Інфібуляція
| Частина серії | ||||||
| Жіноче здоров'я | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
|
||||||
|
Нерепродуктивне здоров'я |
||||||
|
Фактори
|
||||||
Портал .svg){kind=small} Проєкт Стиль | ||||||
Інфібуляція − ритуальне видалення зовнішніх жіночих геніталій (голівки клітора, малих та великих статевих губ) і зшивання решти вульви без медичних показань. На місці статевих органів після операції залишається гладка поверхня з невеликим отвором для сечовипускання й менструальних виділень[1].
Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству проти жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами інфібуляція визнана каліченням жіночих геніталій і сторони Конвенції мають забезпечити її криміналізацію (ст.38)[2].
Операції здійснюють переважно в Північній Африці, зокрема, в Джибуті, Еритреї, Ефіопії, Сомалі, Судані, Єгипті, Малі, Сомалі.[3][4] На Землі проживають близько 200 мільйонів дівчат та жінок, яким виконана ця операція[5].
Причини[ред. | ред. код]
Інфібуляція не має жодних медичних показань. Практику її здійснення виправдовують такими причинами[5]:
- у регіонах, де вона здійснюється, є частиною звичаїв, які не можна порушувати через соціальний тиск і страх соціального неприйняття;
- операція часто вважається елементом виховання дівчини та підготовкою її до повноліття і шлюбу;
- покликана забезпечувати цноту жінки до шлюбу;
- придушує сексуальний потяг жінки, та, як вбачається, позашлюбний секс;
- пов'язана з уявленнями про скромність та жіночність.
Проведення та наслідки[ред. | ред. код]
Інфібуляцію в більшості випадків здійснюють у домашніх умовах без анестезії з використанням, як правило, грубих і не стерилізованих інструментів. Інструменти використовуються багато разів, тому зростає ризик захворювань, що передаються через кров, серед яких ВІЛ та СНІД. Якщо після операції настає смерть, звинувачують не того, хто проводив операцію, а «злих духів» чи «долю»[6].
Згодом дівчині проводять зворотню операцію (розсічення), щоб уможливити вагінальний секс. У деяких народів у шлюбну ніч чоловік бере ніж і розрізає ним промежину дружини. Після зачаття її знову зашивають. При пологах знову розрізають, згодом повторно зашивають[5].
У західних країнах інфібуляція створює труднощі для акушерок і лікарів при наданні передпологової і післяпологової допомоги. Для прийому пологів у жінок, яким була зроблена така операція, фахівці повинні пройти спеціальну підготовку[7].
Див. також[ред. | ред. код]
- Сухий секс
- Жіноче обрізання
- Менструальні табу
- Сексуальне насильство в Південно-Африканській Республіці
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мельник Т. М., Кобелянська Л. С. Ґендер у термінах, правових актах і практиці перетворень : словник- довідник. — Київ : Логос, 2020. — С. 91. — ISBN 978-617-7631-96-4.
- ↑ Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція). Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 5 вересня 2023.
- ↑ Виклад фактів, 2004, с. 12.
- ↑ Yoder, P. Stanley; Khan, Shane (March 2008). Numbers of women circumcised in Africa: The Production of a Total (PDF) (39). USAID, DHS Working Papers: 13—14.
- ↑ а б в Інфібуляція – нелюдська традиція, про яку мало говорять. European Times. 25 червня 2022. Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Виклад фактів, 2004, с. 11.
- ↑ Виклад фактів, 2004, с. 14.
Джерела[ред. | ред. код]
- Небезпечна традиційна практика, що шкідливо відображається на здоров'ї жінок і дітей. Виклад фактів № 23/ Харківська правозахисна група / Організація Об'єднаних Націй. — Харків, 2004. — 52 с.
|
Це незавершена стаття з гінекології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |