Перейти до вмісту

Шиян Анатолій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шиян Анатолій Іванович
Народився5 квітня 1906(1906-04-05)
Борисовка (Бєлгородська область)
Помер6 травня 1989(1989-05-06) (83 роки)
Київ
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР
ДіяльністьПисьменник
Знання мовукраїнська і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська
Напрямокпроза, драматургія
ЧленствоНаціональна спілка письменників України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
ПреміїЛітературна премія імені Андрія Головка
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шиян.

Анато́лій Іва́нович Шия́н (* 5 квітня 1906, Борисовка — 6 травня 1989, Київ) — український письменник, член Спілки письменників України від 1936 року.

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Народився 5 квітня 1906 року в слободі Борисовці у Східній Слобожанщині (нині смт Бєлгородської області Росії) у родині селянина-маляра. Тут він закінчив трикласну початкову школу. З 1924 року працював санітаром, а з 1925 року аптечним помічником у Борисовській народній лікарні Курської губернії[1].

У 1925 році вступив до Київського лісотехнічного інституту, який закінчив у 1929 році. У роки навчання в інституті публікувався у журналі «Молодий більшовик» — перше оповідання «Лісокради» вийшло в 1928 році. Широку популярність йому принесли повість «Баланда» (1930), романи «Магістраль» (1934), і «Гроза», за яким у 1959 році було знято кінофільм «Гроза над полями». Належав до літературних організацій «Молодняк» і ВУСПП.

З 1929 до 1931 року — завідувач будинку літератури в Києві. З 1931 до 1934 року — голова Київського міського комітету письменників. У 1934—1939 роках — консультант із прози в кабінеті молодого автора в Києві.

Восени 1939 року працював у бригаді українських письменників у Західній Україні (Львів, Борислав, Дрогобич, Тарнопіль). З 1939 до 1941 року перебував на письменницькій роботі в Києві. У 1941 році працював із групою письменників у Тарнополі.

У роки радянсько-німецької війни був військовим кореспондентом спершу газети «Советская Армия», а з липня 1941 — щойно створеної фронтової газети «За Радянську Україну», очоленої М. Бажаном. Член ВКП(б) з 1942 року. У січні 1943 його переводять до Українського штабу партизанського руху, а в травні відряджають на кілька місяців у тил ворога — до партизанського з'єднання О. Сабурова. Після повернення з ворожого тилу він завідував партизанським відділом газети «Радянська Україна»[2]. Написав книгу-репортаж «Партизанський край».

У повоєнні роки він пише повісті, оповідання, працює в жанрі драматургії. У своїх творах часто повертається думкою до рідних країв. Член ВКП (б) з 1947 року[3]

Переклав історичну трилогію «Нашестя монголів» Василя Яна: «Чингісхан», «Батий» і «До останнього моря».

У Києві мешкав у будинку письменників Роліт. Помер 6 травня 1989 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Твори

[ред. | ред. код]

Автор великої кількості книг оповідань, повістей і нарисів.

  • Повість «Баланда» (1930).
  • Збірка оповідань «Озерянки» (1932 і 1940).
  • «Переможці. Оповідання і нариси» (1950).
  • «Партизанський край» (1946).
  • «Вибране» (1947).
  • Романи:
    • «Магістраль» (1934),
    • «Гроза» (1936),
    • «Хуртовина» (1979).
  • Збірки п'єс:
    • «Де тирса шуміла» (1961),
    • «Тиха обитель» (1969).
  • Твори для дітей молодшого шкільного віку:
    • казка «Івасик-Телесик»,
    • п'єси-казки «Котигорошко», «Ялинка» (1947),
    • збірка «П'єси-казки» (1951).
  • кіносценарії:

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]
Могила Анатолія Шияна

Літературна премія імені Андрія Головка (1980) за роман «Хуртовина».

Був нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної Зірки, «Знак Пошани» (6.06.1966), чехословацьким орденом «Військовий хрест», медалями.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У Києві було створено музей-квартиру письменника.

В журналі «Перець» № 07 за 1976 р. розміщено дружній жарж А.Арутюнянца, присвячений 70-річчю А.Шияна.[4][5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Сайт Борисівки [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Сайт бібліотеки ВММ. Архів оригіналу за 14 травня 2012. Процитовано 6 лютого 2012. [Архівовано 2012-05-14 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Велика Радянська Енциклопедія[недоступне посилання з серпня 2019](рос.)
  4. ↑ Журнал перець 1976 07. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  5. ↑ Журнал перець 1986 07. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 25 квітня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шиян_Анатолій_Іванович&oldid=47280862