Маценко Іван Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маценко Іван Антонович
Маценко Іван Антонович.png
Народився 8 жовтня 1921(1921-10-08)
Шевченкове
Помер 5 червня 2011(2011-06-05) (89 років)
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Діяльність письменник
Alma mater Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
Мова творів українська, російська
Нагороди Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Богдана Хмельницького II ступеня
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Праги»

Іва́н Анто́нович Маценко (08 жовтня 1921 — † 05 червня 2011) — український письменник, член Спілки письменників України (з 1982 року). Нагороджений орденами Червоної зірки, Вітчизняної війни, Богдана Хмельницького, медалями «За взяття Берліна» та «За звільнення Праги».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 8 жовтня 1921 року на хуторі Маценки Куликівської волості Кобеляцького повіту Полтавської губернії (нині в межах Шевченківської сільської ради Решетилівського району) в козацькій родині.

Перед війною працював у школі, викладав російську та українську мови.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Лейтенант, старший лейтенант. Учасник звільнення України та Білорусі в складі партизанського загону.

У лавах Радянської армії штурмував Берлін, звільняв Прагу.

Після війни повертається в Кременчук. В 1950 році почав друкуватися в періодичних виданнях.

1955 року закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Шевченка.

Майже 30 років працював журналістом, згодом редактором районних газет, власним кореспондентом газети «Зоря Полтавщини».

З 1995 року допомагав становленню газети кременчуцького міському та райкому КПУ «Набат», писав оповідання, повісті, нариси.

З 2003 року — почесний громадянин Кременчуцького району.

Загалом вийшло друком 10 його книг оповідань та повістей, з них:

  • «Джерело під Пристін-горою», 1982,
  • «Біль давніх розлук», 1986,
  • «Вінок житніх колосків»,
  • «Під небом отчого краю»,
  • «Побачення»,
  • роман «Калини цвіт гіркий», 1990,
  • «Ой берези та сосни» — 2010.

Джерела[ред. | ред. код]