Верьовкін Олександр Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Семенович Верьовкін
рос. Александр Семёнович Верёвкин
Народження 13 березня 1927(1927-03-13) (92 роки)
Таль[d], Любанський район, Мінська область, Білорусь
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Роки служби 1943—1989
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» I ступеняОрден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» II ступеня
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Почесний співробітник держбезпеки

Олекса́ндр Семе́нович Верьо́вкін (рос. Александр Семёнович Верёвкин; 13 березня 1927) — радянський військовик, генерал-майор внутрішніх військ.

Один з тринадцяти повних кавалерів ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Таль, нині Любанського району Мінської області Білорусі в селянській родині. У 1941 році закінчив 7 класів школи.

В роки Другої світової війни перебував на тимчасово окупованій території, брав участь у партизанському русі. Після відновлення радянської влади у складі військ НКДБ СРСР брав участь у боротьбі проти повстанців у Західній Білорусі та Західній Україні.

У 1948 році закінчив факультет прикордонних військ Саратовського військового училища, отримавши військове звання «лейтенант». Для подальшого проходження служби направлений до 7-ї дивізії оперативного призначення військ МДБ СРСР.

У 1956 році призначений командиром роти особливого полку оперативного призначення КДБ СРСР (м. Рига).

Після закінчення Вищої школи КДБ СРСР (м. Москва) у 1958 році, направлений командиром навчального батальйону внутрішніх військ (Лемболово, Ленінградська область). Згодом командував полком, бригадою, дивізією спецвійськ з охорони особливо важливих державних об'єктів (м. Новосибірськ), був заступником начальника управління бойової підготовки військ Головного управління внутрішніх військ (м. Москва).

Брав участь у низці спеціальних операції, зокрема після аварії на Чорнобильській АЕС і в вірмено-азербайджанському конфлікті в Нагірному Карабаху.

Вийшов у відставку у 1989 році. Мешкає у Санкт-Петербурзі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]