Угода про асоціацію між Україною та ЄС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Країни Європи на різних стадіях євроінтеграції
   1. Угода про асоціацію
   2. Статус кандидата в члени ЄС
   3. Розпочато переговори про отримання повноправного членства
   4. Члени ЄС

Угода про асоціацію України з ЄС — Угода про асоціацію з Європейським Союзом України, зміст якої розроблено конкретно для України, і яка має замінити Угоди про партнерство та співробітництво. Угода про асоціацію між Україною та ЄС дає змогу перейти від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції.[1]

Підписання Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною планувалося 28 листопада 2013 року, але не відбулося. Натомість на 3-му саміті ЄС «Східне партнерство» у Вільнюсі 28 листопада 2013 року ЄС парафував подібні угоди з Молдовою та Грузією.

Політичну частину угоди було підписано 21 березня 2014 року. Економічну частину угоди було підписано 27 червня 2014 року[2].

Зміст

Підхід ЄС до угод про асоціацію[ред.ред. код]

Зміст угоди ЄС із конкретною країною, з якою він будує відносини, має певні відмінності. Наприклад, зміст «Європейської угоди» між ЄС та Польщею, що містила конкретну перспективу приєднання до ЄС, багато в чому різниться з «Угодою про асоціацію» між ЄС та Чилі.[3] Країни з менш розвиненими торговими інституціями та/або менш ліберальним торговим та економічним середовищем беруть на себе менш деталізовані зобов'язання зі сприяння торгівлі, тим часом як країни, чиї торгові інституції порівняно розвиненіші та/або вже вдалися до великих торговельних й економічних реформ, погоджуються на глибші умови. ЄС розуміє потребу в особливому ставленні до країн, що розвиваються. Тому запропоновані ЄС асиметричні угоди дозволяють відмінності в зобов'язаннях і довші перехідні періоди цим країнам, зокрема, щоб зобов'язання зі сприяння торгівлі не застосовувалися раніше, аніж країни, що розвиваються, будуть здатні їх упровадити.[3]

Переговорний процес. Оприлюднення тексту угоди[ред.ред. код]

Протягом 2007–2012 рр. проведено 21 раунд переговорів щодо підготовки Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у рамках 3 робочих груп:

  1. з політичного діалогу, зовнішньої і безпекової політики;
  2. з юстиції, свободи та безпеки;
  3. з економічних, секторальних питань та питань розвитку людського потенціалу.

А також 18 раундів переговорів щодо створення зони вільної торгівлі. Після початку переговорів щодо якої була створена четверта відповідна робоча група.

Переговори щодо нового базового договору на заміну чинної Угоди про партнерство та співробітництво розпочато 5 березня 2007. Представники ЄС спочатку наполягали на укладанні стратегічних відносин з Україною як з країною-сусідом.[4]

Назва майбутньої угоди — «Угода про асоціацію» була попередньо узгоджена міністрами закордонних справ Європейського Союзу 22 липня 2008 у Брюсселі на засіданні Ради Євросоюзу[5]. Із пропозицією назвати майбутню угоду із Україною «угодою про асоціацію» виступила Франція[6].

Європейський Союз та Україна 9 вересня 2008, у Парижі під час Саміту Україна — ЄС прийняли компромісне рішення щодо назви нової посиленої угоди як Угоди про асоціацію і домовилися укласти її в 2009 році. Проте питання про можливе приєднання до ЄС сторони не піднімали.[7]

Як було відображено в Спільній заяві щодо Угоди про асоціацію Україна — ЄС, схваленій на саміті Україна — ЄС у Парижі 9 вересня 2008 року, Угода про асоціацію має:

  • оновити спільні інституційні рамки співпраці України та ЄС;
  • сприяти поглибленню стосунків у всіх сферах;
  • посилити політичну асоціацію й економічну інтеграцію на основі взаємних прав та обов'язків.

Створення всебічної та поглибленої зони вільної торгівлі з масштабним наближенням регуляторного законодавства України до стандартів ЄС сприятиме поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС.

24 листопада 2009 року набув чинності «Порядок денний асоціації Україна — ЄС», на заміну Плану дій між Україною та ЄС (2005–2008, подовжений на один рік до 2009).

Докладніше у статті Порядок денний асоціації Україна — ЄС

11 листопада 2011 року у Брюсселі відбувся завершальний двадцять перший раунд переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію, у ході якого були узгоджені всі положення тексту Угоди.

19 грудня 2011 р., у м. Київ під час П'ятнадцятого Саміту Україна-ЄС лідери України та ЄС офіційно заявили про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію.

30 березня 2012 року у Брюсселі глави переговорних делегацій парафували Угоду (зі сторони України підписував Павло Клімкін).

Текст Угоди про Асоціацію англійською мовою було оприлюднено після схвалення пропозицій Європейської комісії Раді Європейського Союзу щодо підписання, схвалення та тимчасового застосування Угоди. Тепер текст Угоди та додатки до неї можна знайти в реєстрі документів Європарламенту [3]. Текст угоди з додатками як один документ можна побачити тут [4] або тут [5]. Загальний обсяг угоди майже 1000 сторінок [6][7].

Текст Угоди про Асоціацію Україна — ЄС українською мовою опублікований 20 червня 2013 на офіційному сайті Комітету з євроінтеграції ВРУ — [8].

На початку серпня 2013 після перевірки Міністерством юстиції України текст Угоди, підкоригований у зв'язку зі вступом в ЄС Хорватії, оприлюднено на Урядовому порталі [9].

Текст цієї Угоди вже перекладений 24-ма офіційними мовами ЄС. Після її підписання всі тексти матимуть однакову юридичну силу.

Проведено всі раунди переговорів, наступний XVII саміт відбувся 28 листопада 2013 року. Кабінет міністрів України на чолі з Прем'єр-міністром Миколою Азаровим та чинний на той момент Президент України Янукович неочікувано не підписали Угоду про Асоціацію між Україною та ЄС.

Структура угоди[ред.ред. код]

Важливою складовою частиною угоди про асоціацію з ЄС є Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. Формат та її наповнення передбачає досягнення максимально глибокої економічної інтеграції на основі домовленостей в рамках двосторонніх переговорів з ЄС щодо вступу України до СОТ.

Угода про асоціацію містить до тисячі друкованих сторінок [10][11], а за своєю структурою складається з преамбули, семи розділів, 43 додатків та 3 протоколів.[1] Додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід'ємною частиною.

Преамбула та Розділ I «Загальні цілі та принципи»[ред.ред. код]

В цій частині окреслюється підґрунтя, яке існує сьогодні для укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема визнання з боку ЄС європейського вибору та європейських устремлінь України як європейської країни, що поділяє з ЄС спільну історію і спільні цінності, а також визначені цілі Угоди, серед яких — створення асоціації, поступове зближення між Україною та ЄС на основі спільних цінностей, поглиблення економічних та торговельних відносин, зокрема шляхом створення зони вільної торгівлі, посилення співробітництва у сфері юстиції, свободи і безпеки. Закріплюються основні принципи, які лежатимуть в основі асоціації, передусім забезпечення прав людини та основоположних свобод, повага до принципу верховенства права, дотримання принципів суверенітету і територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності. Підкреслюється, що подальші відносини між Україною та ЄС базуватимуться також на принципах вільної ринкової економіки, верховенства права, ефективному урядуванні тощо.

Розділ II «Політичний діалог і реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері закордонних справ та політики безпеки»[ред.ред. код]

Ця частина містить положення, реалізація яких має сприяти розвитку і зміцненню політичного діалогу у різних сферах, у тому числі поступовій конвергенції позицій України з ЄС у сфері зовнішньої та безпекової політики.

У розділі визначені цілі політичного діалогу, ключовою з яких є запровадження політичної асоціації між Україною та ЄС. Серед інших цілей — поширення міжнародної стабільності та безпеки, зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та належного урядування, прав людини та фундаментальних свобод, поширення принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів, співробітництво у сфері безпеки і оборони.

У цій частині визначені рівні та формати політичного діалогу, зокрема передбачено проведення самітів, зустрічей на міністерському та інших рівнях.

Серед ключових напрямків взаємодії — співробітництво з метою поширення регіональної стабільності; зміцнення миру та міжнародного правосуддя, зокрема шляхом імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду; забезпечення поступової конвергенції у сфері зовнішньої і безпекової політики, включаючи Спільну політику безпеки та оборони, попередження конфліктів, нерозповсюдження, роззброєння та контроль за озброєнням, боротьбу з тероризмом тощо.

Розділ III «Юстиція, свобода і безпека»[ред.ред. код]

У цій частині Угоди визначені напрямки взаємодії у відповідних сферах. Важливою метою співробітництва є утвердження верховенства права та зміцнення відповідних інституцій, зокрема у сфері правоохоронної діяльності та встановлення правосуддя, насамперед зміцнення судової системи, покращення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості.

Одним з елементів співпраці є забезпечення належного рівня захисту персональних даних відповідно до найкращих європейських та міжнародних стандартів.

З метою управління міграційними потоками Угодою передбачається запровадження всеохоплюючого діалогу щодо ключових питань у сфері міграції, включаючи нелегальну міграцію, протидію торгівлі людьми тощо.

Окремі статті присвячені створенню належних умов для працівників, які на законних підставах працюють за кордоном.

Важлива увага приділяється забезпеченню мобільності громадян і поглибленню візового діалогу, зокрема шляхом запровадження безвізового режиму після виконання відповідних критеріїв, передбачених у Плані дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України.

Положеннями розділу передбачається поглиблення співпраці з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, незаконним обігом наркотиків, організованою злочинністю, тероризмом, а також розвиток співробітництва у сфері надання правової допомоги у цивільних та кримінальних справах.

Розділ IV «Торгівля і питання пов'язані з торгівлею»[ред.ред. код]

Докладніше у статті Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС

Положення цього розділу Угоди про асоціацію визначають «Поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі» Україна-ЄС (ЗВТ). Цей розділ складає 2/3 від усього обсягу основної (без додатків і протоколів) частини Угоди (156 із 245 сторінок).

ЗВТ передбачає лібералізацію торгівлі як товарами, так і послугами, лібералізацію руху капіталів та до певної міри — руху робочої сили.

Відмінною рисою ЗВТ Україна-ЄС є комплексна програма адаптації регуляторних норм у сферах, пов'язаних з торгівлею, до відповідних стандартів ЄС. Це дозволить значною мірою усунути нетарифні (технічні) бар'єри у торгівлі між Україною та ЄС та забезпечити розширений доступ до внутрішнього ринку ЄС для українських експортерів і навпаки — європейських експортерів до українського ринку. Таким чином поглиблена та всеохоплююча ЗВТ має забезпечити поступову інтеграцію економіки України до внутрішнього ринку ЄС.

Даний розділ охоплює такі основні сфери: торгівля товарами, в тому числі технічні бар'єри в торгівлі; інструменти торговельного захисту; санітарні та фітосанітарні заходи; сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері; адміністративне співробітництво в митній сфері; правила походження товарів; торговельні відносини в енергетичній сфері; послуги, заснування компаній та інвестиції; визнання кваліфікації; рух капіталів та платежів; конкурентна політика (антимонопольні заходи та державна допомога); права інтелектуальної власності, в тому числі географічні зазначення; державні закупівлі; торгівля та сталий розвиток; транспарентність; врегулювання суперечок.

Розділ V «Економічне та секторальне співробітництво»[ред.ред. код]

Ця частина Угоди містить положення про умови, модальності та часові рамки гармонізації законодавства України та законодавства ЄС, зобов'язання України щодо реформування інституційної спроможності відповідних установ та принципи співробітництва між Україною, ЄС та його державами-членами у низці секторів економіки України та напрямків реалізації державної галузевої політики.

28 глав цього розділу Угоди передбачають відповідні заходи у секторах: енергетика (в тому числі ядерна), транспорт, захист навколишнього середовища, промислова політика та підприємництво, сільське господарство, оподаткування, статистика, надання фінансових послуг, туризм, аудіовізуальна політика, космічні дослідження, охорона здоров'я, науково-технічна співпраця, культура, освіта тощо.

Імплементація цього розділу Угоди дасть змогу забезпечити більш поглиблене виконання положень Угоди щодо зони вільної торгівлі, оскільки сприятиме наближенню законодавства та регуляторного середовища України та ЄС, а відтак усуненню нетарифних торговельних бар'єрів, а також, сприятиме інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та єдиного нормативного простору в переважній більшості секторів економіки та суспільного життя України.

Розділ VI «Фінансове співробітництво»[ред.ред. код]

У цій частині окреслюється механізм і шляхи отримання Україною фінансової допомоги з боку ЄС, у тому числі з метою сприяння реалізації Угоди про асоціацію, пріоритетні сфери її надання, порядок моніторингу та оцінки ефективності її використання. Також, положення цієї частини передбачають поглиблення співпраці України та ЄС з метою попередження та боротьби з шахрайством, корупцією та незаконною діяльністю, зокрема шляхом поступової гармонізації українського законодавства у цій сфері із законодавством ЄС, обміну відповідною інформацією тощо.

Розділ VII «Інституційні, загальні та прикінцеві положення»[ред.ред. код]

У цій частині Угодою про асоціацію передбачається запровадження нових форматів та рівнів співробітництва між Україною та ЄС після набуття чинності, зокрема створення Ради та Комітету з питань асоціації, Парламентського комітету з питань асоціації. З метою залучення до реалізації Угоди громадянського суспільства буде створена Платформа громадянського суспільства.

У контексті забезпечення належного виконання Угоди буде впроваджений відповідний механізм моніторингу та врегулювання суперечок, які можуть виникати у ході виконання Угоди.

У зв'язку з необмеженим терміном дії Угоди було передбачено можливість здійснення всебічного її перегляду, у тому числі що стосується її цілей протягом п'яти років від набрання нею чинності, а також у будь-який час за взаємною згодою Сторін.

Додатки[ред.ред. код]

Ратифікація угоди. Наслідки[ред.ред. код]

Щоб Угода стала чинною та замінила Угоду про партнерство та співробітництво Україна — ЄС, її також потрібно ратифікувати усіма 28-ма країнами Європейського Союзу. Після трьох місяців з дня останньої ратифікації, вона буде чинною. Хоча деякі положення цієї угоди будуть в дії чи не з моменту підписання. Наприклад, зона вільної торгівлі з ЄС запрацює через 2 місяці після ратифікації вже підписаної угоди у Верховній Раді України. [12].

Мета тимчасового застосування частини положень Угоди — наблизити безпосереднє виконання торговельної частини Угоди та не втрачати час, допоки відбудуться всі формальності на національному рівні та на рівні ЄС щодо набуття Угодою чинності. Як показує попередній досвід такого застосування, це завжди відбувається між другою і третьою стадією укладання Угоди про асоціацію. Тимчасове застосування Угоди можна забезпечити двома шляхами — укладанням Тимчасової Угоди (Interim Agreement) (цим шляхом йшли Балканські країни та країни Центральної Європи) та тимчасовим застосуванням самої УА. За попередньою інформацією у випадку з Україною ймовірно буде використано саме тимчасове застосування самої УА. Тимчасове застосування Угоди про асоціацію — не передбачає укладання Тимчасової Угоди, це просто рішення про тимчасове застосування самої УА в тій частині, яка стосується компетенції ЄС. Важливо те, тимчасовому застосуванню підлягають ті положення, які охоплюються компетенцією ЄС, ті положення, що охоплюються повноваженнями держав-членів, мають пройти процедуру національної ратифікації [13].

З цією угодою є сподівання в найближчому майбутньому отримати безвізовий режим. Угода про Асоціацію Україна — ЄС передбачає створення міждержавних органів контролю (Рада Асоціації та комітети Асоціації, призначені Радою). В цих органах будуть представлені українська та європейська сторони на декількох рівнях, в тому числі представники громадянського суспільства. Рішення будуть прийматися за згодою сторін, вони матимуть силу законодавчих актів. В структурах будуть поперемінно головувати європейські та українські представники. Рада та комітет Асоціації будуть скликатися мінімум 1 раз на рік. Угода про Асоціацію передбачає та зобов'язує обидві сторони сприяти впровадженню європейських правил та стандартів життя в Україні, причому для деяких положень існують конкретні часові рамки.

Для досягнення можливості інтегруватися до внутрішнього ринку ЄС Україна має привести свою систему технічного регулювання у відповідність до європейських вимог, оскільки головними перешкодами торгівлі з ЄС є не імпортні тарифи, а технічні бар'єри у торгівлі — вимоги до безпечності та якості продукції, її характеристик, процедури оцінки відповідності.

Див.: Безпека харчових продуктів, Маркування товарних харчових продуктів. Інші вимоги. Асортиментна фальсифікація, Гарантована безпечність та якість виробленої продукції

У довгостроковій перспективі угода має підвищити конкурентоспроможність товарів, що виробляються в Україні, а відтак, підвищити обсяг експорту на всесвітніх ринках.[3] Окрім того, зі зростанням якості українських товарів зміцняться позиції національних виробників на внутрішньому ринку.[3] Водночас українські споживачі матимуть доступ до якісніших і дешевших товарів і послуг.[3]

Створення зони вільної торгівлі не має викликати побоювань з приводу неконтрольованого потоку імпорту з ЄС через те, що:[3]

  • угода є взаємною, тому інтеграція до ЄС відкриє українським товарам доступ до ринку, який складається з 500 млн споживачів;[8]
  • товари з ЄС уже широко присутні на українському ринку через невелику кількість бар'єрів. Середній рівень українських тарифів до імпорту з ЄС є досить низьким. А тому наслідки лібералізації торгівлі будуть скромнішими; :- Україна не є ключовим ринком для товарів з ЄС;[8]
  • ЄС прагне відкрити свій ринок одразу з можливістю перехідного періоду для України. Власне вітчизняний ринок не може бути повністю відкритим одразу після підписання угоди, адже українські виробники не готові до серйозної зовнішньої конкуренції. ЄС пропонує встановити десятилітній перехідний період адаптації своїх дій.[3] Окрім цього, гармонізація законодавства, адаптування стандартів та норм і побудова необхідних інституцій вимагають зовнішньої підтримки. Зважаючи на це, ЄС пообіцяв збільшити технічну та фінансову допомогу Україні.

Європейська сторона на даному етапі пропонує квотування на близько 400 тарифних ліній, за якими класифікується сільськогосподарська продукція.[3] Зокрема, піти на взаємні поступки стосовно певних груп зазначених товарів, знизивши мито на них до нуля одразу готова вітчизняна кондитерська галузь. У разі прийняття цієї пропозиції кількість тарифних ліній, за якими ЄС пропонує квотування, суттєво скоротиться.[3] Наприклад, українській стороні вже запропоновано тарифну квоту по пшениці на 700 тисяч тонн.[3] Проте квота по ячменю оцінюється в 45 тисяч тонн, що не може влаштовувати, порівнюючи обсяги, які Україна сьогодні експортує.

Наслідком успішного виконання Угоди можливе і приєднання України до Європейського Союзу, хоча в самій угоді це не прописано, але визначається статус країни як повноправної європейської держави.

Угода має невизначений термін дії, в разі потреби її можуть переглядати та змінювати, в крайньому випадку вона може бути розірвана, якщо себе не виправдає.

США та країни Європейського Союзу, а також деякі експерти, вважають дану угоду історичним шансом для України стати на шлях демократії та європейських цінностей.

Реакція з боку керівництва Росії[ред.ред. код]

Росія сприймає цю Угоду негативно, пояснюючи її загрозою для України. Називаючи навіть співзвучним словом — Угода про колонізацію[9], де жорстко критикують її. Причому, багато хто свідомо перекручує положення цієї угоди[10][11][12]. Це можна пояснити через призму геополітики, де Російська Федерація не хоче втрачати важелі впливу на Україну, зокрема приєднати її до своїх проектів, таких як Митний союз (проект, який сприймається як російська імперська політика, відродження СРСР).[13][14] Проте умови Митного союзу менш вигідні Україні[15].

Ще у 2012 році політологи відзначали, що російський президент буде тиснути на Україну, домагаючись економічних і політичних поступок від Києва.[16] «Не лише тому, що стиль В. Путіна є доволі жорстким. А ще й тому, що Росія зараз перебуває у скрутній економічній ситуації. Через проблеми в економіці Кремль намагатиметься увійти в різні сектори української економіки. При цьому стикатимуться інтереси Росії і української влади та її оточення», — зазначав експерт Інституту зовнішньої політики О. Палій.[16]

Намагання зірвати підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС певними політичними силами України[ред.ред. код]

Докладніше у статті Євромайдан

За кілька днів до зустрічі у Вільнюсі, 21 листопада 2013, уряд України, як слухняний виконавець волі президента Януковича, вирішив призупинити процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.[17] Таке розпорядження було офіційно оприлюднено прем'єр-міністром України Азаровим. За словами європейського комісара з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефана Фюле станом на 22 листопада 2013 р. Київ ще офіційно не поінформував Брюссель про рішення призупинити процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію.[18] Фахівці міжнародного рейтингового агентства Fitch Ratings зазначили, що оголошення урядом України про зупинку підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС приведе до зменшення кредитоспроможності держави (на листопад 2013 р. рейтинг України відповідає рівню «B-»), зважаючи на її обмежені можливості запозичень в іноземній валюті для рефінансування значних виплат за зовнішнім боргом в 2014–2015 роках за відсутності кредитів МВФ.[19] 22 листопада 2013 р. ЄС відхилив пропозицію Кабміну про проведення переговорів у тристоронньому форматі ЄС-Україна-Росія як таку, що «не є виходом і не має прецедентів» у європейській практиці.[20]

Рішення уряду України призупинити процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС викликало хвилю протестів у самій Україні.[21][22] Станом на 22 листопада 2013 р. в багатьох містах України (Донецьку, Харкові, Києві, Львові та ін.) стали стихійно виникати «євромайдани»,[23] де збиралися громадяни України, щоб заявити свій протест проти відмови уряду укладати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Львівська міськрада звернулася до президента Віктора Януковича з вимогою звільнити прем'єр-міністра Миколу Азарова та підписати угоду про асоціацію з Євросоюзом.[24]

У свою чергу влада намагається завадити громадянам висловити свою позицію на євромайданах: у Миколаєві за командою начальника інспекції з благоустрою Миколаївської міськради Дмитра Ніконова міліція силою спробувала розігнати євромайдан,[25] у Києві на Майдані Незалежності столична міліція намагалася влаштувати провокації проти прихильників євроінтеграції.[26] За висвітлення інформації про євромайдан було звільнено з роботи редактора телеканалу «Бізнес» Тетяну Мельниченко.[27]

Прогнози підписання[ред.ред. код]

Зі слів європейських посадовців Україна може підписати економічну частину угоди про асоцію (політична частина була підписана 21 березня 2014 року) після президентських виборів, що відбулися 25 травня 2014.

У лютому 2012 секретар РНБО України Андрій Клюєв повідомив, що триває технічна робота над угодою на рівні експертів Єврокомісії[28].

30 березня 2012 року у Брюсселі парафували Угоду про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, точніше всю її політичну частину (Асоціацію та першу і останню сторінки Зони вільної торгівлі). Саме парафування проходить у 2 етапи. Остаточне було 19 липня 2012 року — тоді Угода про Асоціацію була вся парафована. У грудні 2012 року повинен був бути проведений черговий саміт Україна — ЄС. Але очікування з цього приводу не виправдались, головним чином, з двох причин:

  • недемократичне проведення виборів, що зазначила ОБСЄ як підсумок свого моніторингу виборчого процесу;
  • очікування результатів виборів, після оголошення яких ситуація мала прояснитися.

Черговий, XVI Саміт відбувся 25 лютого 2013 року. На ньому Україна зобов'язалась вирішити наявні проблеми. Щодо підписання Угоди про асоціацію, то найоптимістичніші прогнози сходилися на кінці 2013 року, але все залежало від внутрішніх політичних процесів та ефективності виконання Україною встановлених у Порядку денному асоціації критеріїв для підписання зазначеної угоди, а також від діалогу України та ЄС. Позитивом стало помилування Юрія Луценка 7 квітня 2013 р., що дуже схвалили європейські високопосадовці, але вони таке очікували від української влади й стосовно Юлії Тимошенко, яку Міжнародний суд визнав не винною 30 квітня 2013 р. Її не звільнили і це могло завадити підписанню Угоди.

Для пришвидшення підписання Угоди діють спеціальні комісії, наприклад спеціальна Моніторингова місія Європарламенту під керівництвом Пета Кокса та Олександра Квасневського зі спостереження за розглядом справи екс-прем'єр-міністра Ю. Тимошенко та екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Ця Місія працює з червня 2012 року, продовжена до вересня 2013 року. Євросоюзом був поставлений ультиматум вирішити проблеми в Україні до 15 травня 2013 року, до часу перевірки, бо це могло вирішити долю Асоціації. 15 травня Єврокомісія схвалила проект рішення, отже тепер доля Угоди повністю в руках України [14]. Якщо угода не була б підписана на 3-му саміті Східного партнерства у Вільнюсі 28 — 29 листопада 2013 року, то до неї повернулися не раніше, ніж через кілька років. Її не підписали. І це велика поразка для обох сторін Угоди. Крім того, в ЄС не було чіткої визначеності з питання підписувати чи ні Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Текст Угоди із процедурою узгодження в профільних українських міністерствах і відомствах —[29].

На Саміті Східного партнерства 28 — 29 листопада 2013 р. тодішній Президент Янукович Угоду не підписав, що викликало бурхливі негативні реакції частини населення України, спричинивши виникнення Євромайдану. У знак підтримки почалися акції підтримки курсу України до ЄС у багатьох країнах світу. Масові протести спричинили усунення від влади Віктора Януковича та Миколи Азарова.

21 березня 2014 року у Брюсселі відбулася церемонія підписання політичної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. З української сторони угоду підписав прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк, з боку Євросоюзу — президент Ради ЄС Герман ван Ромпей, президент Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу і голови всіх держав, що входять у ЄС. Підписано лише ті частини Угоди, які стосуються політичної взаємодії, питань безпеки та боротьби з тероризмом.

Економічну частину угоди, що передбачає створення повноцінної зони вільної торгівлі і стосуються таких питань, як доступ на ринки, торгівля енергоносіями, співпраця у сфері сільського господарства, транспорту, металургії, космосу, наукових досліджень, туризму, підприємницької діяльності, захист інтелектуальної власності, порядок розгляду спорів та умови оподаткування, Україна підписала 27 червня 2014 року.

Ратифікація[ред.ред. код]

Для вступу Угоди про Асоціацію в силу повністю потрібно щоб її ратифікували: Україна, 28 країн-членів ЄС, Європейська спільнота з атомної енергії та Європарламент.

На даний момент Угода ратифікована 3-ма із 31-ти сторін. Одна сторона передала відомості про ратифікацію до депозитарію.

Прапор Країна Дата ратифікації
Flag of Austria.svg Австрія
Flag of Belgium.svg Бельгія
Flag of Bulgaria.svg Болгарія
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of Greece.svg Греція
Flag of Denmark.svg Данія
Flag of Estonia.svg Естонія
Flag of Ireland.svg Ірландія
Flag of Spain.svg Іспанія
Flag of Italy.svg Італія
Flag of Cyprus.svg Кіпр
Flag of Luxembourg.svg Люксембург
Flag of Latvia.svg Латвія 14 липня 2014[30]
Flag of Lithuania.svg Литва 8 липня 2014[31]
Flag of Malta.svg Мальта
Flag of the Netherlands.svg Нідерланди
Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of Poland.svg Польща
Flag of Portugal.svg Португалія
Flag of Romania.svg Румунія 2 липня 2014[32]
Flag of Slovakia.svg Словаччина
Flag of Slovenia.svg Словенія
Flag of Hungary.svg Угорщина
Flag of France.svg Франція
Flag of Finland.svg Фінляндія
Flag of Croatia.svg Хорватія
Flag of the Czech Republic.svg Чехія
Flag of Sweden.svg Швеція
Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of Europe.svg Євратом
Flag of Europe.svg Європейський парламент

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Угода про асоціацію між Україною та ЄС (анотація основних розділів Угоди). Міністерство Закордонних справ України
  2. http://www.pravda.com.ua/articles/2014/03/20/7019773/ Неприємна асоціація (УП, 21 березня 2014 року)
  3. а б в г д е ж и к л Сібекіна А. Ю. Різновиди асоційованих формувань та реальність укладення угоди про асоціацію між Україною та ЄС // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. Науковий журнал. — 2010, № 4-5
  4. EurAktiv: EU und Ukraine beginnen Kooperationsgespräche 6. März 2007 (нім.)
  5. [1]
  6. [2]
  7. Monde: ЄС та Україна домовились укласти угоду про асоціацію
  8. а б Пінту Тейшейра Жозе Мануел. Від вільної торгівлі виграють і ЄС, і Україна // День. — 2010. — 29 жовтня. — No197. — С. 7
  9. ЕС и Украина: ассоциация или колонизация? — Одна Родина
  10. Богдан Цюпин. Що зробить Росія, якщо Україна підпише угоду про асоціацію з ЄС? // ВВС. — 15 червня 2013.
  11. Андрій Лавренюк. Єпископ Гудзяк: Вперше в історії ЄС саме українці загинули за цінності під європейським прапором // Укрінформ. — 19 березня 2014.
  12. Угода про асоціацію ЄС — Україна: дослідження обізнаності цільових груп та стратегія комунікаційної кампанії // KEY Communications. — Київ, 2013.
  13. Росія поставила мету за «будь-яку ціну» заблокувати асоціацію України з ЄС — Дзеркало тижня
  14. Росія перешкоджає приєднанню України до ЄС
  15. Митний союз vs Асоціація з ЄС (Інфографіка) // Українська правда. — 25 вересня 2013.
  16. а б Тарасенко Н. 2012 рік у політичних прогнозах // Україна: події, факти, коментарі. Інформаційно-аналітичний журнал. — 2012, № 1
  17. Азаров відмовився від угоди про асоціацію з ЄС
  18. Київ ще зазначили офіційно не повідомив ЄС про нове рішення — Фюле
  19. Пауза України з ЄС загрожує зміцненню її кредитоспроможності — Fitch
  20. У ЄС відкинули пропозицію Києва про тристоронні переговори за участю Росії
  21. Євромайдани у регіонах: у Луцьку роздають апельсини, у Дніпропетровську погрожують «тітушками»
  22. У Львові кілька тисяч студентів вийшли на вулицю
  23. Україною покотилася хвиля євромайданів
  24. Львівська міськрада вимагає звільнити Азарова. На євромайдані там вже тисячі людей
  25. у Миколаєві міліція силою розганяє євромайдан. Є постраждалі
  26. На Майдані натовп намагаються підбити до сутичок
  27. За висвітлення євромайдану звільнили редактора телеканалу
  28. http://www.interfax.com.ua/ukr/main/95550/
  29. http://ua.interfax.com.ua/news/general/159723.html
  30. http://titania.saeima.lv/LIVS11/saeimalivs11.nsf/webSasaiste?OpenView&restricttocategory=1196/Lp11
  31. Seimas has ratified the EU Association Agreements with Ukraine, Moldova and Georgia // Office of the Seimas, Press release, 8 July 2014(англ.)
  32. -->

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Статті на тему[ред.ред. код]