Грушківка (Кам'янський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Грушківка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Кам'янський район
Рада/громада Грушківська сільська рада
Код КОАТУУ 7121881501
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Locator Dot2.gif
Розташування села Грушківка
Основні дані
Засноване початок 17 століття
Населення 1 070 чоловік (на 2009 рік)
Територія 65,627 км²
Поштовий індекс 20810
Телефонний код +380 4732
Географічні дані
Географічні координати 49°05′22″ пн. ш. 32°12′18″ сх. д. / 49.08944° пн. ш. 32.20500° сх. д. / 49.08944; 32.20500Координати: 49°05′22″ пн. ш. 32°12′18″ сх. д. / 49.08944° пн. ш. 32.20500° сх. д. / 49.08944; 32.20500
Середня висота
над рівнем моря
152 м
Відстань до
обласного центру
40,3 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
11 км
Найближча залізнична станція Кам'янка
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради село Грушківка, вул. Леніна, 58
Сільський голова Панченко Олексій Миколайович
Карта
Грушківка is located in Україна
Грушківка
Грушківка
Грушківка is located in Черкаська область
Грушківка
Грушківка

Гру́шківкасело в Україні, в Кам'янському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 11 км на північний схід від районного центру та за 13 км від залізничної станції Кам'янка. Населення 1 070 чоловік (на 2009 рік).

Історія[ред.ред. код]

Село засновано на початку XVII століття, ймовірно, кріпаками-втікачами та чумаками, які селилися на берегах річки Косарки.

До Визвольної війни українського народу середини XVII століття ці землі належали шляхтичам Житкевичам. З 1649 року. власником став Богдан Хмельницький. Після Андрусівської угоди 1667 року землі відійшли колишнім власникам. З 1740 року Грушківка входила до Кам'янського ключа Смілянського староства і до 1785 року належала магнатам Любомирським.

Фаворит цариці Катерини II граф Г. Потьомкін придбав містечко Смілу з околицями і Кам'янку з навколишніми населеними пунктами і подарував своїй племінниці Катерині Миколаївні Самойловій, яка вийшла вдруге заміж за Л. Д. Давидова. Поміщики Давидови продали Грушківку графу О. О. Бобринському в 1845 році.

Економічне пожвавлення в селі настає з моменту побудови Фастівської залізниці (18751876 роки.), що дало змогу включитися в загальноросійський ринок. Основним товаром були цукор та ліс.

На кінець XIX століття село разом з іншими населеними пунктами входило до Кам'янської волості Чигиринського повіту.

У 1903 році збудовано і освячено дерев'яну Свято-Успенську Церкву Пресвятої Богородиці, яка діє й нині.

1015 червня 1905 року в селі відбувся страйк робітників цукрового заводу, який було придушено.

Після революції 1917 року в селі почали відбуватися перетворення нової влади.

19 - 20 лютого 1920 року у Грушівці під час Зимового походу зупинився на ночівлю Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР [2].

Населення Грушівки було дуже національно налаштоване, і в 1921 році на околиці села повстанці Холодноярської організації розгромили спеціальний відділ Петроградського ВЧК. Незважаючи на супротив населення, радянська влада на території села остаточно встановилася у 1922 році.

Страшним лихоліттям прокотився по Грушківці голодомор. Більше двохсот її мешканців померло.

В роки радянсько-німецької війни в селі діяв партизанський загін П. А. Дубового. 363 жителя села воювали на фронтах, 256 з них загинули, 47 нагороджені бойовими орденами і медалями. У бою за відвоювання села загинуло 145 радянських воїнів.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 2450 жителів, працював колгосп «Шлях до комунізму», за яким було закріплено 3,4 тисячі га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,1 тисяча га орної землі. Основними напрямами господарства були вирощування зернових культур і цукрових буряків, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. На той час в селі працювали середня школа, клуб із залом на 200 місць, бібліотека з фондом 6 тисяч книг, дитячі ясла, 2 медпункти, пологовий будинок і дитячий санаторій.

У 1975 році відкрито середню школу, а у 2003 рроці — на її базі дитсадок «Рукавичка».

Неподалік села досліджено кургани доби бронзи та ранньоскіфських часів.

Люди[ред.ред. код]

В селі народилися:

Знатні люди села:

  • учасник радянсько-німецької війни, генерал-майор М. Ю. Клименко;
  • в роки війни комісар 608-го стрілецького полку, кавалер ордена Бойового Червоного Прапора (нагороджений посмертно) Г. А. Глигало.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. maps.vlasenko.net(рос.)
  2. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012

Література[ред.ред. код]

Ресурси інтернету[ред.ред. код]