Географія Екваторіальної Гвінеї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Екваторіальної Гвінеї
Географічне положення Екваторіальної Гвінеї
Географічне положення Екваторіальної Гвінеї
Географічне положення
Континент Африка
Регіон Центральна Африка
Координати 2°00′ пн. ш. 10°00′ сх. д. / 2.000° пн. ш. 10.000° сх. д. / 2.000; 10.000
Територія
Площа 28051 км² (146-те)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 296 км
Державний кордон 528 км
Рельєф
Тип рівнинно-гористий
Найвища точка гора Піко-Базіле (3008 м)
Найнижча точка Атлантичний океан (0 м)
Клімат
Тип екваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка Беніто ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси вуглеводні, деревина, золото, боксити, алмази, руди кольорових металів, будівельні матеріали,
Стихійні лиха штормові вітри, паводки, активний вулканізм
Екологічні проблеми забруднення вод, знеліснення

Екваторіальна Гвінея — центральноафриканська країна, що знаходиться в центральній частині континенту, на островах і східному узбережжі Гвінейської затоки . Загальна площа країни 28 051 км² (146-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 28 051 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни трохи менша ніж площа Київської області України.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Екваторіальна Гвінея, Екваторіальна Гвінея (ісп. República de Guinea Ecuatorial, Guinea Ecuatorial; фр. République de Guinée équatoriale, Guinee Equatoriale)[2]. Назва країни походить географічного положення по обидва боки від екватору (острів Аннобон лежить у Південній півкулі), проте сама лінія не проходить її територією. Топонім Гануа, Гінья (Ganua, Ginya) зустрічається на картах XIV століття[3][2]. У сучасному вигляді, Гвінея (порт. Guinea) уведений у XV столітті португальськими мореплавцями на означення усіх африканських земель на південь від Сахари, від них він потрапив до інших європейських мов[3]. З мови сусу топонім перекладається як жінки, за іншою версією, походить від бербер. Akal n-Iguinawen, що означає Земля німих, тобто варварів, що не розуміють берберської[3]. Колишня колоніальна назва до 1968 року — Іспанська Гвінея[3].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Карта континентальної частини Екваторіальної Гвінеї від ООН (англ.)
Карта острівної частини Екваторіальної Гвінеї від ООН (англ.)

Екваторіальна Гвінея — центральноафриканська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Камеруном (спільний кордон — 183 км), на сході й півдні — з Габоном (345 км). Загальна довжина державного кордону — 528 км[1]. Екваторіальна Гвінея омивається водами заток Біафра (північ) і Кориско (південь) Гвінейської затоки Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 296 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[4][5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[5][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Час в Екваторіальній Гвінеї: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)[6].

Геологія[ред. | ред. код]

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Екваторіальної Гвінеї багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, золото, боксити, алмази, тантал, пісок, гравій, каолін[7].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Середні висоти — 577 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Піко-Базіле (3008 м).

Узбережжя[ред. | ред. код]

Острови[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Територія Екваторіальної Гвінеї лежить у екваторіальному кліматичному поясі[8]. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси[9]. Цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові[9]. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами[9].

Екваторіальна Гвінея не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)[10].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 26 км³[1]. Дані про площу зрошуваних земель в країні, станом на 2012 рік, відсутні.

Річки[ред. | ред. код]

Річки країни несуть свої води до Гвінейської затоки Атлантичного океану.

Озера[ред. | ред. код]

Болота[ред. | ред. код]

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Рослинність[ред. | ред. код]

Земельні ресурси Екваторіальної Гвінеї (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 10,1 %,
    • орні землі — 4,3 %,
    • багаторічні насадження — 2,1 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 3,7 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 57,5 %;
  • інше — 32,4 %[1].

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Зоогеографічно територія країни належить до Західноафриканської підобласті Ефіопської області[9].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Екваторіальна Гвінея є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: штормові вітри; несподівані паводки; активний вулканізм на острові Біоко, вулкан Санта-Ізабель (3007 м) востаннє вивергався 1923 року[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • невідповідність питної води санітарним нормам;
  • знеліснення.

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Екваторіальної Гвінеї можна розділити на 3 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:

  • Острів Біоко.
  • Мбіні.
  • Острів Аннобон.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Equatorial Guinea, Geography. Factbook.
  2. а б Котляков В. М., 2006.
  3. а б в г Поспелов Е. М., 2001.
  4. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  5. а б Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 17 March. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Африка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  9. а б в г ФГАМ, 1964.
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  11. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]