Рельєф України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Україна, фізична карта
Український степ улітку. Центральні, південні і східні частини країни.
Балабанівська балка. Харківська область.

Рельє́ф Украї́ни досить різноманітний. 70 % сучасної поверхні України займають низовини, 25 % — це височини і тільки 5 % — гори.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Більша частина території України відноситься до південно-західної окраїни Східно-Європейської рівнини та має рівнинний і горбкуватий рельєф; тільки на півдні піднімаються Кримські гори, а на заході — Українські Карпати. Східно-Європейська рівнина в межах України складається з піднесених і низинних ділянок, що збігаються відповідно з підняттями й опусканнями кристалічного фундаменту платформи. Серед перших найзначніші Волинська височина, Подільська височина, що простягнулися із північного заходу на півдненному сході від верхньої течії ріки Буг і верхні ліві припливи Дністра до долини Південного Бугу (висота до 471 м — гора Камула). На схід, між Південним Бугом і Дніпром, перебуває Придніпровська височина (висота до 323 м), а на лівобережжі Дніпра, у південно-східній частині республіки, вузькою смугою тягнеться Приазовська височина (висота до 324 м — гора Бельмак-Могила). З північного сходу до неї примикає Донецький кряж (висота до 367 м — гора Могила-Мечетна), на території якого часто зустрічаються терикони, кар'єри й інші форми рельєфу, що утворилися в результаті господарської діяльності людини. На північному сході у межі України заходять відроги Середньоруської височини.

Північ[ред.ред. код]

Північна частина України займає південь Поліської низовини з висотою 150—200 м; її рівнинна поверхня утворена древніми флювіогляціальними й алювіальними відкладеннями, місцями ускладненими моренно-горбкуватими, еоловими формами рельєфу й карстом.

На південному сході Полісся поступово переходить у Придніпровську низовину, що простирається по лівобережжю Дніпра в його середній течії; у західній частині низовини добре розвинені заплавна й надзаплавна тераси Дніпра; східна частина являє собою рівнину, розчленовану ярами, балками й асиметричними долинами лівих припливів Дніпра.

Південь[ред.ред. код]

Південна частина України зайнята Причорноморською низовиною, злегка похилою на півдні рівниною із широкими долинами й плоскими вододілами з більшою кількістю подів, степових блюдець, що утворилися в результаті просадних явищ у лесових породах.

Низинні простори Північного Криму, що є продовженням Причорноморської низовини (за винятком Керченського півострова, що відрізняється горбкуватим рельєфом і наявністю грязьових вулканів), на півдні переміняються Кримськими горами (найвища — Південна, або Головна Кримська гряда з вершиною Роман-Кош — 1545 м). Для рельєфу Кримських гір характерні вирівняні поверхні (яйли) із широким розвитком карстових форм.

Захід[ред.ред. код]

На заході України розташовані найбільш високі гори в країні — Українські Карпати, що представляють звужену (до 60—100 км) і знижену частину Східних Карпат та складаються з ряду паралельних хребтів, витягнутих із північного заходу на півдненному сході на 270 км (найвища вершина — гора Говерла, 2061 м). У південно-західних передгір'їв Українських Карпат простирається алювіальна Закарпатська низовина (висота 100—120 м).

Схід[ред.ред. код]

На північному сході у межі України заходять відроги Середньоруської височини. Для височин України характерно глибоке й густе розчленовування поверхні долинною і ярово-балковою мережею. На Сході України яруги і балки сильніше розвинені, ніж на інших українських землях; їх густота становить 1—2 км на 1 км², а яружне розчленування доходить до 10—30 % площі (найбільше в південно-східній частині між Осколом і Доном з Хопром). Обезліснення і розорання степів вплинули на зростання балок.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Рекомендована література[ред.ред. код]

  • Стецюк В. В. (ред.) Рельєф України. Навчальний посібник. — К.: Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
  • Рослый И.М. (ред.) Геоморфология Украинской ССР. К.: Вища школа, 1990. - 287 с.
  • Бондарчук В.Г. Геоморфологія УРСР. — Х.: Радянська школа, 1949. — 246 с.


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.