Вулиця Бандери (Львів)
Вулиця Степана Бандери Україна | |
|---|---|
 Початок вулиці Степана Бандери. Вдалині видно костел святої Марії Магдалини | |
| Населений пункт | Шаблон:Лвм |
| Район | Галицький, Франківський |
| Історичні відомості | |
| Назва на честь | Степана Бандери |
| Загальні відомості | |
| Координати початку | 49°50′04″ пн. ш. 24°01′11″ сх. д. / 49.8345806° пн. ш. 24.0198972° сх. д. |
| Координати | 49°50′04″ пн. ш. 24°00′40″ сх. д. / 49.834700000027773115° пн. ш. 24.01130000002777720° сх. д.Координати: 49°50′04″ пн. ш. 24°00′40″ сх. д. / 49.834700000027773115° пн. ш. 24.01130000002777720° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′13″ пн. ш. 24°00′14″ сх. д. / 49.8370167° пн. ш. 24.0039139° сх. д. |
| Транспорт | |
| Трамваї | № 1, 9, 9а [1] |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | бруківка |
| Інфраструктура | |
| Навчальні заклади | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑2126586 ·R (Івано-Франківський район) |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Бандери у Вікісховищі | |
Ву́лиця Степа́на Банде́ри — вулиця на межі Галицького та Франківського районів міста Львова. Починається від вулиці Коперника і закінчується перетином з площею Кропивницького, поряд з якою в 2007 році був встановлений пам'ятник Степану Бандері, та вулицею Городоцькою. Обмежує зі сходу історичну місцевість Новий Світ.
Назва
- 1840-1886 — Нови Сьвят (пол. Nowy Świat)
- 1886-1940 — Леона Сапеги, польського державного і громадського діяча;
- липень 1940—1941 — Комсомольська;
- 1941-1944 — Фюрстенштрассе;
- 1944-1961 — Сталіна;
- 1961-1991 — Миру;
- з 1991 — вулиця названа на честь видатного українського політика Степана Бандери.
Історія
У XVIII столітті заміська територія вздовж нинішньої вулиці Степана Бандери належала польським аристократам Чарторійськім, а на початку XIX століття їх майно розділили на декілька частин, одна з яких дісталася польським князям Сапегам. Дорога, правда без назви, на місці нинішньої вулиці вказана у плані міста в 1750 році, по ній проходила межа між Галицьким і Краківським передмістями Львова. Десь у 1840 році вона почала називатися вулицею Новий Світ, і ця назва розповсюдилася на район на захід від неї (район Новий Світ).
Забудова вулиці почалася в останній чверті XIX століття. У 1877 році на вулиці збудували головний корпус Технічної академії (тепер головний корпус університету «Львівська політехніка»), в 1894 році по ній пустили лінію електричного трамвая. У радянський період Львівський політехнічний інститут отримав ще декілька будівель на вулиці, для нього були побудовані також нові корпуси. У цей час, в забудові вулиці переважає еклектика і сецесія, характерні для архітектури Львова кінця XIX — початку XX століття.
Споруди і архітектурні пам'ятки
- № 1. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 2157
Будівля Львівського міського управління міліції і Львівського міського управління СБУ (колишні казарми жандармерії), до якого примикає колишня політична в'язниця («Тюрма на Лонцького»). Збудована у 1890-х роках за проектом Юзефа Каетана Яновського, як будинок управління поліції і казарми жандармерії[2]. 23 вересня 2008 року будівлю внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. [3] - № 2, 4, 6. Сецесійні будинки спроектовані Владиславом Дердацьким спільно із Вітольдом Мінкевичем у 1909 році і збудовані фірмою Івана Левинського[4][5].
- № 3. Колишня будівля Нафтового банку. Збудована фірмою Едмунда Жиховича за проектом Адольфа Піллера у 1910 році[6][5].
- № 5. Збудований у 1910 році ймовірно за проектом Адольфа Піллера[5].
- № 7. Будинок споруджений за проектом Альфреда Каменобродського у 1877 році[7].
- № 8. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 345/1
Колишній костел Святої Марії Магдалени. Нині тут Львівський органний зал. Храм засновано близько 1600 року. Будівництво вів Мартин Годний (1609—1612), Ян Годний та Войтіх-Альберт Келар (приблизно до 1630)[8]. У 1753—1758 роках храм розбудував Мартин Урбанік, надавши йому вигляд тринефної базиліки. Статуї святих на фасаді виготовлено Себастьяном Фесінґером. У 1889 році були споруджені завершення веж за проектом Юліана Захаревича[9]. 23 вересня 2008 року будівлю костелу внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації[3]. - № 11. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 192
Будівля середньої школи № 3. До вересня 1939 р. — загальноосвітня мішана школа ім. св. Марії Магдалини («Магдуся» пол. «Magdusia»). Збудована 1883 року в популярному на той час «аркадовому стилі». Архітектор Юліуш Гохберґер[10] [11]. - № 12. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 194
Головний корпус Львівської політехніки. Збудований за проектом і під технічним наглядом Юліана Захаревича, відкритий 1877 року. Скульптурне оздоблення Леонарда Марконі, Еміля Шредля, розписи інтер'єру Яна Матейка[12]. - № 14. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 195
Будівля Львівської академічної гімназії (з 1906 року; до захоплення Галичини та Волині Радянським Союзом у 1939 році єдина державна гімназія з викладанням українською мовою). - № 16. Житловий будинок зведений у 1909 році. Архітектор Станіслав Дец[13].
- № 21. Тут на початку XX століття діяла аптека Едварда Брюкнера «Під Агнцем Божим»[14].
- № 22. Будинок споруджений за проектом Юзефа Горунґа у 1911 році[15].
- № 24. Кутовий будинок на розі із вулицею Карпінського. Споруджений у стилі раціонального модерну, із гротескним трактуванням ордерних елементів, має оригінальну композицію архітектурних об'ємів. Збудований 1913 року на замовлення Берля Фінклера. Архітектор Фердинанд Касслер[16], скульптури Зигмунта Курчинського[17].
- № 28. П'ятий учбовий корпус Львівської політехніки, в оформленні якого використаний титан.
- № 29. На першому поверсі розміщене відділення № 1 Приватбанку[18].
- № 32. Колишній монастир Святої Терези з дитячим притулком св. Софії. Збудований у 1855—1862 роках за проектом Йосифа Франца[19]. За радянського часу — військова кафедра, дослідний завод, а пізніше кафедра автомобілів Львівської політехніки.
- № 31, 33. Будинки у стилі орнаментальної сецесії, споруджені у 1908 році для Юзефа Кеніга. Спільний проект Владислава Гертманна і Юзефа Пйонтковського[20][21].
- № 47, 47а. Стельові розписи сходових кліток будинків виконали художники Ісер Феллер і Моїсей Крох[22].
- № 59, 61. Власні прибуткові будинки скульптора і архітектора Каспара Юліана Драневича, збудовані ним у 1906 році. Співавтор проекту Ігнацій Виняж[23].
- № 87. Житловий будинок споруджений за проектом Анджея Ґоломба у 1892 році[24].
- № 89. Прибутковий будинок, споруджений на розі із нинішньою вулицею Героїв УПА 1881 року за проектом Яна Карасінського[25].
- № 91. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 198
Будівля середньої школи № 55. Споруджена у 1892—1893 роках за проектом Броніслава Бауера й Івана Долинського як Мішана школа ім. С. Конарського[26].
Джерела
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Енциклопедія Львова (За редакцією А. Козицького та І. Підкови) — Львів : Літопис, 2007., т. 1 — 651 с. ISBN 978-966-7007-68-8; т. 2 — 603 с. ISBN 978-966-7007-69-0.
- Бірюльов Юрій Олександрович. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — 184 с. — ISBN 966-7022-44-7.
Примітки
- ↑ Офіційний портал Львівської міської ради Трамваї Переглянуто 25 липня, 2010
- ↑ Архітектура Львова с. 274, 275
- ↑ а б Закон України Про Перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації на сайті Верховної Ради України. Переглянуто 10 вересня, 2010
- ↑ Енциклопедія Львова т. 2 с. 42
- ↑ а б в Архітектура Львова с. 490.
- ↑ Енциклопедія Львова т. 2 ст. 322
- ↑ Архітектура Львова с. 342
- ↑ Архітектура Львова с. 98
- ↑ Архітектура Львова с. 139, 140
- ↑ Енциклопедія Львова т. 1, с. 569
- ↑ Архітектура Львова с. 282
- ↑ Архітектура Львова с. 290, 291
- ↑ Енциклопедія Львова т. 2, с. 48
- ↑ Енциклопедія Львова т. 1, с. 81
- ↑ Енциклопедія Львова т. 1, с. 558
- ↑ Архітектура Львова с. 469, 486, 487
- ↑ Бірюльов с. 102
- ↑ Приватбанк. Офіційний сайт. Офисы во Львове (рос.) Переглянуто 8 серпня, 2010
- ↑ Архітектура Львова с. 301, 302
- ↑ Енциклопедія Львова т. 1, с. 516
- ↑ Архітектура Львова с. 488
- ↑ Бірюльов с. 79
- ↑ Енциклопедія Львова т. 2, с. 150
- ↑ Енциклопедія Львова т. 1, с. 629
- ↑ Карасінський Ян // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 103. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- ↑ Архітектура Львова с. 285
Посилання
- 3D-тур по вулиці С.Бандери у Львові
- Ілько Лемко Новий Світ Львівська газета
- З історії Львівських вулиць. Вулиця Миру. Переглянуто 28 липня, 2010
| |||||
| ||||||||||||||