Очікує на перевірку

Станіслав Лем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лем Станіслав)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіслав Лем
Stanisław Lem
Ім'я при народженніStanisław Lem
Народився12 вересня 1921(1921-09-12)[1][2][…]
Львів, Польська Республіка[1]
Помер27 березня 2006(2006-03-27)[4][3][…] (84 роки)
Краків, Республіка Польща[6]
·серцева недостатність
ПохованняСальваторський цвинтар
ГромадянствоПольща Польща
Національністьєврей
Місце проживанняКраків
Відень
Львів
Діяльністьпрозаїк, есеїст, футуролог
Сфера роботифілософія, наукова фантастика[7], драма[7] і науково-фантастична літератураd[7]
Alma materЛНУ ім. І. Франка, Ягеллонський університет і Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Мова творівпольська
Роки активності19462006
Напрямоклітература
Жанрнаукова фантастика
Magnum opusСоляріс, Сума технологіїd, Зоряні щоденники Йона Тихого, Фіаско, Голем XIVd, Астронавти, Казки роботів, Q9170006?, Q9170905?, Кіберіада, Незагублений час, Людина з Марса, Абсолютний вакуум, Едем, Голос Неба, Вторгнення з Альдебарану, Катар, Футурологічний конгрес, Книга роботів, Q11753121?, Q97376008?, Непереможний, Q11792642?, Магелланова хмара, Q48845674?, Розповіді про пілота Піркса і Рукопис, знайдений у ванні
ЧленствоПольська академія знань, Асоціація письменників Польщі, Спілка письменників Польщіd, Польська академія наук і Science Fiction Research Associationd
Конфесіяатеїзм[8]
БатькоSamuel Lemd
РодичіHenryk Heschelesd, Маріан Гемар і Яніна Альтман
У шлюбі зBarbara Lemd
ДітиTomasz Lemd
Автограф
Нагороди
Сайт: lem.pl

CMNS: Станіслав Лем у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Стані́слав Герман Ле́м (пол. Stanisław Herman Lem; 12 вересня 1921, Львів — 27 березня 2006, Краків) — польський письменник-фантаст єврейського походження. Найбільше перекладений польський письменник[9].

Родина

[ред. | ред. код]

Батьки письменника — Самуїл Лем (1879—1954; був військовим лікарем у австро-угорському війську[10]) і Сабіна Лем (із дому Волнер, 1892—1979) — вважали себе не євреями а поляками єврейського походження. Вони взяли шлюб у синагозі і брали участь в житті єврейської громади Львова. Самуїл разом зі своїм братом Фредериком належав до товариства підтримки єврейської молоді в отриманні вищої освіти (так званого «Товариства ригоризантів у Львові»)[11].

Більшість дядьків і тіток Станіслава Лема загинули під час Голокосту (у 1941—1942 роках).[11]

Життєвий і творчий шлях

[ред. | ред. код]

Дитячі та юнацькі роки Станіслава Лема минули у Львові, про що він розповів у автобіографічній книжці «Високий Замок» (1966).

Будинок, в якому мешкав Лем у Львові (нині вулиця Богдана Лепкого, 4)

Навчався у 2-й львівській гімназії (нині Ліцей № 8 Львівської міської ради, розташована на вул. Підвальній, 2), де, зокрема, відвідував заняття з Мойсеєвої релігіїатестаті зрілості він отримав з неї таку саму оцінку, як і зі всіх інших предметів — «дуже добре»).[11]

Під час першої радянської окупації заможних львів'ян виселяли з дорогих квартир, але сім'ї Лема пощастило, їх не виселили а тільки підселили до них енкаведиста Смірнова[12].

у 1939 році Лем закінчив II міську гімназію імені Кароля Шайнохи (нині Ліцей № 8), де математику йому викладав професор Мирон Зарицький. І хоча Лем мріяв навчатися у Львівській політехніці, через «буржуазне» походження батька його не прийняли[13]. За протекцією знайомих батька Лем вступив до новоствореного лікувально-профілактичного факультету Львівського медінституту. Німецька окупація Львова влітку 1941 року перервала його навчання.

У червні 1941 року місто було окуповане нацистською Німеччиною, і заняття в університеті припинилися. Багато родичів Станіслава загинули під час погрому. Приводом для погрому стало звинувачення євреїв у розстрілі ув'язнених «Бриґідках». Родич Лема, редактор популярної довоєнної єврейської газети «Chwila»[pl] Генрік Гешелес[pl] врятувався з в'язниці, але загинув під час антисемітського погрому. Його донька Яніна вижила і залишила спогади про події у Львові. Подробиць того, як Станіславу вдалося вижити у Львівському Голокості, відомо мало. Через багато років його дружина Барбара просила інтерв'юерів не ставити багато питань про той час, оскільки потім він не може заснути.

Відомо, що після погрому майбутній письменник брав участь у збиранні трупів; його переживання увійшли у побічний епізод роману «Голос Господа» (1968). 7 липня 1941 року окупаційна влада зажадала від усіх євреїв «до третього коліна» носити нашивку із зіркою Давида, і польський журналіст Войчех Орлінський[pl] припускає, що деякий час Станіслав її носив.

У другій половині року сім'я залишила квартиру на Браєрівській (нині вул. Лепкого) та переїхала спочатку на вулицю Бернштайна (нині вул. Шолом-Алейхема ), а потім розділилася, і Станіслав став мешкати на вулиці Зеленій. Восени 1941 року йому вдалося влаштуватися у фірму із заготівлі вторинної сировини «Rohstofferfassung» як «автомеханіка та автоелектрика» — підтвердженням кваліфікації служили отримані до війни водійські права. За п'ять злотих на день Лем збирав містом залізний брухт і потім у гаражі розрізав його на частини. Можливо тоді ж Станіслав отримав кенкарту на ім'я вірменина Яна Донабідовича. Наявність «правильних» документів та роботи на деякий час давала надію на порятунок. Його батькам також вдалося уникнути депортації до Львівського гето. У своїх оповіданнях Лем згадував зв'язки з антифашистським підпіллям, але не повідомляв подробиць. Приблизно в лютому 1943 року, коли німці приступили до знищення останніх євреїв, що залишилися у Львові, Станіслав кинув роботу і почав ховатися. У ті кілька місяців, коли він мешкав у місті повністю нелегально, було написано його перший роман «Людина з Марса». Зошити з віршами, написаними в той же час, не збереглися. Де Лем мешкав з початку 1943 року до середини 1944 року, коли німців вибили із міста, невідомо.

Лем уникав розмов про своє єврейське походження та про мученицьку смерть більшої частини своєї родини під час Голокосту.

Але, як доводить біограф Станіслава Лема Аґнешка Гаєвська, власні дражливі спогади про часи Другої світової війни він зашифрував у своїх творах «Едем», «Повернення з зірок», «Голос Господа», «Соляріс», «Непереможний». Багато фактів біографії Лема, про які письменник волів не згадувати, Гаєвська встановила на підставі матеріалів, розшуканих в архівах Львова та Кракова: копії атестата Станіслава Лема, біографії його батька, долученого до подання на роботу, документів львівської єврейської ґміни тощо[11].

17 липня 1945 родина Лемів репатріювалася до Кракова,[11] де Станіслав вступив на медичний факультет Ягеллонського університету.

Ще студентом він 1946 року друкував оповідання, а у 1948 році написав роман «Шпиталь Преображення», який згодом включив до трилогії «Незагублений час», значно «обтесавши» його під тиском тодішньої догматичної критики. Але й це не допомогло, і опублікувати трилогію він зміг лише у 1955 році, коли змінилася політична ситуація в країні.

Можливо, саме невдача із реалістичною прозою наштовхнула молодого автора на думку про фантастику. 1951 року вийшла у світ його книга «Астронавти». Успіх додав снаги, і письменник почав працювати досить-таки інтенсивно, видаючи майже щороку нову книгу: «Сезам»[pl] (1954), «Магелланова хмара» (1955), «Зоряні щоденники Йона Тихого» (1957), «Едем» (1959), «Вторгнення з Альдебарану» (1959), «Повернення з зірок» (1961), «Книга роботів» (1961), «Щоденник, знайдений у ванні» (1961), «Соляріс» (1961), «Вихід на орбіту» (1962), «Місячна ніч» (1963), «Казки роботів» (1964), «Непереможений» (1964), «Кіберіада» (1965), «Полювання» (1965), «Рятуймо космос» (1966), «Розповіді про пілота Піркса» (1968), «Ідеальна порожнеча» (1971), «Маска» (1976), «Нежить» (1976), «Повторення» (1979), «Голем XIV» (1981) та чимало інших творів. У 1988 році вийшов у світ ще один роман письменника «Фіаско».

Переважно це були твори класичної наукової фантастики (англ. Science Fiction) про космічні подорожі, роботів, далекі планети, а також твори сатирично-пародійні («Кіберіада», «Казки роботів», «Полювання», «Повторення»). Чимало зробив Лем у царині есеїстики, розмірковуючи над проблемами свого жанру, а через них — над шляхами розвитку науки, технічного прогресу і, зрештою, усього людства («Діалоги» (1957), «Сума технології»[pl] («Summa Technologiae») (1964), «Філософія випадку» (1968), «Фантастика та футурологія» (у 2-х томах, 1970), «Уявна величина» (1973), «Роздуми та шкіци» (1975), «Бібліотека XXI століття» (1986)).

Брався С. Лем і за традиційний детективний жанр («Слідство», 1959).

Характеристика творчості

[ред. | ред. код]

Головні герої творів Станіслава Лема: Ійон Тихий[pl], пілот Піркс, професор Тарантога, вчені роботи Трурль та Кляпавцій. Кожен із них має свою «шухлядку», слугуючи за «фірмовий знак» певного піджанру, і їх неможливо уявити собі героями одного й того ж твору (скажімо, пілота Піркса та конструктора Трурля). Виробивши спочатку у книгах-циклах «Зоряні щоденники», «Розповіді про пілота Піркса» та «Кіберіада» своєрідні чисті культури трьох напрямків літературної фантастики (класична Science Fiction, белетризована фантастико-футурологічна есеїстика, пародійно-сатиричні «Казки роботів»), Лем потім не раз повертається до згаданих циклів, додаючи нові й нові розповіді. Так, одна з його книг «Suplement» («Додаток») цілком складається з нових історій про Йона Тихого, Трурля та Піркса.

Станіслав Лем, Краків (Польща), 30 жовтня 2005

Перші новели циклу «Кіберіада», в якому автор об'єднав «Казки роботів», власне «Кіберіаду» та всі твори, що розповідають про пригоди конструкторів Трурля і Кляпавція, вийшли у світ у 1960-х роках. Шанувальники фантастики, які підійшли до книги з традиційною міркою, були, певно, здивовані. Адже сюжети більшості «казок роботів» цілком традиційні, фольклорні, із тих, що їх назбирав і розклав по структуралістичних поличках іще В. Пропп, хіба що де-не-де іронічно перекручені. «Фантастичність» книжки також була досить несерйозна, бурлескна — замість фольклорних вогнедишних зміїв у ній діяли якісь кібернетичні потвори, хоча і з цілком аналогічними функціями; місце «тридев'ятих царств» посіли віддалені галактики — оце й уся фантастика. Отже, спародійовані сюжети, спародійовані реалії, а що ж справжнє? Чи вся книга — лише пародія? Аж ніяк. Вдумливий читач знаходив у ній чимало дотепних спостережень цілком сучасної дійсності, гіркувато-іронічних, але досить глибоких роздумів про людину й людство.

Через кільканадцять років по виході «Кіберіади» Лем помістив у книзі «Маска» ще одну казку — розділ під назвою «Цифраньове виховання», що складається зі вступу та двох новел. Перша новела, що має назву «Розповідь першого розмороженого», незважаючи на увесь традиційний для «Кіберіади» антураж, не містить ані чогось фантастичного (навіть у фольклорному розумінні), ані навіть футурологічного, оскільки всі алюзії спрямовано тут винятково в минуле, давнє й недавнє. Отже, це своєрідна ретрологія у стилі Science Fiction. Лемові вдалося надрукувати її аж через десятиріччя після самої книги, бо «Розповідь…» — дошкульна, безжальна і насмішкувата пародія на сталінізм. Саме на сталінізм, як на втілену концепцію казарменого соціалізму, а не лише на «сталінщину», адже Лем не оминув своєю увагою ані ефемерних «відлиг», ані кишенькової гласності «у межах згори дозволеного», ані маріонеткових «демократизацій», які усе міняють, нічого не змінюючи.

«Цифраньове виховання» містить ще й «Розповідь другого розмороженого» — не менш гостру й дошкульну сатиру на сучасне суспільство, на дегуманізаційні процеси, що в ньому відбуваються. Це твір, який ніби стоїть на межі між пародійно-сатиричною фантастикою та белетризованою есеїстикою — жанром, до якого Лем звертався дуже охоче й досить успішно. Доказом цього є повість «Голос Неба». Твір, написаний як спогади вченого-математика Гоґарта про його участь у науковому проекті Master's Voice, розповідає про спробу розшифрування «зоряного листа» — таємничих сигналів, що напливають до Землі з певної точки Всесвіту у формі нейтринного випромінювання. Найвидатніші науковці — математики, фізики, хіміки, лінгвісти, філософи — об'єднують свої зусилля для розкриття таємниці «листа». Власне, це їх об'єднують, а не вони самі себе — урядовий проєкт під назвою Master's Voice тримається в цілковитій таємниці, його виконавці працюють ізольовано десь у пустелі, в лабораторіях, збудованих для якихось військових досліджень. Навіть назва проекту — «Голос Неба» — відбиває двозначність їхнього становища, бо не ясно, чийого голосу слід більше слухатися — Космосу чи Вашингтона, як жартує один із персонажів.

Вчені досягають безперечних успіхів — відкривають ряд нових явищ і законів у різноманітних сферах знань, навіть синтезують за допомогою «зоряного листа» дивовижну субстанцію. Але чи ці успіхи є успіхами в осягненні змісту «листа», чи «лист» просто послужив імпульсом для вивчення земної природи, земних законів? Та й не лише природи, а передусім людства: показово, що тільки-но синтезована субстанція розкриває можливість створення нової надпотужної зброї, одразу ж саме на цьому зосереджуються основна увага й зусилля, а коли ця надія зникає, послаблюється й урядовий інтерес до «зоряного листа». Гоґарт, від чийого імені ведеться розповідь, доходить до висновку, що космічне послання має за адресата цивілізацію зовсім іншого рівня, аніж земна, яку роздирають внутрішні конфлікти, яка витрачає свої сили у братовбивчих змаганнях.

Остання книга Станіслава Лема

[ред. | ред. код]

Такою є видана по смерті письменника в липні 2006 року у видавництві «Wydawnictwo Literackie» (Краків, Польща) посмертна збірка останніх текстів Станіслава Лема — «Раса хижаків. Останні тексти» (Stanisław Lem, «Rasa drapieżców. Teksty ostatnie»).

Фактично це збірка останніх публікацій Лема, які двічі на місяць друкувалися у тижневику «Tygodnik Powszechny». Редактор Томаш Фіалковський у післямові так визначив жанр цих публікацій: «Ці статті не є політичною публіцистикою: це радше спроба діагностування стану світу у всій його складності, сплетіння різнорідних ниток, сусідство яких часто вражає, але завжди є вмотивованим».

Спектр зацікавлень пана Лема був дуже широким, йому була притаманна манера несподівано змінювати об'єкт обговорення. Тематика його виступів надзвичайно різноманітна: тенденції розвитку суспільства, роль інтелектуалістів у сучасному світі, тероризм, війни, стихійні лиха, політика і політики Польщі та світу, література і наука, деградація людства, конфлікт і співіснування цивілізацій, культур та релігій — це все переплітається в кожній з публікацій.

Це прискіплива хроніка подій, написана людиною небайдужою, мудрою і досвідченою.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Похилим текстом виділені офіційні переклади.

Романи

[ред. | ред. код]
Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1951 Астронавти Astronauci
1955 Шпиталь преображення[pl] Szpital Przemienienia
1955 Магелланова хмара Obłok Magellana
1959 Розслідування Śledztwo
1959 Едем Eden
1961 Повернення з зірок Powrót z gwiazd
1961 Рукопис, знайдений у ванні Pamiętnik znaleziony w wannie
1961 Соляріс Solaris
1964 Непереможний Niezwyciężony
1966 Високий замок Wysoki zamek
1968 Голос Неба Głos Pana
1971 Футурологічний конгрес Kongres futurologiczny
1976 Катар Katar
1982 Огляд на місці Wizja lokalna
1987 Мир на Землі Pokój na Ziemi
1987 Фіаско Fiasko

Цикли повістей і оповідань

[ред. | ред. код]

Казки роботів

[ред. | ред. код]

Казки роботів (пол. Bajki robotów) — серія з 12 оповідань, опублікована 1964 р. в однойменному збірнику (крім оповідання «Загадка»).

Рік видання
Переклад назви Оригінальна назва
1964 Троє електрицарів Trzej elektrycerze
1964 Уранові вуха Uranowe uszy
1964 Як Ерг Самозбудник блідавця переміг Jak Erg Samowzbudnik Bladawca pokonał
1964 Скарби короля Біскаляра Skarby krola Biskalara
1964 Дві потвори Dwa potwory
1964 Біла смерть Biała śmierć
1964 Як Мікромил і Гігаціян таке вчинили, що туманності порозбігалися Jak Mikromil i Gigacyan ucieczkę mgławic wszczeli
1964 Казка про цифрову машину, що змагалася з драконом Bajka o maszynie cyfrowej, co ze smokiem walczyła
1964 Радники короля Гідропса Doradcy króla Hydropsa
1964 Автоматеїв друг Przyjaciel Automateusza
1964 Король Глобарес і мудреці Król Globares i mędrcy
1963 Казка про короля Мурдаса Bajka o królu Murdasie
1992 Загадка Zagadka

Кіберіада

[ред. | ред. код]

Кіберіада (пол. Cyberiada) — низка філософських притч, які продовжують теми, підняті в циклі «Казки роботів». Оповідання публікувалися в декількох збірниках з 1964 по 1979 рр.

Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1964 Як уцілів Всесвіт Jak ocalał swiat
1964 Трурлева машина Maszyna Trurla
1964 Велика прочуханка Wielkie lanie
Сім подорожей Трурля і Клапавція:
1965 Подорож перша, або Гарганціянова пастка Wyprawa pierwasza, czyli pulapka Gargancjana
1965 Подорож перша «А», або Трурлів Електрибалт Wyprawa pierwasza A, czyli Eletrybalt Trurla
1965 Подорож друга, або пропозиція короля Жорстокія Wyprawa druga, czyli oferta króla Okrucyusza
1965 Подорож третя, або Дракони ймовірності Wyprawa trzecia, czyli smoki prawdopodobieństwa
1965 Подорож четверта, або про те, як Трурль, заради врятування королевича Пантарктика від мук кохання, застосував жінотрон і як потім довелося вдатись до дітомета Wyprawa czwarta, czyli o tym, jak Trurl kobietron zastosował, królewicza Pantarktyka od mąk miłosnych chcąc zbawić, i jak potem do użycia dzieciomiotu przyszło
1965 Подорож п'ята, або Жарти короля Балеріона Wyprawa piąta, czyli o figlach króla Baleryona
1965 Подорож п'ята «А», або Трурлева консультація Wyprawa piąta A, czyli konsultacja Trurla
1965 Подорож шоста, або Як Трурль і Кляпавцій Демона Другого Порядку створили, щоб подолати розбійника Морданя Podróz szósta, czyli jak Trurl i Klapaucjusz demona drugiego rodzaju stworzyli, aby zboja Gebona pokonać
1965 Подорож сьома, або як власна досконалість привела Трурля до біди Podróż siódma, czyli o tym, jak własna doskonałość Trurla do złego przywiodła
1965 Про королевича Фериція і королівну Кришталю O królewiczu Ferrycym i królewnie Krystali
1965 Казка про три машини-оповідачки короля Геніальйона Bajka o trzech maszynach opowiadających króla Genialona
1965 Альтруїзин, або оповідь про те, як пустельник Добрицій захотів ощасливити Космос і що з того вийшло Altruizyna, czyli Opowieść prawdziwa o tym, jak pustelnik Dobrycy Kosmos uszczęsliwić zapragnął i co z tego wynikło
1971 Щаспобут Kobyszcze
1976 Цифраньове виховання Edukacja Cyfrania
1979 Повтор Powtorka

Розповіді про пілота Піркса

[ред. | ред. код]

Розповіді про пілота Піркса (пол. Opowieści o pilocie Pirxie) — цикл науково-фантастичних оповідань, об'єднаних спільним героєм — пілотом Пірксом. До циклу входить роман «Фіаско». Перше окреме видання — 1968 рік; доповнене, з оповіданням «Ананке» — 1973.

Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1959 Випробування Test
1963 Умовний рефлекс Odruch warunkowy
1959 Патруль Patrol
1959 Альбатрос Albatros
1961 Термінус Terminus
1963 Полювання Polowanie
1965 Розповідь Піркса Opowiadanie Pirxa
1965 Випадок Wypadek
1968 Слухання Rozprawa
1971 Ананке Ananke

Зоряні щоденники Йона Тихого

[ред. | ред. код]

Зоряні щоденники (пол. Dzienniki gwiazdowe) — цикл фантастичних оповідань, присвячених вигаданому астронавту і дослідникові космосу Йоні Тихому[pl].

До циклу також входять романи «Мир на Землі», «Огляд на місці», «Футурологічний конгрес», цикл «Зі спогадів Йона Тихого».

Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1964 147 вихорів Podróz siodma
1966 Подорож восьма Podróz ósma
1960 Подорож одинадцята Podróz jedenasta

1957

Подорож дванадцята Podróz dwunasta
1956 Подорож тринадцята Podróz trzynasta
1956 Подорож чотирнадцята Podróz czternasta
1971 Подорож вісімнадцята Podróz osiemnasta
1971 Подорож двадцята Podróz dwudziesta
1971 Подорож двадцять перша Podróz dwudziesta pierwsza
1954 Подорож двадцять друга Podróz dwudziesta druga
1954 Подорож двадцять третя Podróz dwudziesta trzecia
1953 Подорож двадцять четверта Podróz dwudziesta czwarta
1954 Подорож двадцять п'ята Podróz dwudziesta piąta
1954 Подорож двадцять шоста Podróz dwudziesta szósta
1966 Подорож двадцять восьма Podróz dwudziesta ósma
1999 Остання подорож Йона Тихого Ostatnia podróz Ijona Tichego
1993 Користь з дракона Pozytek ze smoka

Зі спогадів Йона Тихого

[ред. | ред. код]

Зі спогадів Йона Тихого (пол. Ze wspomnień Ijona Tichego) — цикл гумористичних оповідань про пригоди космонавта Ійона Тихого[pl].

Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1960 Зі спогадів Йона Тихого: I. Професор Коркоран. Ze wspomnien Ijona Tichego: I. Profesor Corcoran.
1960 Винахід професора Декантора Ze wspomnien Ijona Tichego: II. Profesor Decantor.
1960 Зі спогадів Йона Тихого: III. Професор Зазул. Ze wspomnien Ijona Tichego: III. Profesor Zazul.
1961 Зі спогадів Йона Тихого: IV. Фізик Мольтеріс. Ze wspomnien Ijona Tichego: IV. Fizyk Molteris.
1962 Зі спогадів Йона Тихого: V. Пральна трагедія. Ze wspomnien Ijona Tichego: V. Tragedia pralnicza.
1964 Клініка доктора Вліпердіуса Zakład doktora Vliperdiusa
1964 Доктор Діагор Doktor Diagoras
1964 Рятуймо Космос (Відкритий лист Йона Тихого) Ratujmy kosmos (List otwarty Ijona Tichego)
1976 Професор Доньда Profesor A. Dońda

Абсолютний вакуум

[ред. | ред. код]

Абсолютний вакуум (пол. Doskonała próżnia) — збірник рецензій на неіснуючі книги. Уперше повністю видано 1971 року.

Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1971 Абсолютний вакуум Doskonała próżnia
1971 Марсель Коска: «Робінзонади» Marcel Coscat: «Les Robinsonades»
1970 Патрик Ганнаган: «Гігамеш» Patrik Hannahan: «Gigamesh»
1971 Саймон Меррілл: «Sexplosion» Simon Merrill: «Sexplosion»
1970 Альфред Целлєрман: «Группенфюрер Луї XVI» Alfred Zellerman: «Gruppenfürer Louis XVI»
1971 Solange Marriot: «Rien du tout, ou la consequence» Solange Marriot: «Rien du tout, ou la consequence»
1971 Joachim Fersengeld: «Perykalypsis» Joachim Fersengeld: «Perykalypsis»
1971 Gian Carlo Spallanzani: «Idiota» Gian Carlo Spallanzani: «Idiota»
1971 «Do Yourself a Book» «Do Yourself a Book»
1970 Куно Млатьє: «Одіссей з Ітаки» Kuno Mlatje: «Odys z Itaki»
1971 Raymond Seurat: «Toi» Raymond Seurat: «Toi»
1970 Alistar Waynewright: «Being Inc.» Alistar Waynewright: «Being Inc.»
1970 Wilhelm Klopper: «Die Kultur als Fehler» Wilhelm Klopper: «Die Kultur als Fehler»
1971 Cesar Kouska: «De Impossibilitate Vitae»; «De Impossibilitate Prognoscendi» Cesar Kouska: «De Impossibilitate Vitae»; «De Impossibilitate Prognoscendi»
1974 Arthur Dobb: «Non serviam» Arthur Dobb: «Non serviam»
1971 Альфред Теста: «Нова космогонія» Alfred Testa: «Nowa Kosmogonia»

Уявна величина

[ред. | ред. код]

Уявна величина[pl] (пол. Wielkość urojona) вперше видана польським видавництвом «Wydawnictwa Czytelnik» у 1973 році. Складається з оглядів вигаданих книжок і рекламного проспекту до вигаданої «Екстелопедії Вестранда»[ru]. Продовжує серію «літературних містифікацій», розпочату в книзі «Абсолютний вакуум».

Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1973 Цезарій Стрибіш. Некробії. Cezary Strzybisz: «Necrobie»
1973 Реджинальд Гуллівер. Ерунтика. Reginald Gulliwer: «Eruntyka»
1973 Історія бітичної літератури у п'яти томах Juan Rambellais… Historia literatury bitycznej
1973 Вестрандівська екстелопедія в 44 магнітомах Ekstelopedia Vestranda w 44 magnetomach
1973 Голем XIV Golem XIV

Бібліотека XXI століття

[ред. | ред. код]

Бібліотека XXI століття[pl] (пол. Biblioteka XXI wieku) видана 1986 року. Книга продовжує серію літературних вигадок.

Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1980 Провокація Prowokacja
1982 J. Johnson and S. Johnson: «One human minute» Jedna minuta
1983 Das kreative Vernichtungsprinzip. The World as Holocaust Das kreative Vernichtungsprinzip. The World as Holocaust
1983 Weapon System of the Twenty First Century or The Upside-down Evolution Weapon System of the Twenty First Century or The Upside-down Evolution

Повісті і оповідання, що не ввійшли в цикли

[ред. | ред. код]
Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1946 Людина з Марса Człowiek z Marsa
1947 Кінець світу о восьмій Koniec świata o ósmej
1954 Клієнт бога Klient Panaboga
1954 Кришталева куля Kryształowa kula
1954 ЕСІП Electronic Subversive Ideas Detector
1956 Щур у лабіринті Szczur w labiryncie
1957 Автоінтерв'ю Autowywiad
1958 Вторгнення Inwazja
1958 Друг Przyjaciel
1959 Вторгнення з Альдебарану Inwazja z Aldebarana
1959 Молот Młot
1959 Темрява та пліснява Ciemność i pleśń
1959 Вихід Exodus
1961 Формула Лімфатера Formuła Lymphatera
1964 Правда Prawda
1965 Двоє молодих людей Dwóch młodych ludzi
1972 137 секунд 137 sekund
1976 Маска[pl] Maska
1983 Моє життя Mein Leben
1996 Матрац Materac
1996 Пітвалі XXI століття Pitvale XXI wieku

П'єси

[ред. | ред. код]
Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1955 Чи існуєте ви, містере Джонсе? Czy Pan istnieje, Mr. Johns?
1963 Вірний робот Wierny robot
1968 Листковий пиріг Przekładaniec
1976 Місячна ніч[pl] Noc księżycowa
2008 Плазування. Багатоактна дррама[pl] Korzenie. Drrama wieloaktowe
П'єси про професора Тарантогу:
1963 Подорож професора Тарантоги Wyprawa profesora Tarantogi
1963 Чорна кімната професора Тарантоги Czarna komnata profesora Tarantogi
1963 Дивний гість професора Тарантоги Dziwny gość profesora Tarantogi
1975 Приймальна година професора Тарантоги Godzina przyjęć profesora Tarantogi

Філософія, футурологія та публіцистика

[ред. | ред. код]
Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1957 Діалоги[pl] Dialogi
1964 Сума технології[pl] Summa technologiae
1968 Філософія випадку[pl] Filozofia przypadku
1970 Фантастика та футурологія Fantastyka i futurologia
1996 Таємниця китайської кімнати (збірник есе)[pl] Tajemnica chińskiego pokoju
1999 Мегабітова бомба (збірник есе)[pl] Bomba megabitowa
2000 Миттєвість (збірник есе)[pl] Okamgnienie
2003 Мій погляд на літературу[pl] Mój pogląd na literaturę
2006 Раса хижаків Rasa drapieżców


Українські переклади

[ред. | ред. код]
Серія «П'ятикнижжя Лемове»
  • Лем С. Казки роботів. Кіберіада. Маска. Пер. з пол.: Юрій Попсуєнко та інші[15]. — Тернопіль: НК-Богдан, 2016. — 528 с. — ISBN 978-966-1045-32-2. («П'ятикнижжя Лемове», том 1)
  • Лем С. Едем. Соляріс. Повернення із зірок. Непереможний. Пер. з пол.: Дмитро Андрухів та інші[16] — Тернопіль: НК-Богдан, 2016. — 768 с. — ISBN 978-966-1045-35-3. («П'ятикнижжя Лемове», том 2)
  • Лем С. Із зоряних щоденників Ійона Тихого. Зі спогадів Ійона Тихого. Мир на Землі. Пер. з пол.: Роман Терещенко та інші[17]. — Тернопіль: НК-Богдан, 2017. — 608 с. — ISBN 978-966-10-4536-0. («П'ятикнижжя Лемове», том 3)
  • Лем С. Футурологічний конгрес. Розповіді про пілота Піркса. Голем XIV. Фіаско. Пер. з пол.: Роман Терещенко та інші[18]. — Тернопіль: НК-Богдан, 2017. — 880 с. — ISBN 978-966-10-4537-7. («П'ятикнижжя Лемове», том 4)
  • Лем С. Високий замок. Шпиталь преображення. Людина з Марса. Ранні оповідання[19]. Пер. з пол.: Ірина Шевченко та інші[20]. — Тернопіль: НК-Богдан, 2017. — 720 с. — ISBN 978-966-10-4538-4. («П'ятикнижжя Лемове», том 5)
Серія «Шестикнижжя Лемове»
  • Лем С. Слідство. Катар. Щоденник, знайдений у ванні. П'єси[21]. Пер. з пол.: Іван Сварник, Олекса Негребецький, Олег Король</ref>. — Тернопіль: Богдан, 2021. — 632 с. — ISBN 978-966-10-6651-8. («Шестикнижжя Лемове», том 2)

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • На честь Лема названа мала планета 3836 Lem, яку 22 вересня 1979 року відкрив Микола Черних у Кримській астрофізичній обсерваторії.
  • 12 вересня 2021 року відбулося урочисте відкриття меморіальної таблиці Станіславу Лему на фасаді будинку на вул. Лепкого, 4 у Львові, де мешкала родина Лемів[22]. Того ж дня у Львові відкрили мурал, присвячений Станіславу Лему. Він намальований на стіні компресорної станції старого трамвайного депо (нині — територія креативного простору «Lem Station») на вул. Вітовського, 57. Мурал відкрили у межах спільного проєкту з польським містом Катовиці «Нам не потрібні інші світи. Нам потрібні дзеркала». Його створили митці Віталій та Сергій Грехи[23].
  • 18 травня 2023 року Київська міська рада перейменувала провулок Ржевський на провулок Станіслава Лема.[24]. 18 серпні 2022 року громадському простору на перехресті вулиць Сахарова та Вітовського біля креативного центру Lem Station присвоїли назву площа Станіслава Лема.[25]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Лем Станислав // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. http://english.lem.pl/index.php/arround-lem/critique/articles/180-obituary-by-rob-jan
  5. Hosch W. L. Encyclopædia Britannica
  6. Deutsche Nationalbibliothek Record #118571419 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. а б в Czech National Authority Database
  8. Lichański J. Z. https://dspace.uni.lodz.pl/xmlui/bitstream/handle/11089/22796/%5B101%5D-107_Licha%C5%84ski_Stanis%C5%82aw%20Lem.pdf?sequence=1&isAllowed=y
  9. Literatura (poland.gov.pl) [Архівовано 2011-05-22 у Wayback Machine.] (пол.)
  10. Паньо К., Паньо Т. Станіслав Лем. Блискуча випадковість[недоступне посилання] // Дзеркало тижня. — № 17 (797). — 30 квітня. — 2010.
  11. а б в г д Орліньський В. Таємниці Станіслава Лема // Zbruch, 02.08.2016
  12. Іван Яремко. «Я львів’янин і до смерті залишуся львів’янином...»
  13. Войчех Орлінський. Лем. Життя не з цієї землі
  14. Видавничий дім Наутілус. nautilus.com.ua. Процитовано 5 вересня 2021.
  15. Всі перекладачі I тому «П'ятикнижжя Лемове»: Юрій Попсуєнко, Ростислав Доценко, Ірина Шевченко, Мар'яна Гандзій, Віра Авксентьєва, Іван Сварник, Олександр Гриценко, Сергій Легеза
  16. Всі перекладачі II тому «П'ятикнижжя Лемове»: Дмитро Андрухів, І. Сварник, Ігор Бречак, Анатолій Кисіль, Софія Скирта
  17. Всі перекладачі III тому «П'ятикнижжя Лемове»: Роман Терещенко, Софія Олійник, Ірина Шевченко, Тарас Ярмолюк, Микола Біденко, Олег Король. Юрій Галайко та Олесь Герасим
  18. Всі перекладачі IV тому «П'ятикнижжя Лемове»: Ірина Шевченко; Тарас Ярмолюк; Софія Олійник; Юрій Попсуєнко; Петро Таращук; Леся Воронина, Дмитро Андрухів
  19. Зміст: Високий замок (роман); Шпиталь преображення (роман); Людина з Марса (роман); ранні оповідання (Операція «Райнгардт» (уривок), «Фау» над Лондоном (оповідання), План «Анти-Фау» (новелла), День «Д» (оповідання), КВ-1 (оповідання), Чужий (оповідання), Атомне місто (новелла), Людина з Хіросіми (оповідання), Кінець світу о восьмій (новелла), Трест твоїх мрій (новелла), Історія з високою напругою (оповідання), Чергування лікаря Тшинецького (уривок), Історія одного відкриття (оповідання), Сестра Барбара (оповідання)); юнацькі вірші (Сумний вальс, «Не знаю, чи рука сліпця…», Бетховен, п'ята симфонія, Любовний лист, Короткі вірші, З циклу «Комахи», «В орлиних стежках, де вузли польоту…», «Голуби викреслювали в багряному небі…», Польовий цвинтар, Триолет, П'ятіркою через Краків, Кохання); Юрій Андрухович. «Місто, в якому ніхто не вмирав»; Віктор Язневіч. «Коментарі»
  20. Всі перекладачі V тому «П'ятикнижжя Лемове»: Лариса Андрієвська, Іван Сварник, Ірина Шевченко, Аркадій Штипель
  21. Зміст: Слідство (роман); Катар (роман); Щоденник, знайдений у ванні (роман); п'єси (Чи існуєте ви, містер Джонсоне?, Плазування, Вірний робот, Подорож пофесора Тарантоги, Чорна кімната професора Тарантоги, Дивний гість професора тарантоги, Листковий пиріг, Приймальна година у професора Тарантоги, Місячна ніч); Віктор Язневіч. «Коментарі»
  22. У Львові урочисто відкрили меморіальну таблицю Станіславу Лему. galinfo.com.ua. Інформаційна агенція «ГалІнфо». 12 вересня 2021. Процитовано 12 вересня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  23. На стіні компресорної станції у Львові відкрили мурал, присвячений Станіславу Лему. tvoemisto.tv. Твоє Місто. 12 вересня 2021. Процитовано 12 вересня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  24. Тетяна Лозовенко. У Києві змінили назви станцій метро, вулиць та провулків (англ.). Українська правда. Процитовано 18 травня 2023.
  25. У Львові буде площа Станіслава Лема - ЛМР

Посилання

[ред. | ред. код]