Прокопюк Микола Архипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Архипович Прокопюк
Микола Архипович Прокопюк.jpg
Народження 7 червня 1902(1902-06-07)
Самчики, Баглайська волость, Старокостянтинівський повіт, Російська імперія
Смерть 11 червня 1975(1975-06-11)[1] (73 роки)
Москва, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ прикордонні війська
Роки служби 1920-1950
Звання полковник
Командування партизанський загін
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня

Микола Архипович Прокопюк (7 червня 1902, с. Самчики, Волинська губернія — 11 червня 1975, Москва) — керівник партизанського з'єднання «Мисливці» під час Німецько-радянської війни, полковник, Герой Радянського Союзу (5.11.1944).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 червня 1902 року на Волині, у селі Самчики Волинської губерніїї Російської імперії (нині Старокостянтинівський район, Хмельницька область, Україна).

Юному Миколі одразу ж після закінчення церковно-парафіяльної школи довелося найматися на сільськогосподарські роботи до поміщика. У 1916 році, самостійно підготувавшись, він екстерном склав іспит за шість класів чоловічої гімназії.

Після революції Микола працював на заводі у слюсарному та токарному цехах. У шістнадцять років добровільно вступив у збройну дружину заводу. Спочатку він обороняв завод, а у 1919 році брав участь у постанні проти білополяків. Потім воював у Червоній Армії, у 8-й червоно-козачій дивізії.

У 1921 році Миколу Прокопюка, як досвідченого бійця, направляють на роботу у органи держбезпеки. Він стає співробітником Шепетівського окружного відділення ДПУ, бере безпосередню участь у знищенні диверсійно-терористичних банд, які засилались польською розвідкой на радянську територію. У 1923 році Миколу Прокопюка «за нещадну боротьбу з контрреволюцією» нагородили почесною іменною зброєю.

Плита колумбарію Прокопюка на Новодівочому цвинтарі Москви

Через рік молодого чекіста направили на роботу у прикордонні війська. Протягом семи років Микола Прокопюк знаходився на розвідувальній роботі у прикордонних військах: спочатку у Славутському, а потім у Могильовскому прикордонних загонах.

З 1935 року Прокопюк — співробітник радянської зовнішньої розвідки. У 1937—1938 роках він брав активну участь у боротьбі проти фашистського режиму у Іспанії, за що був нагороджений орденом Червоного Прапора.

У роки німецько-радянської війни Микола Прокопюк знаходився у тилу німецьких окупантів, був командиром розвідувально-диверсійного загону НКВС «Мисливці», що діяв спочатку у західний районах Київської області, а потім у Цуманьських лісах. Його загін провів більш ніж двадцять боїв з антипартизанськими силами.

У 1944 році загін Прокопюка та партизанські загони, що діяли поруч з ним, були оточені німецькими карателями. Прокопюк прийняв на себе командування партизанським з'єднанням. В ході важких тривалих боїв партизани та розвідники завдали противнику великих втрат. Вороже кільце було прорвано, і партизанське з'єднання вирвалось з оточення. Під командуванням Прокопюка партизани та його група пройшли з боями більш ніж 300 кілометрів.

У боротьбі з німецькими окупантами М. А. Прокопюк проявив себе здібним командиром, який поєднував високу військову майстерність, особисту безстрашність, волю до перемоги. За зразкове виконання спеціальних завдань у тилу противника та проявлені при цьому відвагу та героїзм 5 листопада 1944 року йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Розвідник був нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня та багатьма медалями, а також вісьмома іноземними орденами.

Після війни М. А. Прокопюк декілька років очолював один з відділів Радянської військової адміністрації у Німеччині. У 1950 році у званні полковника вийшов у запас через хворобу. До кінця своїх днів активно займався громадською діяльністю.

Помер Микола Архипович Прокопюк 7 червня 1975 року у Москві. Прах знаходиться у колумбарії Новодівочого цвинтаря.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року за успішне виконання бойових завдань командування та організацію партизанського руху в Україні присвоєно звання Героя Радянського Союзу (медаль «Золота Зірка» № 4514).

Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапору, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Його ім'ям названа вулиця у місті Старокостянтинів Хмельницької області України.
  • У рідному селі Самчики встановлено пам'ятник, а у будинку, де він жив, відкрито музей.


Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Прокопюк Микола Архипович. // Сайт «Герои страны» (рос.). 


  1. а б Прокопюк Николай Архипович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.