Децій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Децій Траян)
Jump to navigation Jump to search
Децій
Децій

Децій Траян
Імператор Римської імперії
248 р. — 251 р.
Попередник: Філіпп Араб
Наступник: Геренній Етруск
 
Народження: 201[1]
Martinci[d], Lower Pannonia[d], Римська імперія
Смерть: 1 липня 251(0251-07-01)
Abritus[d], Q1227719?, Римська імперія
Віросповідання: давньоримська релігія
Дружина: Геренія Етрусціла
Діти: Гостілліан, Геренній Етруск

Медіафайли у Вікісховищі?

Гай Месії Квінт Траян Децій (лат. Gaius Messius Quintus Trajanus Decius)), 201 — 1 липня 251) — римський імператор у 248 (захопив Рим у 249  — 251).

Біографія[ред.ред. код]

Децій був уродженцем Паннонії (сучасна Сербія), сучасники характеризували його як людину освічену, помірну та енергійну. Під час заколоту легіонів у Мезії Децій був відправлений Філіпом Арабом для упокорення або заспокоєння військ. Однак прибулого поставили перед вибором — або смерть, або прийняття імператорського титулу. Децій віддав перевагу титулу. На чолі бунтівних військ Децій рушив на Філіпа і розбив його в бою на півночі Італії. Прийняв ім'я Траян на честь Марка Ульпія Траяна, що вважався зразковим імператором.

Він користувався великою підтримкою сенату і в 250 р. зробив серйозну спробу підняти престиж імператорської влади і зміцнити державу; він оголосив обов'язковим для всіх участь в культі Генія імператора (божества, яке протегує імператору). Християни, що проявили непокірність, накликали тим самим на себе тяжкі репресії, багато з них потрапили у тюрми і були страчені[2]. Однак це, власне, не можна розцінювати як релігійний фанатизм або ненависть до християн — поклоніння культу імператора було в Римі не настільки актом релігійним, наскільки виглядом присяги населення. Відмова християн сприймався таким чином в першу чергу як зрада державі.

Ауреус із зображенням імператора Деція

У 250 році готи вторглися в Мезію та Фракію. Попри те, що ситуація в Імперії була надзвичайно напружена, Децій рушив проти них, однак при необережному переслідуванні був розбитий військом противника, що перегрупувалося — перший випадок в історії Риму, коли римський імператор особисто втік від варварів. У 251 відразу ж після цієї поразки Децій зібрав свої розпорошенці війська і, відновивши бойовий дух, відрізав готам, зайнятими протягом усього цього часу облогою Філіпполіса, всі шляхи до відступу. Ослаблене і обтяжене обозом військо готове було з радістю відкупилися від бою, але Децій не хотів про це чути, наполягаючи або на битві, або на здачі без всяких умов. Готи зважилися на бій.

У першому ж натиску, стрілою в обличчя був убитий син Деція, Гереній. Легіони готові були відступити, але Децій закликав їх до подальшого бою, вигукнувши «загибель одного воїна не грає для республіки великої ролі!», і битва продовжилася. Перші дві лінії були вже знищені, коли легіони на чолі з самим імператором наткнулися при переслідуванні на заховану в засідці третю лінію прикриту болотами. У цій вкрай незручній для легіонерів місцевості, після кривавої і довгої січі загинув або потонув сам імператор на п'ятдесятому році свого життя, а з ним і кращі з солдатів.

Оскільки невдовзі після цього в Римі помер від чуми, які спустошувала тоді околиці міста, і молодший син Деція Гостіліан, влада залишилася в руках одного з воєначальників Деція, правителя Мезії Требоніана Галла, який підозрювався у зраді Деція під час битви з готами за те, що не ввів з іншого флангу вчасно свої війська на допомогу.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Децій