Масол Віталій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій Андрійович Масол
Віталій Андрійович Масол
Голова Ради міністрів УРСР
10 липня 1987 — 23 жовтня 1990
Президент Михайло Горбачов
Попередник Олександр Ляшко
Наступник Вітольд Фокін
3-й Прем'єр-міністр України
16 червня 1994 — 6 березня 1995
Президент Леонід Кравчук
Леонід Кучма
Попередник Леонід Кучма
Наступник Євген Марчук
Народився 14 листопада 1928(1928-11-14)[1]
Олишівка, Чернігівський район, Чернігівська округа, Українська СРР, СРСР
Помер 21 вересня 2018(2018-09-21)[1] (89 років)
Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Дружина Ніна Василівна
Діти син Ігор
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» орден «За заслуги» I ступеня Орден «За заслуги» III ступеня
почесні громадяни Києва
Підпис Vitaliy Masol Signature 1974.png
Україна Народний депутат України
1-го скликання
15 травня 1990 10 травня 1994
2-го скликання
11 травня 1994 12 травня 1998

Віта́лій Андрі́йович Масо́л (14 листопада 1928(1928-11-14), Олишівка, Україна — 21 вересня 2018(2018-09-21), Київ, Україна) — український та радянський державний діяч, голова Ради міністрів Української РСР (липень 1987 — жовтень 1990), прем'єр-міністр України (червень 1994 — березень 1995). Народний депутат України 1-го та 2-го скликання (1990–1998). Член ЦК КПУ (1976–1991). Кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ (лютий 1986 — липень 1987). Член Політбюро ЦК КПУ (липень 1987 — листопад 1990). Депутат Верховної ради УРСР 9–11-го скликань (1975–1990). Депутат Ради Союзу Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань (1979—1989). Народний депутат СРСР (1989–1991). Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС (1981–1986). Кандидат у члени ЦК КПРС (1986–1989). Член ЦК КПРС (1989–1991). Почесний громадянин Києва та Краматорська.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 листопада 1928 року в родині вчителів в містечку Олишівка, тепер село Чернігівського району Чернігівської області.

1951 року закінчив механічний факультет Київського політехнічного інституту за спеціальністю інженер-механік.

Політична та громадська діяльність[ред. | ред. код]

Працював на Новокраматорському машинобудівному заводі на посадах помічника майстра, майстра, начальника бюро технічних розробок. Від квітня 1951 року — спочатку заступник начальника, потім — начальник механічного цеху, згодом — заступник головного інженера заводу.

Член КПРС з 1956 року.

Від липня 1963 року — директор Новокраматорського машинобудівного заводу Донецької області. У 19711972 роках — генеральний директор виробничого об'єднання Краматорських заводів важкого машинобудування Донецької області.

Без відриву від виробництва захистив кандидатську дисертацію на тему «Втомна міцність вуглецевої сталі для великовантажних суднових гребних гвинтів виробництва Новокраматорського машинобудівного заводу». Кандидат технічних наук. Має авторські посвідчення за раціоналізаторські пропозиції та винаходи.

Від вересня 1972 року — перший заступник голови Держплану УРСР, з 16 січня 1979 року — заступник голови Ради Міністрів УРСР, голова Державного планового комітету УРСР.

10 липня 1987 року призначений головою Ради Міністрів УРСР. Працював на цій посаді в складний період трансформації суспільно-політичного ладу, кризи й розвалу єдиного загальносоюзного народногосподарського комплексу. Проти Масола та його союзоцентристських поглядів активно виступало національно свідоме студентство, організувавши революцію на граніті. В результаті 23 жовтня 1990 року Верховна Рада України прийняла відставку В. Масола.

Під час перших вільних виборів до Верховної ради Української РСР навесні 1990 року обраний народним депутатом.

Після відставки з посади голови Ради міністрів зосередився на парламентській роботі. Працював у комісії Верховної Ради України з питань планування, бюджету, фінансів та цін.

За представленням Президента України Леоніда Кравчука 16 червня 1994 року Верховною Радою України був удруге затверджений на посаді прем'єр-міністра[2]. Подав у відставку в березні 1995 року.

Помер 21 вересня 2018 року в Києві[3][4][5].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Голова Ради міністрів УРСР
10 липня 198723 жовтня 1990
Наступник:
Олександр Ляшко
Вітольд Фокін
Попередник: 3-й Прем'єр-міністр України
16 червня 19946 березня 1995
Наступник:
Леонід Кучма
Євген Марчук