Космодем'янська Зоя Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зоя Анатоліївна Космодем'янська
Zoya Kosmodemyanskaya, 1941.png
Народилася 13 вересня 1923(1923-09-13)
с. Осино-Гай, Гаврилівський район, сучасна Тамбовська область
Померла 29 листопада 1941(1941-11-29) (18 років)
с. Петрищево (нині Рузський район), Московська область, РРФСР
·повішення
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянка
Діяльність диверсії
Відома завдяки диверсант
Учасник Друга світова війна і німецько-радянська війна
Військове звання Червоноармієць
Брати, сестри  • Aleksandr Kosmodemyansky[d]
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна

Зо́я Анато́ліївна Космодем'я́нська (*13 вересня 1923, село Осино-Гай, тепер Гавриловського району Тамбовської області — †29 листопада 1941, село Петрищево Наро-Фомінського району Московської області) — радянська комсомолка-диверсантка початкової фази німецько-радянської війни. Під час війни — перша жінка, що отримала звання Герой Радянського Союзу. Завдяки радянській пропаганді увійшла в історію як уособлення патріотизму та самопожертви.[1].

За офіційною радянською версією, червоноармієць[2] диверсійної групи штабу Західного фронту. Як рядовий виконавець тактики «спаленої землі» була в листопаді 1941 закинута на територію Московської області, зайнятої німецькими військами. При спробі підпалити сільські хати була спіймана селянами і віддана окупаційній німецькій владі[3], страчена через повішення. У 1942 році посмертно присвоєне звання Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Член ВЛКСМ з 1938 року. Згідно з офіційною радянською версією, в жовтні 1941 року добровільно пішла в диверсійний загін. Під час виконання завдання була схоплена і повішена.

Відповідно до історичних розвідок часу радянської «Перебудови» та «Гласності», Зоя була типовою радянською комсомолкою — молодою людиною, вихованою на радянських комуністичних закликах та без усякого життєвого досвіду[джерело?].

На початку війни Зою разом з іншими комсомольцями в складі спецзагонів готували для диверсійних акцій на окупованих німцями територіях — відповідно до сталінської тактики «спаленої землі». Під час Битви за Москву диверсійним загонам було поставлено завдання спалити всі будівлі в радіусі 200 км від Москви, щоб німецьким військам не було де зігрітися й переночувати. Відомий радянський диверсант Ілля Старинов пізніше назвав ці накази злочинними з моральної точки зору, безглуздими та навіть шкідливими з військової.[4][5]

Космодем'янська встигла виконати тільки частину бойового наказу, організувавши підпал трьох будинків. Під час другої спроби підпалу житель села С. А. Свиридов підняв тривогу, і Космодем'янська була заарештована. Її катували і стратили через повішення.[3]

Підозра на психічне захворювання[ред. | ред. код]

У 2016 році публіцист Андрій Більжо (лікар-психіатр за освітою) заявив, що особисто бачив у лікарні імені Кащенка історію хвороби Космодем'янської (за його словами, вона зникла під час перебудови)[6][7]. Її поведінку під час її страти — мовчання та важке пересування ніг, Більжо пояснює як прояв «кататонічного ступору з мутизмом»[8].

Вулиці[ред. | ред. код]

Основна стаття: Вулиця Зої Космодем'янської

Іронія або «лагідна декомунізація»[ред. | ред. код]

У Києві 22 травня 2019 року відкрили перший в світі мурал із зображенням Симона Петлюри, мурал намальований на будинку, який знаходиться за адресою вулиця Зої Космодем'янської 18. Справа у тім, що Зоя Космодем'янська, як діяч підпілля — під декомунізацію не підпадає. Таким чином сталася «м'яка декомунізація»[9][10][11][12].

Пам'ять[ред. | ред. код]

Могила Космодем'янської знаходиться на Новодівочому цвинтарі в Москві. На Мінському шосе поблизу села Петрищево Космодем'янській встановлено пам'ятник.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Артем Кречетніков (2016-11-29). "Русская Жанна д’Арк": как Зоя Космодемьянская стала героиней войны. BBC Русская служба. Процитовано 2016-12-01.  (рос.)
  2. Ю. А Жук. Неизвестные страницы битвы за Москву. — М.: АСТ; Хранитель, 2008. — ISBN 978-5-17-039641-2, 978-5-9713-6651-5 — С. 577: «красноармеец З. А. Космодемьянская…»
  3. а б Правда о Зое Космодемьянской.
  4. Илья Старинов. Записки диверсанта // Альманах «Вымпел», М., 1997, № 3, с. 240.
  5. Илья Старинов. Мины замедленного действия: размышления партизана-диверсанта // Альманах «Вымпел», 1999, № 1, с. 135.
  6. Андрей Сидорчик. Диагноз доктора Бильжо. Чем болела Зоя Космодемьянская?. www.aif.ru. Процитовано 2018-03-09. 
  7. Бильжо заявил, что в его статье не говорится ничего плохого о трагедии Космодемьянской. Он лишь хотел показать, что в войне участвовали и взрослые, и девочки, и душевнобольные. (ru). www.vz.ru. 19.12.2016. Процитовано 2016-12-31. 
  8. Диагноз недели с доктором Бильжо
  9. У столиці презентували мурал із зображенням Симона Петлюри (ru). Процитовано 2019-08-11. 
  10. У столиці презентували мурал із зображенням Симона Петлюри (ru). Процитовано 2019-08-11. 
  11. Вікна-новини. Выпуск от 22.05.2019 (22:00) | Вікна-Новини (ru). Процитовано 2019-08-11. 
  12. В столице открыли мурал с изображением Симона Петлюры (ru). Процитовано 2019-08-11. 

Джерела[ред. | ред. код]