Зарічне (Лиманська міська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Зарічне (Краснолиманська міська громада))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Зарічне
Kirovsk kr gerb.png
Герб Зарічного (Лиманська міська громада)
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Громада Лиманська міська громада
Код КОАТУУ: 1423055700
Облікова картка Зарічне 
Основні дані
Статус із 1938 року
Площа 8.47 км²
Населення 2571 (01.01.2017)[1]
Густота 303.6 осіб/км²
Поштовий індекс 84442—84443
Телефонний код +380 6261
Географічні координати 49°01′10″ пн. ш. 37°55′15″ сх. д. / 49.01944° пн. ш. 37.92083° сх. д. / 49.01944; 37.92083Координати: 49°01′10″ пн. ш. 37°55′15″ сх. д. / 49.01944° пн. ш. 37.92083° сх. д. / 49.01944; 37.92083
Висота над рівнем моря 71 м
Водойма р. Жеребець
Відстань
Найближча залізнична станція: Ямпіль
До станції: 10 км
До обл. центру:
 - фізична: 114,8 км
Селищна влада
Адреса 84450, смт Зарічне, пл. Гагаріна
Карта
Зарічне. Карта розташування: Україна
Зарічне
Зарічне
Зарічне. Карта розташування: Донецька область
Зарічне
Зарічне

Commons-logo.svg Зарічне у Вікісховищі

Зарічне (до 1940 року — Попівка, у 1940—1964 роках — Кірове, у 1964—2016 роках — Кіровськ) — селище міського типу в Україні, в Лиманській міській територіальній громаді Донецької області.[2]

Розташоване на річці Жеребець за 115 км від Донецька.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Населений пункт виник 1734 р. шляхом об'єднання двох хуторів — Титарівка та Заборянівка. Перший хутір було засновано вихідцями із Київської та Полтавської губерній, другий — переселенцями із Ямполя.

1805 р. збудована Свято-Георгіївська церква.

За даними на 1864 рік у казенній слободі Попівка Ізюмського повіту Харківської губернії мешкало 2763 особи (1444 чоловічої статі та 1319 — жіночої), налічувалось 546 дворових господарств, існувала православна церква, відбувались базари та 2 щорічних ярмарки[3].

Станом на 1885 рік у колишній державній слободі, центрі Попівської волості, мешкала 3349 особи, налічувалось 520 дворових господарств, існували православна церква, школа, поштова станція, 2 постоялих двори, 12 лавок, відбувались базари по неділях та 2 ярмарки на рік[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4679 осіб (2271 чоловічої статі та 2408 — жіночої), з яких 4679 — православної віри[5].

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Довідник «Україна. Адміністративно-територіальний устрій». Донецька область. 2. Населені пункти Донецької області. Міста обласного значення (станом на 1.01.2017 року) Архівовано з першоджерела 26 січня 2017.
  3. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2098)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-252)