Палажченко Олексій Овсійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Овсійович Палажченко
Палажченко Олексій Овсійович.jpg
Народився 23 березня 1924(1924-03-23)
Вікторове
Помер 28 березня 1979(1979-03-28) (55 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник
Партія КПРС

Олексій Овсійович Палажченко (23 березня 1924, Вікторове — 28 березня 1979, Київ) — український радянський поет, письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 березня 1924 року в селі Вікторовому (нині Глухівського району Сумської області) в селянській родині.

Під час радянсько-німецької війни був підпільником, партизаном у з'єднанні С. А. Ковпака, з 1943 року — в Червоній Армії. Член ВКП (б) з 1944 року.

В 1949 році закінчив Глухівський учительський інститут, в 1958 році — Вищу партійну школу при ЦК Компартії України.

Працював викладачем української мови та літератури, редактором Ямпільської районної газети, у редакції журналу «Радуга», у Міністерстві освіти УРСР.

Могила Олексія Палажченка

Помер у Києві 28 березня 1979 року. Похований на Байковому старому кладовищі (стара частина). Автори надгробного пам'ятника — скульптор Орлов М. Д. і син — Палажченко В. О.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор:

  • збірок віршів:
    • «Путивля-ночка» (1956);
    • «Зелений гомін» (1958);
    • «На полі честі» (1971);
  • повісті «Подвиг комісара» (1970);
  • нарисів:
    • «Марія Савченко» (1960;
    • «Там, де жили Кайдаші» (1961);
    • «З вогнем Прометея у серці» (1966);
    • «Серце мужнє і пісенне» (1973).

Література[ред. | ред. код]