Нефертарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нефертарі
Maler der Grabkammer der Nefertari 004.jpg
Народилася 1290 до н. е.
Ахмім, Согаґ, Єгипет
Померла 1255 до н. е.
Долина Цариць, Луксор, Єгипет
Поховання
Громадянство
(підданство)
Стародавній Єгипет[1]
Діяльність монарх
Титул Велика цариця[1]
Посада Дружина бога Амона
У шлюбі з Рамсес II[1]
Діти Мерітамон[d], Amun-her-khepeshef[d], Меріатум, Хенуттаві[d], Pareherwenemef[d], Небеттаві[d] і Baketmut[d]
Хатхор вручає цариці Нефертарі Анкх, символ вічного життя. Сцена з гробниці Нефертарі

Нефертарі, Нефертарі МерітмутНефертарі» означає Прекрасна супутниця, Нефертарі «Мерітенмут»— Кохана [богині] Мут) — перша дружина Рамсеса II, яка вважалась великою царицею вже на першому році самостійного правління фараона.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Про походження цариці майже нічого не відомо; тим не менш, її називають «знатною дамою» або «спадковою знатністю», тобто дуже відомою дамою, яка належить до однієї з придворних сімей. Відповідно до деяких даних, вона належала до сім'ї Ая, передостаннього фараона XVIII династії; цей факт, очевидно, приховувався, бо родинні зв'язки з найближчим оточенням фараона-реформатора Ехнатона могли скомпрометувати царицю.

Опис життя[ред. | ред. код]

Після укладення мирного договору між Єгиптом і хетською державою у 1269 році до н. е. (21-й рік правління Рамсеса II), мабуть, Нефертарі, яка активно брала участь у політичному житті країни, встановила дружнє листування з хетською царицею Пудухепою.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Залишилось дуже багато пам'ятників пов'язаних з царицею Нефертарі:

  • Вона постає поруч з царем на зворотному боці пілону в Луксорі поруч з написом, який датується третім роком правління Рамсеса; цариця беззмінно зображувалась поруч з колосами чоловіка до того часу, поки в цій якості її не замінили принцеси, які після її смерті стали царицями — Бент-Анат і Меріт-Амон.
  • Чудова по обробці, але дуже сильно пошкоджена статуя Нефертарі зберігається в Брюселі.
  • Вона показана поруч з відомим скульптурним зображенням Рамсеса з Туринського музею.
  • Імовірно Нефертарі зображує і відома статуя «невідомої цариці» з Берлінського музею.
  • Величний храм Ібшек був присвячений Нефертарі в Абу-Сімбелі в Нубії, північніше від святилища самого Рамсеса II. Фасад святилища прикрашений з обох боків від входу парними велетенськими фігурами Рамсеса, між яких стоять колоси самої Нефертарі в образі богині Хатхор. У внутрішніх приміщеннях святилищах цариці присвячено стільки ж уваги, скільки і її чоловіку. Подібну честь єгипетська цариця отримувала лише одного разу: фараон XVIII династії Аменхотеп III побудував для своєї відомої дружини Тії храм в Седеінзі, де вона шанувалась, подібно Нефертарі, як богиня Хатхор.

Гробниця Нефертарі[ред. | ред. код]

У 1904 році Ернесто Скіапареллі здійснив своє найбільше відкриття, знайшовши у 1904 році знамениту гробницю Нефертарі висічену в скелях Долини цариць і яка є найкрасивішим пам'ятником цього некрополя; її розписані рельєфи, які займають площу 520 м2, вважаються одними з найкращих творів мистецтва всієї епохи Нового царства. Розписи гробниці ілюструють деякі глави Книги Мертвих і демонструють шлях цариці, яку ведуть боги у загробне царство на суд Осіріса. На жаль, гробниця була пограбована ще в давнину, рештки, що не були пограбовані — розбита кришка гранітного саркофага, очеретяні сандалі, фрагмент золотого браслета і кілька амулетів, знаходяться у Єгипетському музеї в Турині. Вкриті нев'янущими фарбами рельєфи гробниці ілюструють деякі глави книги «Висловів Виходу в День» («Книги Мертвих») і показують шлях цариці, яку ведуть боги в потойбічне царство на суд Осіріса. Богині вимовляють магічні заклинання і вислови для захисту цариці.

Погана якість вапняку, в якому вирублена гробниця, а також соляні ґрунтові води призвели до того, що до 70-х років минулого століття розписи унікальної пам'ятки перебували під загрозою зникнення. Спеціальний реставраційний проект «Нефертарі» Єгипетської Служби Старожитностей і Інституту Консервації Поля Гетті, здійснений у період 1986—1992 рік, став одною з найважливіших робіт XX століття зі збереження спадщини давнини. Унікальні методи реставрації дозволили знову відкрити гробницю для відвідування у листопаді 1995 року.

Джерела[ред. | ред. код]

(англ.)

  • Mc Donald J. House of Eternity: the Tomb of Nefertari. — London, 1996.
  • Kitchen K. Pharaoh Triumphant. The Life and Times of Ramesses II. — Warminster, 1982, p. 99.

Посилання[ред. | ред. код]


  1. а б в Akyeampong E. K., Gates H. L. Dictionary on African BiographyNew York City: Oxford University Press, 2012. — ISBN 978-0-19-538207-5