Граппа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чарка з граппою

Граппа (італ. grappa) — італійський виноградний міцний спиртний напій, отриманий у результаті дистиляції продукту бродіння виноградних вичавок. Міцність граппи становить 35-60 %.

Історія[ред. | ред. код]

Якщо французи виноградне вино використовували для виробництва бренді, то прагматичні італійці відправляли у перегінний куб не просто продукт виноградного бродіння, а виноградні вичавки, які вже перебродили. Попри те, що отриманий напій був маслянистий, з сивушним запахом та присмаком виноградної шкірки, він неабияк п'янив, обпікаючи при цьому стравохід та шлунок. Одночасно граппа швидко розтікалася приємним теплом по усьому тілу та зігрівала у холодну погоду.

Початково цей напій виготовляли у Бассано-дель-Граппа звідки і назва. Тривалий час граппу називали «горілкою бідних». Споживання цього продукту швидко поширювалося серед місцевих селян. Поступово процес дистиляції напою суттєво удосконалювався: виноградна горілка очищалася від шкідливих домішок та сивушних масел, що надавало їй приємного смаку та ще більшої популярності серед різних верств італійського суспільства.

Стрімке визнання граппи почалось в 60-х — 70-х роках XX століття. У той час гастрономічна іпостась Італії була не тільки розпізнана, але дуже швидко стала модною і бажаною, як у Європі, так і в Америці.

Захист Італією національного напою суттєво унеможливив намагання конкурентів виробляти граппу на власній «території», адже на цей напій замахнулися не лише європейські винороби, а й американці та навіть африканці. 29 травня 1989 року Європейський Союз своїм Указом гарантував Італії ексклюзивні права на найменування «граппа» та заборонив продаж на ринках Євросоюзу граппи, яка вироблена за її межами.