Партія центру (Швеція)
 | |
| Країна |  Швеція |
| Голова партії | Енні Леф |
| Дата заснування | 1913 |
| Штаб-квартира | Старе місто, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція |
| Ідеологія | центризм соціал-лібералізм |
| Молодіжна організація | Centre Party Youthd |
| Союзники та блоки | Альянс за Швецію |
| Членство в міжнародних організаціях | Альянс лібералів і демократів за Європу |
| Офіційний сайт | centerpartiet.se |
Партія центру (швед. Centerpartiet) — шведська ліберальна партія[1][2][3], в основному займається питаннями охорони довкілля і проблемами села. У минулому була типовою аграрною партією. Виступає проти ядерної енергії і закликає до децентралізації влади. ЇЇ виборці тепер в основному сільські жителі та підприємства малого бізнесу.
Головними пріоритетами партії є національна економіка, навколишнє середовище, політична децентралізація та соціальна інтеграція. Партія є членом Альянсу лібералів і демократів за Європу, Ліберального Інтернаціоналу та Оновити Європу
З 2011 лідером партії є Енні Леф.[4]
Партія центру була заснована у 1913 році як Селянський союз (швед. Bondeförbundet). Дев'ять років по тому, у 1922 році, поглинається Jordbrukarnas Riksförbund (Національною спілкою фермерів), зберігаючи при цьому свою назву до 1958 року.[5]
Входила до урядової коаліції з соціал-демократами у 1936–1945 і 1951–1957, але потім стала ближче до правоцентристських партій, які почали створювати свої власні уряди (1976–1982 і 1991–1994).[5]
Лідер партії в 1971-1985 рр. Турб'єрн Фельдін тричі ставав прем'єр-міністром Швеції. Партія Центру позиціює себе як несоціалістична, однак, попри це, співпрацює з соціал-демократами.[6]
У 2006 році партія почала змінювати свої політичні погляди, прагнучи до класичного лібералізму.[6]
Партія Центру була заснована як політична організація сільських жителів Швеції. Довгий час позиціювала себе як центристська, співпрацюючи з партіями як правими, так і лівими. У зв'язку з урбанізацією країни їй довелося не тільки змінити назву, але і зайнятися залученням міських виборців. На початок 2020-х центристи характеризують свою ідеологію як «зелений лібералізм». Головні завдання партії - охорона навколишнього середовища, боротьба зі зміною клімату, розвиток підприємництва, зайнятість.[7] Проте партії довелося заради членства в Альянсі за Швецію погодитися з будівництвом в країні нових атомних реакторів.
Партія Центру складається з дистриктів (distrikt), дистрикти з районів (krets), по одному на комуну.
Вищий орган - партійна дума (partistämma), між партійними думами - партійні правління (partistyrelse), вищі органи дистриктних організацій - дистриктиальні думи (distriktsstämma), між дистриктиальними думами - дистриктуальне правління (distrikststyrelse), вищі органи районних організацій - районні збори (kretsmöte) , між районними зборами - районні правління (kretsstyrelse).
Суміжні організації:
- Союз молоді Партії Центру (Centerpartiets ungdomsförbund)
- Студенти Центру (Centerstudenter)
- Жінки Центру (Centerkvinnorna)
- ЛГБТ-мережа Партії Центру (Centerpartiets HBT-nätverk)
На виборах до Риксдагу 17 вересня 2006 року набрала 7,88% (437 389) голосів і отримала 29 місць з 349, посівши 3-е місце. За підсумками виборів, що відбулися 19 вересня 2010 року партія отримала 380 342 (6,6%) голосів і 22 депутатських місця. У виборах 2014 року партія набрала 6.11% голосів виборців і зайняла 22 місця у Риксдазі. На виборах 2018 року партія набрала 8.6% голосів і отримала 31 депутатське місце.
| Вибори | Голоси | % | Місць | +/– | Уряд |
|---|---|---|---|---|---|
| вересень 1914 |
1,507 | 0.2 (#4) | 0 / 230
|
Позапарламентська | |
| 1917 | 39,262 | 5.3 (#5) | 9 / 230
|
▲ 9 | Опозиція |
| 1920 | 52,318 | 7.9 (#4) | 20 / 230
|
▲ 11 | Опозиція |
| 1921 | 192,269 | 11.0 (#4) | 21 / 230
|
▼ 9 | Опозиція |
| 1924 | 190,396 | 10.8 (#4) | 23 / 230
|
▲ 2 | Опозиція |
| 1928 | 263,501 | 11.2 (#4) | 27 / 230
|
▲ 4 | Опозиція |
| 1932 | 321,215 | 14.1 (#3) | 36 / 230
|
▲ 9 | Опозиція (1932-1936) |
| Уряд меншості (1936) | |||||
| 1936 | 418,840 | 14.4 (#3) | 36 / 230
|
▬ 0 | Коаліція |
| 1940 | 344,345 | 12.0 (#3) | 28 / 230
|
▼ 8 | Коаліція |
| 1944 | 421,094 | 13.6 (#3) | 35 / 230
|
▲ 7 | Коаліція (1944-1945) |
| Опозиція (1945-1948) | |||||
| 1948 | 480,421 | 12.4 (#3) | 30 / 230
|
▼ 5 | Опозиція |
| 1952 | 406,183 | 10.7 (#4) | 26 / 230
|
▼ 4 | Коаліція |
| 1956 | 366,612 | 9.5 (#4) | 19 / 231
|
▼ 7 | Коаліція |
| 1958 | 486,760 | 12.7 (#4) | 32 / 231
|
▲ 13 | Опозиція |
| 1960 | 579,007 | 13.6 (#4) | 34 / 232
|
▲ 2 | Опозиція |
| 1964 | 559,632 | 13.2 (#4) | 36 / 233
|
▲ 1 | Опозиція |
| 1968 | 757,215 | 15.7 (#2) | 39 / 233
|
▲ 3 | Опозиція |
| 1970 | 991,208 | 19.9 (#2) | 71 / 350
|
▲ 32 | Опозиція |
| 1973 | 1,295,246 | 25.1 (#2) | 90 / 350
|
▲ 19 | Опозиція |
| 1976 | 1,309,669 | 24.1 (#2) | 86 / 349
|
▼ 4 | Коаліція (1976-1978) |
| Опозиція (1978-1979) | |||||
| 1979 | 984,589 | 18.1 (#3) | 64 / 349
|
▼ 22 | Коаліція |
| 1982 | 859,618 | 15.5 (#3) | 56 / 349
|
▼ 8 | Опозиція |
| 1985 | 490,999 | 8.8 (#4) | 43 / 349
|
▼ 13 | Опозиція |
| 1988 | 607,240 | 11.3 (#4) | 42 / 349
|
▼ 1 | Опозиція |
| 1991 | 465,356 | 8.5 (#4) | 31 / 349
|
▼ 11 | Коаліція |
| 1994 | 425,153 | 7.7 (#3) | 27 / 349
|
▼ 4 | Опозиція |
| 1998 | 269,762 | 5.1 (#5) | 18 / 349
|
▼ 9 | Опозиція |
| 2002 | 328,428 | 6.2 (#6) | 22 / 349
|
▲ 4 | Опозиція |
| 2006 | 437,389 | 7.9 (#3) | 29 / 349
|
▲ 7 | Коаліція |
| 2010 | 390,804 | 6.6 (#5) | 23 / 349
|
▼ 6 | Коаліція |
| 2014 | 370,834 | 6.1 (#5) | 22 / 349
|
▼ 1 | Опозиція |
| 2018 | 557,500 | 8.6 (#4) | 31 / 349
|
▲ 9 | Підтримка без участі |
| 2022 | 434,945 | 6.7 (#5) | 24 / 349
|
▼ 7 | TBD |
| Вибори | Голосів | % | Місць | +/– |
|---|---|---|---|---|
| 1995 | 192,077 | 7.2 (#5) | 2 / 22
|
|
| 1999 | 151,442 | 6.0 (#7) | 1 / 22
|
▼ 1 |
| 2004 | 157,258 | 6.3 (#6) | 1 / 19
|
▬ 0 |
| 2009 | 173,414 | 5.5 (#7) | 1 / 18 1 / 20
|
▬ 0 ▬ 0 |
| 2014 | 241,101 | 6.5 (#6) | 1 / 20
|
▬ 0 |
| 2019 | 447,641 | 10.8 (#5) | 2 / 20
|
▲ 1 |
- ↑ Nordsieck, Wolfram (2018). Sweden. Parties and Elections in Europe. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 31 серпня 2018.
- ↑ Magdalena Andersson, Sweden’s first female PM, unveils new cabinet. euronews (англ.). 29 листопада 2021. Процитовано 10 серпня 2022.
- ↑ Swedish Social Democrat Löfven is asked to return as PM. www.euractiv.com (брит.). 6 липня 2021. Процитовано 10 серпня 2022.
- ↑ Riksdagsförvaltningen. Annie Lööf (C) - Riksdagen. www.riksdagen.se (швед.). Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ а б Våra idéer. www.centerpartiet.se (швед.). Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ а б Historia. www.centerpartiet.se (швед.). Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Våra idéer. www.centerpartiet.se (швед.). Процитовано 22 червня 2019.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
