Войцехович Василь Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Олександрович Войцехович
Народився 5 січня 1913(1913-01-05)
Краснокутськ Краснокутського повіту Харківської губернії
Помер 21 квітня 1987(1987-04-21) (74 роки)
Київ, Українська РСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність партизан, письменник
Відомий начальник штабу 1-ої Української партизанської дивізії імені Ковпака
Звання CCCP army Rank major infobox.svg Майор
Партія КПРС
Дружина Катерина Войцехович
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки

Васи́ль Олекса́ндрович Войцехо́вич (*5 січня 1913 — †21 квітня 1987) — український письменник, учасник німецько-радянської війни, один з керівників партизанської боротьби в Україні, Білорусі та Польщі, Герой Радянського Союзу (1944), двічі кавалер ордена Леніна, начальник штабу 1-ої Української партизанської дивізії імені Ковпака, майор.

Біографія[ред.ред. код]

Народився Василь Войцехович 5 січня 1913 року в повітовому містечку Краснокутськ Харківської губернії в сім'ї агронома. У 1927 році закінчив Краснокутську середню школу, потім — Богодухівський сільськогосподарський технікум. Працював меліоратором в Україні і Середній Азії.

У 1939 році пішов добровольцем в Червону Армію. У 19391940-х роках брав участь в радянсько-фінській «зимовій» війні. Потім закінчив Сумське артилерійське училище і отримав призначення в 117-й гаубичний артилерійський полк 8-ої стрілецької дивізії Західного особливого військового округу.

Друга світова війна[ред.ред. код]

У лютому 1941 року Войцехович був призначений командиром взводу 262-го корпусного гаубичного полку 1-го стрілецького корпусу. На цій посаді і зустрів Другу Світову війну.

У липні 1941 Войцеховича призначили командиром штабної батареї. А вже в серпні, в жорстокому бою з німцями в районі Могильова, він був поранений, потрапив в полон і в колоні полонених етапований до Польщі. По дорозі йому вдалося втекти і дістатися Путивльського району Сумської області. 12 лютого 1942 року в Хінельських лісах (лісові масиви біля кордонів північної частини Сумщини, один з головних районів масового партизанського руху Другої світової) Войцехович зустрівся з розвідниками Путивльського партизанського загону командира Сидора Ковпака і став членом загону. Командування призначило його помічником командира роти, а з березня 1942 року — помічником начальника штабу. У 1943-му Войцехович став членом КПРС, а 25 вересня цього ж року його призначили начальником штабу з'єднання партизанських загонів Сумської області, з січня 1944 року — начальником штабу 1-ої Української партизанської дивізії.

Сидор Ковпак дав Войцеховичу прізвисько «Кутузов» — за уміння водити партизанське військо і оперативно забезпечувати керівництво боями[1]. Войцехович брав активну участь у розробці бойових операцій, які здійснювали партизани Сидора Ковпака, визначав маршрути, дороги, переправи через річки, залізничні переїзди, населені пункти, які треба пройти; був учасником Карпатського рейду. Як начальник штабу 1-ї Української партизанської дивізії разом з командуванням розробляв плани бойових операцій і рейди дивізії, успішно здійснені на території західних областей України, Білорусі і східних районів Польщі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1944 року за бойові подвиги в тилу ворога і особливі заслуги у справі розвитку партизанського руху в Україні майору Войцеховичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4325).

Повоєнні роки[ред.ред. код]

Після війни Войцехович — в запасі. Працював головою виконкому Лебединської районної ради депутатів, директором Яремчанського курортного управління. Але поранення, отримані в боях, змусили його залишити роботу. Лікарська комісія визнала Войцеховича інвалідом війни 1-ої групи, і до вересня 1947 року він був на пенсії.

Підлікувавшись, з 1947 року Войцехович працював в системі лісового господарства. Був директором Великоберезнянського лісгоспу Закарпатської області, начальником Уральського територіального управління держлісосмуг, членом колегії Міністерства лісового господарства, у 1960-х — директором Мордовського державного заповідника (нині — Республіка Мордовія Російської Федерації). У 1950 році закінчив Вищі лісові курси з підготовки керівних кадрів Міністерства лісового господарства.

У 1966 році Войцехович перейшов на літературну роботу, написав кілька книг спогадів про війну, був членом Союзу письменників Української РСР. Жив в Києві, де і помер 21 квітня 1987 року. Похований на Байковому кладовищі. У 1989 році за ініціативи письменника-краєзнавця І. О. Юхна перепохований у Краснокутську.

Нагороди і вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Пам'ятний знак на могилі Войцеховича в Краснокутську

Нагороди[ред.ред. код]

Пам'ятні знаки[ред.ред. код]

  • Бюст у Спадщанському лісі під Путивлем на Алеї Героїв
  • Пам'ятний знак на Меморіалі Слави на батьківщині партизана, в селищі Краснокутськ

Книги Войцеховича[ред.ред. код]

  • Войцехович В. А. Наследники Павки Корчагина: Фрагменты повести. — К.: Молодь, 1990. — 173 с.
  • Войцехович В. А. Партизаны идут на запад: [Воспоминания Героя Советского Союза о Великой Отечественной войне]. — К.: Политиздат Украины, 1982. — 256 с.
  • Войцехович В. А. Сто дней подвига: Партизанские тетради. 2-е изд., испр. и доп. — К.: Дніпро, 1982. — 366 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Коробов Л. Штурман Партизанских рейдов// Люди легенд. — Вып. 1. Сайт «Молодая гвардия»: www.molodguard.ru

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Бойко Л. С. Войцехович Василь Олександрович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 346–347.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 прим. — ISBN відсутній; рег. № в РКП 87-95382.
  • Ковпак С. А. Від Путивля до Карпат: Книга про героїчні діла Сумського партизанського з'єднання. — Львів : Каменяр, 1980. — 182 с.
  • Подвигом прославленные: Герои Советского Союза — партизаны и подпольщики Украины в годы Великой Отечественной войны / Немятый В.Н. и др. — К. : Политиздат Украины, 1985. — 382 с.
  • Старожилов Н. В. Партизанские соединения в Великой Отечественной войне. — К. : Вища школа, 1983. — 239 с.
  • Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945: В 3 т. — К. : Политиздат Украины, 1975. — Т. 2. — 448 с.

Посилання[ред.ред. код]