Климент VII
Климент VII (Clemens PP. VII) | ||
| ||
---|---|---|
18 листопада 1523 — 25 вересня 1534 | ||
Попередник: | Адріан VI | |
Наступник: | Павло ІІІ | |
Ім'я при народженні: | італ. Giulio Zanobi di Giuliano de' Medici | |
Дата народження: | 26 травня 1478[1] | |
Місце народження: | Флоренція, Флорентійська республіка[2] | |
Дата смерті: | 25 вересня 1534[1] (56 років) | |
Місце смерті: | Рим, Папська держава[2] | |
Поховання: | Санта Марія сопра Мінерва і Tomb of Clemens VIId | |
Громадянство: | Флорентійська республіка | |
Релігія: | католицька церква[3] | |
Рід: | Медічі[4] | |
Батько: | Джуліано ді П'єро Медічі[5] | |
Мати: | Fioretta Gorinid | |
Діти: | Алессандро Медічі | |
Інтронізація: | 26 листопада 1523 | |
У миру: | Джуліо ді Джуліано де Медічі | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Климент VII (Джуліо ді Джуліано де Медічі; 26 травня 1478 — 25 вересня 1534) — 219-й Папа Римський, понтифікат якого тривав з 19 листопада 1523 до 25 вересня 1534 року, останній Папа епохи Відродження.
Джуліо де Медічі народився 26 травня 1478 року. Був позашлюбним сином Джуліано Медічі, брата Лоренцо Медічі і Фйоретти Горіні. Адріан VI призначив його архиєпископом Флоренції і кардиналом. У листопаді 1523 року, після двомісячних суперечок кардинали обрали його Папою. Його понтифікат, який тривав 11 років, був чередою безперервних поразок і невдач.
Не маючи ніяких дипломатичних здібностей, він вступив у переговори з Францією, Венецією і Міланом проти зростаючої могутності Габсбургів. Армія Карла V виявилася сильнішою. Німецькі війська прорвалися в Рим і піддали місто такому руйнуванню, якого не пригадують з часів навали варварів. Руйнування столиці християнства, відоме в історії як «Sacco di Roma», закінчило еру папства епохи Відродження. Климент VII пересидів облогу за товстими стінами Замку св. Ангела. Наприкінці семи місяців він визнав іспано-німецьке панування на Апеннінському півострові, а у 1530 р. визнав за Карлом V право на імператорську корону. Щоб не втратити повністю підтримки французів, Климент умовив свою племінницю Катерину Медічі одружитися з сином Франциска I — Генріхом II Валуа.
В останні роки понтифікату Климента VII відбувся розкол між англійською і римською церквами. Причиною його був не тільки конфлікт між Климентом VII і Генріхом VIII, якого Лев Х нагородив титулом «найкатолицькішого короля» Англії. Генріх вимагав визнати недійсним його шлюб із Катериною Арагонською, у чому Папа йому відмовив, попри те, що спочатку обіцяв це. Його відмова розірвати шлюб англійського короля Генріха VIII з Катериною Арагонською привела до розриву англіканської церкви з Римом. Відділення англійської церкви від папства мало однак більш глибокі причини, пов'язані з традиціями християнства на Британських островах та з надмірним автократизмом папства.
Климент VII помер 25 вересня 1534 р. і був похований в Санта-Марія-сопра-Мінерва. Населення Рима, яке різко зменшилося після перенесеної поразки, не оплакувало його.
- ↑ а б BeWeB
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118723510 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2015.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- Папа Климент VII у Католицькій енциклопедії [Архівовано 26 червня 2013 у WebCite](англ.)