Казенбаш Наріман Османович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казенбаш Наріман Османович
крим. Nariman Kazenbaş
Загальна інформація
Народження 11 червня 1930(1930-06-11) (89 років)
Сімферополь, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність Кримський татарин
Військова служба
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ Партизанський рух
Війни / битви Друга світова війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Орден Вітчизняної війни II ступеня Медаль «За відвагу» Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»

Наріма́н Осма́нович Казенба́ш (крим. Nariman Kazenbaş, нар. 11 червня 1930[1], Сімферополь, СРСР) — радянський кримськотатарський військовик, учасник підпільно-партизанського руху часів Другої світової війни, активіст кримськотатарського національного руху, голова Асоціації кримських татар — ветеранів війни та праці. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня, ордена «За мужність» III ступеня та ордена Вітчизняної війни II ступеня.

Життєпис[ред. | ред. код]

Наріман Казенбаш народився в Сімферополі у 1930 році[1]. Батько хлопця був військовиком, працював у правоохоронних органах, а згодом став начальником паспортного стола в Бахчисараї. Матір Нарімана — партійний працівник, завідуючий сектором обліку в бахчисарайському райкомі. До третього класу Наріман Казенбаш навчався у кримськотатарській школі Бахчисарая, хоча рідною мовою розмовляв погано.

Напередодні початку німецько-радянської війни мобілізували батька Нарімана. У листопаді 1941 року хлопець разом з матір'ю втік до лісу, де виконував доручення комісара партизанського загону. До обов'язків юного партизана входив збір інформації щодо розташування та чисельності сил супротивника. Усі розвідані дані він мав запам'ятати і перенести на контурну карту в партизанському таборі. Переконавшись у надійності хлопця, партизани відправляли його з інформацією у Тамань, куди він добирався через Керченську протоку по кризі.

У 1944 році був депортований разом з матір'ю та названою сестрою (батьки Нарімана удочерили дівчинку, батька якої було репресовано) до узбецького села Таваксай, поблизу міста Чирчик. Казенбаш-старший приєднався до родини лише у 1947 році — після завершення німецько-радянської війни його було перекинуто на Далекий Схід і демобілізовано лише після капітуляції Японії. Вже в Узбекистані голову сімейства було заарештовано на півроку через конфлікт у військовій комендатурі, де його звинуватили, що пошуками сім'ї він переймається більше, ніж своєчасною реєстрацією.

В Узбекистані Наріман, закінчивши 8 класів, вступив на механічний факультет Чирчикського гідроенергетичного технікуму, однак через «неблагонадійну» національність його перевели на менш престижний будівельний факультет, де Казенбаш навчатися відмовився. Працював на заводі «Узбекхіммаш», брав активну участь у громадському житті заводу, грав на скрипці та мандоліні, і за направленням заводу вступив до Узбецького театрального інституту. Втім, довго там не провчився, продовжував трудову кар'єру на будівництві електромереж, пройшовши шлях від майстра до начальника виробничо-технічного відділу. Вступив до Всесоюзного інституту стандартизації та метрології. В той же час почав брати активну участь у кримськотатарському національному русі. У 1966 році поїхав до Криму в надії знайти житло та повернутися на Батьківщину, однак був відправлений назад до Узбекистану. У 1967 році переїхав до Сочі, де прожив 23 роки.

Після визнання депортації незаконною, повернувся до Сімферополя. З 1992 року став практикувати лікування методами нетрадиційної медицини. У 1996 році очолив Асоціацію кримських татар — ветеранів війни та праці.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Під час депортації до Узбекистану в спецкомендатурі записали неправильну дату народження — 17 липня 1934 року. Казенбаш так і не змінив документи через бюрократичну тяганину, тому записана в його паспорті дата народження, не відповідає дійсності.
  2. Указ Президента України від 23 лютого 2011 року № 229/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника Вітчизни»

Посилання[ред. | ред. код]