Перейти до вмісту

Брайко Петро Овсійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Брайко Петро Овсійович
Народження9 вересня 1918(1918-09-09)
Митченки, Краснянська волость (Конотопський повіт), Конотопський повіт, Чернігівська губернія, УНР
Смерть7 квітня 2018(2018-04-07) (99 років)
Москва, Росія
Бронхопневмонія
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна СРСР
ОсвітаЛітературний інститут імені Горького
Званняполковник
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль Жукова медаль «За відвагу» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам’ять 850-річчя Москви» медаль «За оборону Києва» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» медаль «У пам’ять 1500-річчя Києва» медаль «За бездоганну службу» медаль «За бездоганну службу» ІI ступеня орден «Хрест Грюнвальда» 2 ступеня Партизанський Хрест Хрест Грюнвальда
заслужений діяч культури Польщі

Петро Овсійович Брайко (9 вересня 1918 року — 7 квітня 2018 року[1]) — радянський полковник, письменник, Герой Радянського Союзу, удостоєний звання 7 серпня 1944 року за командування однієї з частин партизанського загону С. А. Ковпака.

Біографія

[ред. | ред. код]

П. О. Брайко народився 9 вересня 1918 року в селі Митченки Бахмацького району Чернігівської областіУкраїнець. В 1937 році закінчив Конотопський педагогічний технікум і деякий час працював учителем.

З серпня 1938 року в Червоній Армії. У 1940 році закінчив Московське військово-технічне училище НКВС ім. Менжинського. Був направлений командиром взводу зв'язку до 16-го оперативного прикордонного полку Західного прикордонного округу. Потім проходив службу на 13-й заставі 97-го прикордонного загону в Україні.

З першого дня німецько-радянської війни — на фронті. Героїчно бився на заставі, потім з уцілілими прикордонниками більше місяця виходив з оточення. Пройшовши понад 500 кілометрів, перейшов лінію фронту під Києвом і в серпні 1941 року був зарахований до 4-го мотострілецького полку НКВС командиром роти зв'язку. Проте в Київському котлі у вересні 1941 року майже весь полк загинув. Лейтенант Брайко був поранений, переховувався у місцевих жителів, неодноразово заарештовувався і втік, у тому числі з сумно знаменитого Дарницького табору військовополонених.

У лютому 1942 року, після чергової втечі, потрапив до Путивльського партизанського загону С. А. Ковпака. Спочатку був зарахований рядовим бійцем, потім командував взводом, ротою, був начальником розвідки з'єднання. У 1943 році був начальником штабу Кролевецького партизанського загону, що входив до з'єднання Ковпака. Потім командував цим загоном.

У 1944 році був призначений командиром 3-го полку 1-ї Української партизанської дивізії. Очолив проведення понад 100 бойових операцій. Брав участь у семи рейдах по тилам ворога. За час рейду західними областями України і східним воеводствам Польщі полк знищив сотні гітлерівців і пустив під укіс 4 ворожих ешелонів. У селищі Світ (Кореличський район Гродненської області) полк розгромив 9 маршових батальйонів противника.

7 серпня 1944 року йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Петро Овсійович Брайко помер у Москві 7 квітня 2018 року.

Звинувачення та реабілітація

[ред. | ред. код]

18 жовтня 1948 року П.Брайко був заарештований за звинуваченням в антирадянській діяльності за статтею 58 і був позбавлений військових нагород та засуджений на 10 років. 24 жовтня 1953 року повністю реабілітований, з відновленням нагород (Указ Президії ВР СРСР від 2 січня 1954 року).

У січні 1954 року був знову зарахований слухачем Військової академії імені М. В. Фрунзе, по закінченні якої був направлений до внутрішніх військ МВС СРСР заступником командира військової частини № 7576 в місті Москві. Потім у 1959 році призначений начальником Внутрішніх військ МВС Казахської РСР.

Після звільнення в запас у 1960 році закінчив Літературний інститут імені О. М. Горького (1968) і створив понад 20 художніх творів історичної тематики. Брав участь у роботі громадської Ради ветеранів.[2]

Почесний громадянин міста Замосць (Польща), заслужений діяч культури ПНР.

У Спадщанському лісі під містом Путивль (Сумська область) на алеї Героїв встановлено бюст Петра Брайка.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Люди легенд. — Выпуск 1. — М., 1965.
  • Пограничная служба России. Энциклопедия. Биографии. — М., 2008.
  • Герои Отечества. — М., 2004.
  • Всем смертям назло. — М.: Знание, 2000.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Брайко Петро Овсійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Петро Овсійович Брайко
  • Документальный фильм из сериала «Дороже золота», посвященный Петру Брайко на YouTube(рос.)