Єгоров Олексій Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Семенович Єгоров
рос. Алексей Семёнович Егоров
Egorov Alexey Semenovich.jpg
Народження 22 листопада 1914(1914-11-22)
Андижан
Смерть 16 квітня 1970(1970-04-16) (55 років)
Кіровоград
Поховання Кропивницький
Приналежність партизан
Освіта Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Роки служби 19411945
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank podpolkovnik infobox.svg Підполковник
Командування 1-ша чехословацька партизанська бригада
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Іноземні
Воєнний Хрест (Чехословаччина)
Єгоров Олексій Семенович у Вікісховищі?


Єго́ров Олексі́й Семе́нович (нар. 22 січня 1914(19140122) — 16 квітня 1970) — підполковник радянської армії, учасник партизанського руху в Україні та Чехословаччині, Герой Радянського Союзу (1945). 2-й секретар Кіровоградського промислового обласного комітету КПУ.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 листопада 1914 року в місті Андижан (зараз на території Узбекистану) у селянській родині. Росіянин.

Очолював до війни планово-економічний відділ одного з підприємств міста Алма-Ата.

У 1942 році направлений на фронт німецько-радянської війни. Після закінчення школи особливого призначення при Центральному штабі партизанського руху його направили в Чорноморську групу військ з особливим завданням по знищенню військових об'єктів ворога. Тут він оволодів складним мистецтвом підривника і водночас організацією диверсійної справи.

Справжньою школою для О.Єгорова було Чернігово-Волинське партизанське з'єднання уславленого партизанського ватажка Олександра Федорова, майбутнього Двічі Героя Радянського Союзу. Перший пущений під укіс ешелон підривники Єгорова здійснили саме в загоні Федорова (був його заступником по диверсійній роботі).

29 серпня 1944 року у Словаччині спалахнуло антифашистське національно-визвольне повстання. Збройні сили його складали партизанські загони, до складу яких входило близько 15 тисяч чоловік. З метою надання допомоги повстанцям український штаб партизанського руху перекинув на територію Словаччини кілька партизанських груп. Серед них найчисельнішою і найактивнішою була група підполковника Єгорова. Один за одним летіли під укіс німецькі ешелони з живою силою і технікою, злітали у повітря залізничні й автомобільні мости. Транспортні магістралі країни були повністю паралізовані. Гітлерівці кинули на пошуки диверсантів значні сили, але ті були невловимими.

28 жовтня 1944 року повстанці і партизани за допомогою 38-ї армії 1-го Українського фронту та 1-го Чехословацького армійського корпусу, сформованого великою мірою з вихідців із закарпатської України, святкували перемогу. Олексій Єгоров став національним героєм Чехословаччини. Уряд Чехословаччини нагородив Єгорова орденом і медаллю Яна Жижки, медаллю «За хоробрість», французькою медаллю «Вікторія», «Військовим хрестом». На відзнаку визначних бойових заслуг О. С. Єгорова уряд Чехословаччини заснував напередодні 20-річчя Словацького повстання і визволення Чехословаччини від фашистів нагороду — знак «Партизанська зірка О. С. Єгорова», який йому був пізніше вручений.

Після війни підполковник О. С. Єгоров за порадою свого друга Григорія Балицького поселився у місті над сивим Інгулом. За традицією того часу фронтовиків-орденоносців висували на партійну та радянську роботу. У січні 1963 — грудні 1964 р. — 2-й секретар Кіровоградського промислового обласного комітету КПУ. Після закінчення Вищої партійної школи при ЦК КПРС призначили першим заступником голови Кіровоградського облвиконкому.

Від керівництва області був відповідальний за будову Кременчуцької ГЕС — під його опікою зводилося і нове місто Світловодськ. При безпосередній участі Олексія Семеновича у м. Кіровограді споруджено універмаг «Дитячий світ», приміщення спортшколи, ресторан «Весна», готель «Київ», з'явилися тролейбуси. На його рахунку газифікація обласного центру, спорудження Колгоспного ринку, водогін «Дніпро-Кропивницький». Виступив ініціатором спорудження сучасного комплексу профліцею.

Помер, займаючи посаду заступника голови Кіровоградського облвиконкому 16 квітня 1970 року. Похований на Меморіальному цвинтарі на фортечних валах міста Кропивницького, де йому встановлено пам'ятник.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Крім вулиці його імені, в місті його ім'я носить кропивницький професійний ліцей (1977). На території професійного ліцею відкрито погруддя Героя Радянського Союзу О. Єгорова (2010).

На будинку, де він жив разом із сім'ю, по вул. Декабристів, 10 встановлено меморіальну дошку.

Пам'ять О.Єгорова увічнена і у Словаччині, його іменем у Татрах назвали перевал Альоші, в Банській Бистриці вулиця носить його ім'я. Він є Почесним громадянином м. Банська Бистриця.

Література[ред. | ред. код]

  • Вечная память героям / Фот. О. Шрамко // Ведомости Плюс. — 2010. — 14 мая. — С. 3: іл.
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987.
  • Дацька В. Людина з легенди: 27 серпня виповнилось 60 років з дня початку Словацького національного повстання / В. Дацька // Народне слово. — 2004. — 26 серпня. — С. 3: фото.
  • Лісниченко Ю. Вшанування героїв-земляків / Ю. Лісниченко // Вечірня газета. — 2010. — 7 травня. — С. 2.
  • Матівос Ю. М. Сторінки безсмертя : Історико-краєзнавчий нарис / Ю. М. Матівос. — Кіровоград : Степ, 2005. −144 с., 14 л. фотоіл.
  • Погрібний В. Імена : Кіровоград: від Єгорова… до Гончаренка / В. Погрібний // Кіровоградська правда. — 2004. — 18 вересня. — С. 3.
  • Френчко Л. Знаменитости степной столицы / Л. Френчко // Ведомости Плюс. — 2005. — 15 апреля. — С. 8: фото.
  • Цибульський М. Головний подвиг Героя війни/ М. Цибульський // Народне слово. — 2004. — 23 листопада. — С. 3.
  • Шурапов В. П. Земний уклін тобі, солдате … : Документальна розповідь / В. П. Шурапов, Р. Федосєєва. — Кіровоград: КОД, 2005. — 339 с. : фотоил.