Японське море

Японське море

Хіномісакі, префектура Сімане, Японія
40°00′00″ пн. ш. 135°00′00″ сх. д.
Розташування	Тихий океан
Прибережні країни	Японія, Південна Корея, КНДР і Росія
Довжина	2 255 км
Ширина	1 070 км
Найбільша глибина	3742 м
Середня глибина	1 752 м
Довжина берегової лінії	7 600 км
Об'єм	1 630 000 км³
Площа	978 000 ± 1 км² і 1 048 950 км²
Впадаючі річки	Туманна, Сінано, Тесіо, Моґамі
Впадаюча річка	Ґо, Річка Моґамі, Шінано, Тешіо, Туманна, Аракава, Хімекаваd, Івакі, Kemad, Київка, Койошіd, Куробе, Кудзурюd, Maksimovka Riverd, Маруяма, Milogradovkad, Омоноd, Секі, Сендай, Serebryankad, Шірібецу, Такацу, Тедоріd, Йонешіроd, Abu Riverd, Агано, Aka Riverd, Akaishi Riverd, Amanogawad, Amgud, Велика Хадя, Botchid, Dzhigitovkad, Gakkō Riverd, Gamo Riverd, Hii Riverd, Honbetsu Riverd, Horikappu Riverd, Hyeongsan Riverd, Ішікарі, Kabanyad, Kakehashi Riverd, Katsuta-gawad, Kechi Riverd, Koromo riverd, Lidovkad, Machino Riverd, Margaritovkad, Masuda Riverd, Nakamura Riverd, Нактонган, Obruchyovkad, Ōno Riverd, Oirase Riverd, Oyabe Riverd, Q11358304?, Fushimi Riverd, Uchikawa Riverd, Q11398673?, Q11416897?, Q11429012?, Q11431886?, Q11437475?, Daishōji Riverd, Q11499575?, Q11501614?, Q11511261?, Q11517367?, Q11518238?, Q11535001?, Mizusawa Riverd, Q11558033?, Q11566446?, Q11611732?, Q11645083?, Suyeong Riverd, Rumoi Riverd, Saigawa Riverd, Shirakami Riverd, Shiribeshi-Toshibetsu Riverd, Shizuma riverd, Sukhodold, Takeno Riverd, Tama Riverd, Tayëzhnayad, Тенджінd, Ukawa riverd, Yedinkad, Yura riverd і Geumjin Riverd
Японське море у Вікісховищі

Японське море взимку

Японське море  (яп. 日本海 нихонкай, кор. 동해, рос. Японское море) — море Тихого океану, між Азією і Сахаліном та Японією. Море омиває береги Японії, Росії, Південної і Північної Кореї.

• Площа 978 000 км²
• Глибина до 3 742 м
• Солоність морської води 33,7 — 34,8‰.

Острови: Ребун, Рісірі, Окушірі, Садо, Уллиндо, Окі.

Море має поділ на три частини: Частина Ямато на південному сході; Японська частина на півночі; і Цусимська частина на південному заході.

У східного узбережжя континентальний шельф моря широкий, але у західного узбережжя, особливо уздовж Корейського півострова, він вузький, складаючи в середньому близько 30 кілометрів.

Історія

Протягом століть море захищало Японію від наземних вторгнень, особливо з боку монголів. По ньому давно ходили азійські, а з 18 століття — європейські кораблі. Російські експедиції 1733—1743 рр. склали карту Сахаліну й Японських островів. У 1780-х роках француз Жан-Франсуа Лаперуз відправився на північ через протоку, згодом названу його ім'ям. У 1796 році британський військово-морський офіцер Вільям Роберт Броутон досліджував Татарський протоку, східне узбережжя Далекого Сходу і Корейський півострів.

У 1803—1806 роках російський мореплавець Крузенштерн, під час навколосвітньої експедиції на кораблі «Надєжда» також досліджував Японське море і східні береги Японських островів. У 1849 році інший російський дослідник Геннадій Невельской відкрив протоку між материком і Сахаліном і наніс на карту північну частину Татарської протоки. Російські експедиції 1853—1854 і 1886—1889 років займалися вимірюванням температури поверхні та вивченням припливів. Вони також задокументували циклональний характер морських течій.

Інші відомі експедиції 19-го століття включають американську Північно-тихоокеанська експедицію (1853—1856) і британську Експедицію «Челленджера» (1872—1876). Водна екосистема моря була описана В. К. Бражниковим у 1899—1902 рр. і П. Ю. Шмідтом у 1903—1904 рр. Японські наукові дослідження моря почалися тільки 1915 року і стали систематичними з 1920-х років.

Річки

У Японське море впадають річки: Туманна, Сінано, Тесіо, Моґамі, Ґо, Ісікарі, Омоно, Тумнін, Самарга, Коппі та інші.

Відмінності у назвах

Існує неоднозначність з назвою Японського моря: в Південній Кореї воно називається Східним морем.

Клімат

Акваторія моря лежить у помірному кліматичному поясі, лише найпівденніша — в субтропічному. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми, зволоження достатнє й надмірне.

Біологія

Акваторія моря утворює однойменний морський екорегіон бореальної північнотихоокеанської зоогеографічної провінції. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до пацифічної області бореальної зони.

Флора і фауна

Морські леви на острові Монерон

Висока концентрація розчиненого кисню призводить до багатої водного життя Японського моря — тут налічується понад 800 видів водних рослин і понад 3500 видів тварин, в тому числі понад 900 видів ракоподібних, близько 1000 видів риб і 26 видів ссавців. Прибережні райони містять кілька кілограмів біомаси на квадратний метр. До пелагічних (океанічних) риб відносяться сайра, скумбрія, ставрида, сардини, анчоуси, оселедець, морський лящ, кальмари і різні види лосося і форелі. Донна іхтіофауна представлена ​​такими рибами як тріска, минтай і терпуг.

Ссавці представлені тюленями і китами (давня китайська назва моря була «Китове море»), а ракоподібні — креветками і крабами. Через неглибокі протоки, що з'єднують море з Тихим океаном, Японське море не має характерної океанічної глибоководної фауни. Флору і фауну, унікальну для регіону навколо Японського моря, називають «елементами Японського моря».

Порти

Контейнерний термінал Владивостоцького порту

Порт у місті Цуруґа

• Владивосток
• Находка
• Восточний
• Советська Гавань
• Ваніно
• Александровськ-Сахалінський
• Холмськ
• Ніігата
• Цуруга
• Майдзуру
• Вонсан
• Хиннам
• Чхонджин

Протоки

• Татарська протока між Азією і Сахаліном (з'єднує Японське море з Охотським морем);
• Лаперуза протока між островами Сахалін і Хоккайдо (з'єднує з Охотським морем),
• протока Цуґару у між островами Хоккайдо і Хонсю (з'єднує з Тихим океаном),
• протока Канмон у між островами Хонсю і Кюсю (з'єднує з Внутрішнім Японським морем),
• Корейська протока між Корейським півостровом і островом Кюсю (з'єднує з Східнокитайським та Жовтим морем). Корейська Протока складається з Західної протоки і Цусімської протоки, з обох боків Цусіми .

Література

• (рос.) Арзамасцев И. С., Яковлев Ю. М., Евсеев Г. А. и др. Атлас промысловых беспозвоночных и водорослей морей Дальнего Востока России. — Владивосток : Аванте, 2001. — 192 с.
• (рос.) Воскресенский С. С., Леонтьев О. К., Спиридонов А. И. и др. Геоморфологическое районирование СССР и прилегающих морей : Учебное пособие. — М. : Высшая школа, 1980. — 343 с.
• (рос.) Геоморфология СССР. Дальний Восток и берега морей, омывающих территорию СССР / Под ред. А. А. Асеева, С. С. Коржуева. — М. : Наука, 1982. — 277 с.
• (рос.) Геоэкология шельфа и берегов морей России / Под ред. Н. А. Айбулатова. — М. : Ноосфера, 2001. — 427 с.
• (рос.) Добровольский А. Д., Залогин Б. С. Моря СССР. — М. : Изд-во МГУ, 1982.
• (рос.) Зенкевич Л. А. Биология морей СССР. — М. : Изд-во АН СССР, 1963. — 739 с.
• (рос.) Кондрин А. Т., Косарев А. Н., Полякова А. В. Экологическое состояние морей России. — М. : Изд-во МГУ, 1993.
• (рос.) Леонов А. К. Региональная океанография. — Л. : Гидрометеоиздат, 1960.
• (рос.) Обзор экологического состояния морей СССР и отдельных районов Мирового океана за 1989 г. — Л. : Гидрометеоиздат, 1990. — 174 с.
• (рос.) Шамраев Ю. И., Шишкина Л. А. Океанология. — Л. : Гидрометеоиздат, 1980.
• (рос.) Шунтов В. П. Биология дальневосточных морей России. — Владивосток, 2001. — 579 с.
• Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 94, 114—115 (рос.)

Посилання

• Японське море
• БСЭ — Японское море (рос.)