Кошовий Олег Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олег Васильович Кошовий
Народився 8 червня 1926(1926-06-08)
Прилуки
Помер 9 лютого 1943(1943-02-09) (16 років)
Ровеньки
страта
Громадянство СРСР СРСР
Відомий член «Молодої гвардії»
Нагороди Герой Радянського Союзу
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Оле́г Васи́льович Кошови́й (нар. 8 червня 1926 — пом. 9 лютого 1943) — один з учасників підпільної організації «Молода гвардія», що начебто[1] існувала в місті Краснодон (нині Сорокине) Луганської області під час Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у м. Прилуки, Чернігівської області.

Мати — Кошова (Коростильова) Олена Миколаївна, народилася в селищі Згурівка (нині райцентр Київської області). Переїхала до Прилук, працювала вихователем у дитячому садку, згодом — його завідувачкою. Маючи 17 років, вийшла заміж за корінного прилучанина, вихідця з давнього козацького роду, бухгалтера Кошового Василя Феодосійовича. У 1932 році родина переїхала до Полтави, потім — до Ржищева.

Олег один рік (1939—1940) навчався у школі м. Канева, де нині йому встановлено пам'ятник-погруддя. У січні 1940 року Кошові переїхали до Краснодона (нині Сорокине).

Наприкінці вересня того ж року начебто була створена підпільна комсомольська організація «Молода гвардія»[2]. Олег Кошовий брав участь у бойових операціях, поширенні агітаційних листівок, збиранні зброї, підпалі скирт хліба, призначеного для відправлення до Німеччини.

На початку 1943 був заарештований гестапівцями біля міста Ровеньки.

Розстріляний 9 лютого 1943 року. Нагороджений Золотою медаллю Героя Радянського Союзу посмертно.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

У багатьох містах колишнього СРСР на його честь названо вулиці.

Літературний герой[ред.ред. код]

Літературний герой, створений Олександром Фадєєвим у романі «Молода гвардія», потім перенесений до однойменного фільму Сергія Герасимова, а згодом — і до офіційної радянської історіографії, сильно відрізнявся від свого прототипа. Роман Фадєєв написав у стислі терміни на особисте замовлення Сталіна (до 30-річчя Жовтневого перевороту). У час написання письменник жив у матері Олега Олени Миколаївни, і дуже мало спілкувався з родичами інших підпільників.

Під впливом Кошової Фадєєв «призначив» Олега комісаром організації, хоч насправді ним була інша людина — Віктор Третьякевич, якого очорнили, приписавши зраду товаришів гестапівцям, однак у 1959 році офіційного зрадника, Віктора Трет'якевича — реабілітували . У пропагандистському романі[3] він виведений під ім'ям зрадника Євгена Стаховича. Фадєєв у «Молодій гвардії» не випадково дав героєві-зраднику ім'я «Євген Стахович», адже особа діяча ОУН була вже відомою Міністерству державної безпеки СРСР. Безглуздість ситуації надавала та обставина, що Євген Стахів не те що молодогвардійцем, навіть комсомольцем ніколи не був. Він організував українське національне патріотичне підпілля на Донбасі, гаслом якого було «Смерть Гітлеру, смерть Сталіну». Стахів спростував наклеп на себе в українській пресі в Америці і пізніше навіть намагався притягнути Фадєєва до суду.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Молода гвардія»: правда і міфи. «Молода гвардія»: правда і міфи (uk). Процитовано 2017-05-29. 
  2. Карпенко, Дмитро. Михайло Бублик: Немає жодного доказу існування „Молодої Гвардії“. Український журнал. Процитовано 2017-05-29. 
  3. Живучий міф про «Молоду гвардію». Радіо Свобода. Процитовано 2017-05-29. 

Посилання[ред.ред. код]