Тиміш Цецюра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Цюцюра (Цицюра, Цецюра, Цецура, Цацюра) Тиміш Ярмолович (*? — після 1669) — козацький діяч доби Руїни родом із Переяславщини, з 1658 Переяславський полковник. Наказний гетьман (московський) Лівобережжя.

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Особистий радник Б. Хмельницького. Спершу прихильник гетьмана Івана Виговського: допоміг йому в березні 1658 року розбити загін М. Пушкаря під Диканькою, в травні — перемогти під Полтавою. Пізніше брав участь в облогах Миргороду, Лохвиці, битві біля Лохвиці. 1659 року: за заслуги 1658 року отримав на сеймі РП право стати шляхтичем; в лютому-березні допоміг розгромити загони Ромодановского і Трубєцкого, московське військо під Конотопом (у ПСБ висловлені сумніви в цьому).

Згодом підготував повстання проти Івана Виговського і вів промосковську політику, бажаючи здобути собі гетьманство. Акцію проти І. Виговського почав наприкінці серпня 1659 на Лівобережжі. Одним з першим очолив бунт після організації відкритої опозиції в Переяславі.

Ймовірно, був безпосереднім організатором вбивства Юрія Немирича, жорстокого — Данила Виговського. Своєю поведінкою Цюцюра допоміг Москві домогтися поступок гетьмана Юрія Хмельницького при укладанні Переяславських статей 1659. Від московитів отримав посаду наказного гетьмана, кілька десятків шкірок соболів, кількасот рублів. Хтось за нього підписав вибір Ю. Хмельницького гетьманом.

1660 року брав участь у поході московського воєводи Васілія Шеремєтьєва проти Польщі (як наказний гетьман, що керував лівобережними полками). Під час військової ради у Василькові зміг відстояти власну концепцію. В битві під Чудновом командував однією з 4-х дивізій (6 полків вершників загалом бл. 20000 козаків). На чолі передових загонів зазнав значних втрат під Любарем від татар.

Після поразки Шереметєва під Чудновом, покинув його і приєднався до Юрія Хмельницького і поляків; потім був арештований за звинуваченням в поганій організації виходу з табору, вивезений до Кракова (1660 р.). На початку 1661 за сприяння двох гетьманів РП отримав «прощення провини» від короля.

Після звільнення повернувся до Переяслава. В листопаді 1661 брав участь у виправі Ю. Хмельницького на Лівобережжя. В Ірклієві несподівано був захоплений в полон вояками Ромодановского, звідки висланий до Москви, а 1667 — на Сибір до Томська. Були чутки про його жорстоку смерть в 1662 році. Був живим 1669 року, дальша інформація відсутня.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Eugeniusz Latacz. Cieciura Tymofiej (†po 1669)… S. 41

Джерела та література[ред. | ред. код]