Дональд Артур Глазер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дональд Артур Глазер
англ. Donald Arthur Glaser
Donald Glaser.jpg
Ім'я при народженні англ. Donald Arthur Glaser
Народився 21 вересня 1926(1926-09-21)
Клівленд, Огайо, США
Помер 28 лютого 2013(2013-02-28) (86 років)
Берклі, Каліфорнія, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність фізик, нейробіолог[d], викладач університету
Сфера роботи фізика
Alma mater Каліфорнійський технологічний інститут
Західний резервний університет Кейза
Науковий керівник Карл Девід Андерсон
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі)
Мічиганський університет
Членство Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Американське фізичне товариство[1]
Відомий завдяки: винахідник бульбашкової камери
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1960)

Дональд Артур Глазер (англ. Donald Arthur Glaser; 21 вересня 1926, Клівленд, Огайо, США — 28 лютого 2013, Берклі, Каліфорнія, США) — американський фізик і нейробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізики 1960 року «за винахід бульбашкової камери».

Коротка біографія[ред. | ред. код]

Народився в єврейській родині[2] бізнесмена Вільяма Глазера і його дружини Олени в місті Клівленд, штат Огайо. Після закінчення загальної школи в Клівленді, вступив до Технологічного Інституту Кейза. Після отримання 1946 року ступеня бакалавра, викладав протягом семестра в тому ж інституті. Восени 1946 року вступив до Калтеху, в якому 1950 року захистив дисертацію. Вже 1949-го отримав місце доцента в Університеті Мічигану, а 1957 року став там професором. У 1959 перейшов у Каліфорнійський університет в Берклі як професор фізики. У 1964 став також професором молекулярної біології. З 1989 є професором фізики і нейробіології.

1960 року Глазер одружився з Рут Бонні Томсон. Двоє дітей — донька і син. Дочка Луїза Ферріс Андерсон стала дитячим лікарем. Син Вільям Томсон Глазер - управлінець в комп'ютерній фірмі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У ранні роки кар'єри дослідження Глазера лежали в області елементарних частинок, з акцентом в експериментальну техніку. Він сконструював чимало поліпшених камер Вільсона та іскрових лічильників. Крім того Глазер розвивав ідеї, які привели 1952 року до винаходу бульбашкової камери. У наступні роки він розробив кілька типів бульбашкових камер для експериментів в області високих енергій і сам експериментував на космотроні в Брукгейвенській національній лабораторії в Нью-Йорку і беватроні в радіаційній лабораторії їм. Лоуренса в Каліфорнії. 1960 року отримав Нобелівську премію з фізики.

У 1962 Глазер звернувся до молекулярної біології, яка цікавила його з часу навчання в Калтеху. Усвідомлення того факту, що ДНК і РНК мікроорганізмів побудовані таким же чином, як і у високорозвинених істот, заклало основи сучасних біотехнологій. Глазер, разом зі своїми студентами, зайнявся дослідженням механізмів контролю синтезу ДНК в бактеріях. За допомогою мутованої яйцеклітини китайського хом'яка він зміг показати відповідальність певних генів за підвищену чутливість до ультрафіолетового випромінюванню, що могло привести до переродження клітин у ракові. Сім генів, відповідальних за процес, є також у людини і призводять до форми раку Xeroderma pigmentosum.

1970 року Глазер вирішив, що хоча молекулярна біологія і надає дуже докладні знання, ці знання навряд чи знаходять застосування в медицині або яких-небудь інших областях. Тому Глазер, разом з двома друзями, заснував першу фірму з біотехнологій і, тим самим, цілий напрямок промисловості, яке мав великий вплив на медицину і сільське господарство.

Незабаром після цього він знову звернувся до іншої області — нейробіології, особливо до зорової системи людини.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Премія Генрі Рассела від університету Мічигану, 1953
  • Премія Чарлза Вернона Бойз від Лондонського фізичного товариства (Physical Society), 1958
  • Премія Американського фізичного товариства, 1959
  • Нобелівська премія з фізики, 1960

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]