Масол Віталій Андрійович

Віталій Андрійович Масол
Голова Ради міністрів УРСР
Час на посаді:
10 липня 1987 — 23 жовтня 1990
Президент	Михайло Горбачов
Попередник	Олександр Ляшко
Наступник	Вітольд Фокін
3-й Прем'єр-міністр України
Час на посаді:
16 червня 1994 — 6 березня 1995
Президент	Леонід Кравчук Леонід Кучма
Попередник	Леонід Кучма
Наступник	Євген Марчук
Народився	14 листопада 1928(1928-11-14) (89 років) Олишівка, Чернігівська округа, Українська Соціалістична Радянська Республіка,  СРСР
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Дружина	Ніна Василівна
Діти	син Ігор
Особистий підпис
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
1-го скликання
	15 травня 1990	—	10 травня 1994
2-го скликання
	11 травня 1994	—	12 травня 1998

Віта́лій Андрі́йович Масо́л (нар. 14 листопада 1928, с. Олишівка, Чернігівська округа, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР) — колишній прем'єр-міністр України (керував урядом: липень 1987 — жовтень 1990, червень 1994 — березень 1995). Член ЦК КПУ у 1976 — 1991. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ у лютому 1986 — липні 1987. Член Політбюро ЦК КПУ у липні 1987 — листопаді 1990. Депутат Верховної Ради УРСР 9–11-го скликань. Народний депутат СРСР у 1989 — 1991. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1981 — 1986. Кандидат в члени ЦК КПРС у 1986 — 1989. Член ЦК КПРС у 1989 — 1991.

Життєпис

Народився 14 листопада 1928 в селі Олишівка Чернігівського району Чернігівської області в родині вчителів.

У 1951 закінчив механічний факультет Київського політехнічного інституту за спеціальністю інженер-механік.

Політична та громадська діяльність

Працював на Новокраматорському машинобудівному заводі на посадах помічника майстра, майстра, начальника бюро технічних розробок. Від квітня 1951 — спочатку заступник начальника, потім — начальник механічного цеху, згодом — заступник головного інженера заводу.

Член КПРС з 1956 року.

Від липня 1963 — директор Новокраматорського машинобудівного заводу Донецької області. У 1971-1972 роках — генеральний директор виробничого об'єднання Краматорських заводів важкого машинобудування Донецької області.

Без відриву від виробництва захистив кандидатську дисертацію на тему «Утомлюванісна міцність вуглецевої криці щодо великовантажних суднових гребних гвинтів виробництва Новокраматорського машинобудівного заводу». Кандидат технічних наук. Має авторські посвідчення за раціоналізаторські пропозиції та винаходи.

Від вересня 1972 — перший заступник голови Держплану УРСР, з 16 січня 1979 — заступник голови Ради Міністрів УРСР, голова Державного планового комітету УРСР.

10 липня 1987 призначений головою РМ УРСР. Працював на цій посаді в складний період трансформації суспільно-політичного ладу, кризи й розвалу єдиного загальносоюзного народногосподарського комплексу. Проти Масола та його союзоцентристських поглядів активно виступало національно свідоме студентство, організувавши революцію на граніті. В результаті 23 жовтня 1990 ВР України прийняла відставку В. Масола.

Під час перших вільних виборів навесні 1990 обраний народним депутатом України.

Після відставки з посади голови РМ зосередився на парламентській роботі. Працював у комісії ВР України з питань планування, бюджету, фінансів та цін.

За представленням Президента України Л. Кравчука був удруге затверджений ВР України 16 червня 1994 на посаді прем'єр-міністра. Подав у відставку в березні 1995.

Погляди

"Я завжди вважав і вважаю, що головна причина занепаду й кризи – це відсутність у керівних структурах належної політичної волі, сміливості й чіткого плану реформування економіки, постійне хитання від однієї економічної програми до іншої. Свого часу Україна тривалий час пленталася у фарватері російських гайдарівських реформ, копіювала їх, а врешті-решт усе це вело до тупцювання на місці, блокування прогресивніших, придатних саме для України рішень", – цитата з книжки Ігоря Шарова 100 сучасників: роздуми про Україну.

Нагороди та відзнаки

• 2 ордени Леніна (1966, 1986)
• Орден Жовтневої Революції (1971),
• Трудового Червоного Прапора (1978),
• «Знак Почета» (1960),
• «За заслуги» III ступеня (1997),
• «За заслуги» I ступеня (2008),
• князя Ярослава Мудрого IV ступеня (2003),
• князя Ярослава Мудрого V ступеня (1998),
• 3 медалі.

Джерела та література

• В. В. Головко. Масол Віталій Андрійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 547. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Урядовий портал
• І. Шаров 100 сучасників: роздуми про Україну

Література

• Л. В. Губерський. Масол Віталій Андрійович// Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
• С.Набок. Масол Віталій Андрійович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.430 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
• Віталій Масол // г-та «Факты и комментарии» 14 листопада 2008 р.
• Інтерв'ю з Віталієм Масолом навесні 2013 — Журнал "Країна"

Попередник:	Голова Ради міністрів УРСР 10 липня 1987 — 23 жовтня 1990	Наступник:
Ляшко Олександр Павлович		Фокін Вітольд Павлович