Емлютін Дмитро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емлютін Дмитро Васильович
Народження 7 листопада 1907(1907-11-07)
Q21850758?, Карачевський повіт[d], Орловська губернія, Російська імперія
Смерть 19 липня 1966(1966-07-19) (58 років)
Саратов, Російська РФСР, СРСР
Поховання Воскресенське кладовище Саратова[d]
Партія КПРС
Звання полковник
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Емлютін Дмитро Васильович у Вікісховищі?

Дмитро Васильович Емлютін (1907—1966) — Герой Радянського Союзу (1942), один з керівників партизанського руху в брянських лісах, полковник.

Член КПРС з 1931 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Чекіст. З жовтня 1941 року воював у партизанському загоні. З квітня 1942 року очолював об'єднане командування всіх партизанських загонів у південно-західних районах Орловської області і північній частині Сумської області. Окупанти були вигнані з 370 населених пунктів, і на півдні Брянських лісів створений партизанський край з населенням понад 200 тисяч чоловік. Влітку 1943 року керував успішною обороною краю від двох німецьких і двох угорських дивізій.

З кінця 1943 року в Центральному штабі партизанського руху, потім в органах держбезпеки. З 1957 року у відставці.

Похований у Саратові на Воскресенському кладовищіШаблон:МестоЗахоронения.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • На честь Дмитра Васильовича Ємлютіна названі вулиці в Брянську, в Саратові та Орлі.
  • 7 травня 2013 року в Брянську встановлений бюст Ємлютіна і розбитий однойменний сквер на вулиці, що носить його ім'я.
  • На честь Героя встановлено меморіальну дошку на будівлі УФСБ у місті Мічурінськ, де Д. В. Емлютін жив і працював у період з 1948 по 1953 роки.

Твори[ред. | ред. код]

  • Шестьсот дней и ночей в тылу врага. М., 1971.

Література[ред. | ред. код]

  • Андреев В. Вожак партизан // По особому заданию. — Саратов, 1967. 
  • Кедров В. Командир «Зеленого бастиона» // Люди легенд. — М., 1968. — В. 3.

Посилання[ред. | ред. код]