Грушківка (Черкаський район)
| село Грушківка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Черкаський район |
| Громада | Кам'янська міська громада |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Засноване | початок 17 століття |
| Населення | 1 070 чоловік (на 2009 рік) |
| Територія | 65,627 км² |
| Поштовий індекс | 20810 |
| Телефонний код | +380 4732 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°05′22″ пн. ш. 32°12′18″ сх. д. / 49.08944° пн. ш. 32.20500° сх. д.Координати: 49°05′22″ пн. ш. 32°12′18″ сх. д. / 49.08944° пн. ш. 32.20500° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
152 м |
| Відстань до обласного центру |
40,3 (фізична) км[1] |
| Відстань до районного центру |
11 км |
| Найближча залізнична станція | Кам'янка |
| Відстань до залізничної станції |
13 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | м. Кам'янка |
| Карта | |
  Грушківка | |
 Грушківка | |
| Мапа | |
| |
Гру́шківка — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Кам'янській міській громаді. Розташоване за 11 км на північний схід від центру громади та за 13 км від залізничної станції Кам'янка. Населення 1 070 чоловік (на 2009 рік).
Історія[ред. | ред. код]
Село засновано на початку XVII століття, ймовірно, кріпаками-втікачами та чумаками, які селилися на берегах річки Косарки. Є припущення, що назва села носить ім'я генерального писаря Війська Запорозького Івана Груші (Грушки) — ймовірного предка Михайла Грушевського.
До Визвольної війни українського народу середини XVII століття ці землі належали шляхтичам Житкевичам. З 1649 року. власником став Богдан Хмельницький. Після Андрусівської угоди 1667 року землі відійшли колишнім власникам. З 1740 року Грушківка входила до Кам'янського ключа Смілянського староства і до 1785 року належала магнатам Любомирським.
Фаворит цариці Катерини II граф Г. Потьомкін придбав містечко Смілу з околицями і Кам'янку з навколишніми населеними пунктами і подарував своїй племінниці Катерині Миколаївні Самойловій, яка вийшла вдруге заміж за Л. Д. Давидова. Поміщики Давидови продали Грушківку графу О. О. Бобринському в 1845 році.
Економічне пожвавлення в селі настає з моменту побудови Фастівської залізниці (1875—1876 роки.), що дало змогу включитися в загальноросійський ринок. Основним товаром були цукор та ліс.
На кінець XIX століття село разом з іншими населеними пунктами входило до Кам'янської волості Чигиринського повіту.
У 1903 році збудовано і освячено дерев'яну Свято-Успенську Церкву Пресвятої Богородиці, яка діє й нині.
10—15 червня 1905 року в селі відбувся страйк робітників цукрового заводу, який було придушено.
19 — 20 лютого 1920 року у Грушівці під час Зимового походу зупинився на ночівлю Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР[2].
Населення Грушівки було дуже національно налаштоване, і в 1921 році на околиці села повстанці Холодноярської організації розгромили спеціальний відділ Петроградського ВЧК. Незважаючи на супротив населення, радянська влада на території села остаточно встановилася у 1922 році.
Страшним лихоліттям прокотився по Грушківці Голодомор. Більше двохсот її мешканців померло.
В роки радянсько-німецької війни в селі діяв радянський партизанський загін П. А. Дубового. 363 жителя села воювали на фронтах, 256 з них загинули, 47 нагороджені бойовими орденами і медалями. У бою за відвоювання села загинуло 145 радянських воїнів.
Станом на 1972 рік в селі мешкало 2450 жителів, працював колгосп «Шлях до комунізму», за яким було закріплено 3,4 тисячі га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2,1 тисяча га орної землі. Основними напрямами господарства були вирощування зернових культур і цукрових буряків, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. На той час в селі працювали середня школа, клуб із залом на 200 місць, бібліотека з фондом 6 тисяч книг, дитячі ясла, 2 медпункти, пологовий будинок і дитячий санаторій.
У 1975 році відкрито середню школу, а у 2003 році — на її базі дитсадок «Рукавичка».
Неподалік села досліджено кургани доби бронзи та ранньоскіфських часів.
Люди[ред. | ред. код]
В селі народилися:
- Конякін Олександр Федорович — Герой Радянського Союзу.
- Кулинич Іван Маркович — український історик.
- Юрченко Василь Петрович — семикратний чемпіон світу, двократний Олімпійський чемпіон з веслування на байдарках і каное.
Знатні люди села:
- учасник радянсько-німецької війни, генерал-майор М. Ю. Клименко;
- в роки війни комісар 608-го стрілецького полку, кавалер ордена Бойового Червоного Прапора (нагороджений посмертно) Г. А. Глигало.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
- ↑ Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Кучеренко Микола. «Як ще були ми козаками» // Кучеренко М., Панькова С., Шевчук Г. Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського). — К.: Видавництво «Кий», 2006. — С. 12-19.
Ресурси інтернету[ред. | ред. код]
- who-is-who.com.ua [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Hruszkówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 189. (пол.)
- Hruszkówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 591. (пол.)
- Джулай, Дмитро. Живі образи українського села: віднайдено унікальний фотоархів Івана Литвина [Архівовано 12 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Радіо "Свобода", 12 грудня 2020
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |