Кожара Леонід Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Леонід Кожара)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Олександрович Кожара
Леонід Олександрович Кожара
11-й Міністр закордонних справ України
21 грудня 2012 — 23 лютого 2014
Президент Віктор Янукович
Прем'єр-міністр Микола Азаров
Попередник Костянтин Грищенко
Наступник Андрій Дещиця
Народився 14 січня 1963(1963-01-14) (58 років)
Полтава, тепер Україна
Відомий як політик, дипломат
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Національність українець
Освіта Інститут міжнародних відносин Київського університету
Політична партія політичної партії «Соціалісти»
Звання Надзвичайний і Повноважний Посол
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Commons-logo.svg

Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 25 грудня 2012

Леоні́д Олекса́ндрович Кожа́ра (нар. 14 січня 1963, Полтава) — український політик, дипломат. Колишній Міністр МЗС України (24.12.2012 — 23.02.2014), колишній голова ОБСЄ та ОЧЕС. Член партії «Соціалісти». Колишній член КПРС та Партіï регіонів.

Освіта[ред. | ред. код]

1985 року закінчив Київський університет ім. Шевченка за фахом юрист-міжнародник, референт-перекладач з англійської мови.

У 1991 році закінчив аспірантуру Інституту держави і права НАНУ за спеціальністю «Державне, адміністративне та фінансове право, радянське будівництво».

Життєпис[ред. | ред. код]

1985–1990 — науковий працівник Вищої партійної школи при ЦК КПУ.

1990–1992 — старший консультант Комісії з питань державного суверенітету, міжнаціональних і міжреспубліканських відносин Секретаріату Верховної Ради України.

1992–1994 — в Службі з міжнародних питань Адміністрації Президента України.

1994–1997 — перший секретар політичної секції Посольства України в США.

Після повернення з дипломатичного відрядження працював в Адміністрації Президента України на посадах заступника завідувача відділу, завідувача відділу, заступника керівника Головного управління з питань зовнішньої політики.

14 листопада 2002 — 6 липня 2004 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Швеція.

Липень 2004 — січень 2005 — заступник Глави — керівник Головного управління з питань зовнішньої політики Адміністрації Президента України. Секретар Державної ради з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України (з вересня 2004).

Народний депутат Верховної Ради України 5-го, 6-го та 7-го скликань. Заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах в 2007—2012 роках.

З жовтня 2008 — президент Центру міжнародних та порівняльних досліджень.

24 грудня 2012 року Указом Президента України призначений Міністром закордонних справ України.

23 лютого 2014 року Верховна Рада звільнила з посади в.о. міністра МЗС Леоніда Кожару, за проголосували 237 депутатів[1].

Дипломатичний ранг — Надзвичайний і Повноважний Посланник 1-го класу (серпень 2001), Надзвичайний і Повноважний Посол (грудень 2003). Державний службовець 4-го (січень 2002), 3-го (серпень 2004), 2-го рангу (жовтень 2004).

15 грудня 2018 року на з'їзді партії «Соціалісти» Кожару висунули кандидатом у Президенти України[2].

Розслідування[ред. | ред. код]

22 лютого 2020 року в будинку Кожари в селі Чайки під Києвом було знайдено тіло Сергія Старицького, колишнього члена правління телеканалу Інтер, знайомого Кожари[3]. Спочатку розглядалася версія про самогубство, яку згодом було перекваліфіковано в навмисне вбивство[4][5].

25 березня Кожару було затримано поліцією за підозрою в умисному вбивстві. За даними поліції, у будинку того вечора було троє осіб: Кожара з дружиною та Старицький. Під час розпиття алкогольних напоїв між чоловіками на кухні сталася сварка, яка переросла у бійку. Кожара, взявши у спальні пістолет, вистрілив у Старицького. Кожару звинувачують за ч. 1 ст. 115 (Умисне вбивство) КК України[6].

21 травня Кожара вніс 2,1 млн грн застави і вийшов з СІЗО.[7] 11 червня Кожару було заарештовано в залі суду за підозрою в убивстві Сергія Старицького[8][9]. 13 липня Шевченківський районний суд Києва продовжив Кожарі запобіжний захід у вигляді утримання під вартою до 25 серпня з можливістю внесення застави у 14 млн грн[10].

Інше[ред. | ред. код]

Володіє англійською, шведською мовами. Захоплення: країнознавство, музика, риболовля. Дружина Марина Козерод, донька Катерина Кожара[11].

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Кожару звільнили з посади
  2. ↑ Голову партії "Соціалісти" Леоніда Кожару висунули кандидатом у президенти. ukranews_com (ua). 2018-12-15. Процитовано 2018-12-19. 
  3. ↑ У Київській області знайшли мертвим екс-главу правління "Інтера". РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-02-23. 
  4. ↑ Вбивство екс-глави правління "Інтера": поліція розповіла подробиці. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-02-23. 
  5. ↑ Поліція розслідує смерть бізнесмена в домі ексглави МЗС Кожари як умисне вбивство. Новинарня (uk). 2020-02-23. Процитовано 2020-02-23. 
  6. ↑ Екс-міністр закордонних справ затриманий за підозрою в умисному вбивстві 14:10, 25.03.2020
    Відео затримання екс-глави МЗС Кожари. 25.03. 2020, 19:04
  7. ↑ Підозрюваний у вбивстві ексміністр Кожара вніс 2 мільйони застави. Українська правда (uk). 
  8. ↑ Суд знову заарештував Кожару за підозрою у вбивстві. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-06-11. 
  9. ↑ Київський апеляційний суд взяв під варту колишнього Міністра закордонних справ України, підозрюваного у вбивстві Сергія Старицького | Київський апеляційний суд. www.apcourtkiev.gov.ua. Процитовано 2020-06-11. 
  10. ↑ Суд продовжив запобіжний захід Кожарі. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-07-13. 
  11. ↑ Замок, Високий (2020-03-31). Вбивство Старицького: на одязі дружини Леоніда Кожари знайшли речові докази — Високий Замок. wz.lviv.ua (uk-ua). Процитовано 2020-05-21. 
  12. ↑ Указ Президента України № 845/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Грищенко Костянтин Іванович 		Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 11-й Міністр закордонних справ України
24 грудня 2012 — 23 лютого 2014 		Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
  Дещиця Андрій Богданович
УНР
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Logo of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine with abbreviation in Ukrainian.svg
Гетьманат
Директорія
ЗУНР
УРСР
Україна
Logo of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine with abbreviation in Ukrainian.svg
Анатолій Зленко (1991–1994) · Геннадій Удовенко (1994–1998) · Борис Тарасюк (1998–2000) · Анатолій Зленко (2000–2003) · Костянтин Грищенко (2003–2005) · Борис Тарасюк (2005–2007) · Володимир Огризко (в. о.) (2007) · Арсеній Яценюк (2007) · Володимир Огризко (2007—2009) · Володимир Хандогій (в. о.) (2009) · Петро Порошенко (2009—2010) · Костянтин Грищенко (2010—2012) · Леонід Кожара (2012—2014) · Андрій Дещиця (в. о.) (2014) · Павло Клімкін (2014—2019) · Вадим Пристайко (2019—2020) · Дмитро Кулеба (2020–)
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Прем'єр-міністр України
Микола Азаров (до 28 січня 2014)
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Перший віце-прем'єр-міністр
Віце-прем'єр-міністри
Міністри
Колишні члени Уряду
OSCE logo.svg Керівники ОБСЄ
Генеральні секретарі
OSCE logo.svg
Виконавчі голови
Німеччина Ганс-Дітріх Геншер (1991) • Чехословаччина Іржі Дінстбір (01.01.1992-02.07.1992) • Чехословаччина Йозеф Моравчик (03.07.1992-31.12.1992) • Швеція Маргарета Угглас (1993) • Італія Беньяміно Андреатта (01.01.1994-11.05.1994) • Італія Антоніо Мартіно (12.05.1994-31.12.1994) • Угорщина Ласло Ковач (1995) • Швейцарія Флавіо Котті (1996) • Данія Нільс Хельвег Петерсен (1997) • Польща Броніслав Геремек (1998) • Норвегія Кнут Воллебек (1999) • Австрія Вольфганг Шюссель (01.01.2000-04.02.2000) • Австрія Беніта Ферреро-Вальднер (05.02.2000-31.12.2000) • Румунія Мірче Дан Джоане (2001) • Португалія Жайме Гама (01.01.2002-06.04.2002) • Португалія Антоніо Мартінс да Круз (07.04.2002-31.12.2002) • Нідерланди Яап де Гооп Схеффер (01.01.2003-03.12.2003) • Нідерланди Бен Бот (04.12.2003-31.12.2003) • Болгарія Соломон Пасі (2004) • Словенія Димитрій Рупель (2005) • Бельгія Карел де Гюхт (2006) • Іспанія Мігель Анхель Моратінос (2007) • Фінляндія Ілкка Канерва (01.01.2008-04.04.2008) • Фінляндія Олександр Стубб (05.04.2008-31.12.2008) • Греція Дора Бакоянні (01.01.2009-05.10.2009) • Греція Йоргос Папандреу (06.10.2009-31.12.2009) • Казахстан Канат Саудабаєв (2010) • Литва Аудронюс Ажубаліс (2011) • Ірландія Еймон Гілмор (2012) • Україна Леонід Кожара (2013) • Швейцарія Дідьє Буркгальтер (2014) • Сербія Івіца Дачич (2015) • Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр (2016) • Австрія Себастьян Курц (2017) • Італія Анджеліно Альфано (2018)
Президенти Парламентської асамблеї ОБСЄ
Фінляндія Ілкка Суомінен (1992—1994) • Бельгія Френк Свелен (1994—1996) • Іспанія Хав'єр Руперес (1996—1998) • Данія Гелле Дайн (1998—2000) • Румунія Адріан Северин (2000—2002) • Велика Британія Брюс Джордж (2002—2004) • США Елсі Гастінґс (2004—2006) • Швеція Ґоран Ленмаркер (2006—2008) • Португалія Жоао Соареш (2008—2010) • Греція Петрос Ефтіміу (2010—2012) • Італія Рикардо Мільйорі (2012—2013) • Австрія Вольфґанґ Ґроссрук (в.о., 2013) • Чорногорія Ранко Кривокапич (2013—2014) • Фінляндія Іллка Канерва (2014—2016) • Австрія Крістін Муттонен (2016—2018)
Представники ОБСЄ
з питань свободи слова
Німеччина Фраймут Дуве (1998—2004) • Угорщина Міклош Гарасті (2004—2010) • Боснія і Герцеговина Дуня Міятович (2010—2017) • Франція Арлем Дезір (з 2017)
Верховні комісари ОБСЄ
у справах національних меншин
Нідерланди Макс ван дер Стул (1993—2001) • Швеція Рольф Ефекус (2001—2007) • Норвегія Кнут Воллебек (2007—2013) • Фінляндія Астрід Турс (2013—2016) • Італія Ламберто Заньєр (з 2017)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кожара_Леонід_Олександрович&oldid=30430361