Шиян Анатолій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шиян Анатолій Іванович
Шиян.jpg
Народився 5 квітня 1906(1906-04-05)
Борисовка (Бєлгородська область)
Помер 1989(1989)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність Письменник
Мова творів українська і російська
Напрямок проза, драматургія
Партія КПРС
Премії Літературна премія імені Андрія Головка

Анато́лій Іва́нович Шия́н (* 5 квітня 1906, Борисовка — 1989, Київ) — український письменник, член Спілки письменників України від 1936 року.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народився 5 квітня 1906 року в слободі Борисовці Східній Слобожанщині (нині смт Бєлгородської області Росії) у родині селянина-маляра. Тут він закінчив трикласну початкову школу. З 1924 року працював санітаром, а потім аптекарем в Борисовській народної лікарні[1].

В 1925 році вступає до Київського лісотехнічного інституту, який закінчив у 1929 році. У роки навчання в інституті публікувався у журналі «Молодий більшовик» — перше оповідання «Лісокради» вийшло в 1928 році. Широку популярність йому принесли повість «Баланда» (1930), романи «Магістраль» (1934), і «Гроза», за яким в 1959 році був поставлений кінофільм «Гроза над полями». Належав до літературних організацій «Молодняк» і ВУСПП.

У роки радянсько-німецької війни був військовим кореспондентом спершу газети «Советская Армия», а з липня 1941 — в щойно створену фронтову газету «За Радянську Україну», очолену М. Бажаном. У січні 1943 його переводять до Українського штабу партизанського руху, а в травні відряджають на кілька місяців у тил ворога — до партизанського з'єднання О. Сабурова. Після повернення з ворожого тилу він завідує партизанським відділом газети «Радянська Україна»[2]. Ним написана книга-репортаж «Партизанський край».

У повоєнні роки він пише повісті, оповідання, захоплюється драматургією. У своїх творах часто повертається до рідних країв. Член ВКП (б) з 1947 року[3]

У Києві мешкав у будинку письменників Роліті. Помер у 1989 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Твори[ред. | ред. код]

Автор великої кількості книг оповідань, повістей і нарисів.

  • Повість «Баланда» (1930).
  • Збірка оповідань «Озерянки» (1932 і 1940).
  • «Переможці. Оповідання і нариси» (1950).
  • «Партизанський край» (1946).
  • «Вибране» (1947).
  • Романи:
    • «Магістраль» (1934),
    • «Гроза» (1936),
    • «Хуртовина» (1979).
  • Збірки п'єс:
    • «Де тирса шуміла» (1961),
    • «Тиха обитель» (1969).
  • Твори для дітей молодшого шкільного віку:
    • казка «Івасик-Телесик»,
    • п'єси-казки «Котигорошко», «Ялинка» (1947),
    • збірка «П'єси-казки» (1951).
  • кіносценарії:
    • «Гроза над полями» (1958)
    • «Летючий корабель» (1960), обидва зняті на Київській кіностудії

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Могила Анатолія Шияна

Літературна премія імені Андрія Головка (1980) за роман «Хуртовина».

Був нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної Зірки, чехословацьким орденом «Військовий хрест», медалями.

Пам'ять[ред. | ред. код]

У Києві був створений музей-квартира письменника.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сайт Борисівки(рос.)
  2. Сайт бібліотеки ВММ. Архів оригіналу за 14 травень 2012. Процитовано 6 лютий 2012. 
  3. Велика Радянська Енциклопедія[недоступне посилання з серпень 2019](рос.)

Література[ред. | ред. код]