Рогатин
| Рогатин | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон | Івано-Франківська область | ||||||||
| Район |  Рогатинський район
| ||||||||
| Рада | Рогатинська міська рада | ||||||||
| Засноване | 1184 | ||||||||
| Магдебурзьке право | 1415 | ||||||||
| Статус міста | від 1939 року | ||||||||
| Населення | ▼ 7925 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| - повне | ▼ 7925 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 15 км² | ||||||||
| Густота населення | 540 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 77001 | ||||||||
| Телефонний код | +380-3435 | ||||||||
| Координати | 49°25′ пн. ш. 24°37′ сх. д.H G O | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 258[2] м | ||||||||
| Водойма | р. Гнила Липа | ||||||||
| День міста | перша неділя серпня[3] | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Рогатин | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 104[4] км | ||||||||
| - автошляхами | 61,1 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - автошляхами | 535 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 77000, Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н, м. Рогатин, вул. Шевченка, 5 | ||||||||
| |||||||||
Рогати́н (пол. Rohatyn), — місто на Опіллі (власне Рогатинському Опіллі), над річкою Гнилою Липою, центр Рогатинського району Івано-Франківської області, адміністративний центр Рогатинської районної ради. Розташований за 61 км від Івано-Франківська і 69 км від Львова (автошлях Н09), за 30 км від Бережан (автошлях М12, E50).
Назва
Походження назви міста невідоме. Є легенда, за якою князь Осмомисл взяв із собою молоду дружину на полювання. Дружина заблукала і натрапила на великого оленя вогненної масті і побігла вслід за ним. Олень зник, а жінка знайшла князя і дружинників. На місці, де жінка зустріла оленя, побудували терем навколо якого й виникло місто. Ще одна версія про княжича Рога, який побудував на цьому місці колись місто (поставив тин), от і вийшло — Рога-тин, тобто місто Рогатин.
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1765 | 539 | — |
| 1857 | 5101 | +846.4% |
| 1890 | 5616 | +10.1% |
| 1910 | 7664 | +36.5% |
| 1921 | 5736 | −25.2% |
| 1990 | 9300 | +62.1% |
| 2001 | 8800 | −5.4% |
Історія
.JPG)
Рогатин виник на місці поселення слов'янських племен, тут були знайдені предмети доби палеоліту та бронзи. У Х столітті територія Рогатина була у складі Київської Русі. В околицях міста археологи розкопали городища, датовані Х—XIII століттями з залишками валів і житлової забудови, знайдено фундамент церкви. Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком, коли поселення входило до Галицько-Волинського князівства під проводом князя Ярослава Осмомисла. У XII—XIII ст. Рогатином володіли українські бояри Рогатинські.[5]
У 1340 році Галичину захопив польський король Казимир III.[джерело?] У 1366 році Рогатин згадується як фортеця. Намісник короля Людовика Угорського князь Владислав Опольський надав маєтність Рогатин (також замки Олесько, Тустань з їх волостями) для потреб недавно заснованої Галицької архидієцезії.[6]
Як місто Рогатин вперше згадується 1390 року в буллі Папи Боніфація IX Перемишльському єпископу РКЦ. У той час Рогатин входить до Галицького староства[джерело?], має представників у Галицькому сеймі, згодом у сеймі в Судовій Вишні.
У 1415 році Рогатин дістав магдебурзьке право, починається його бурхливий розвиток. Включений до числа королівських володінь, Рогатин передавався в управління старостам (де-факто — орендарям).
Ян Длугош стверджував, що Богдан Рогатинський — дідич чи посідач Рогатина — підтримав князя Свидригайла у 1431 році, за що його маєтності король конфіскував та роздав своїм вірним прибічникам. Так польський шляхтич Миколай Парава з Любіна отримав Рогатин.[7]
1433 року Миколай Парава (1443 року став галицьким старостою) від короля Польщі Казимира Ягеллончика отримав запис 200 гривень на Рогатині та 9-ти селах Галицького повіту.[8] В 1444 році Рогатином надалі управляв Міколай Параба з Любліна (або Парава з Любіна[9]).
1460 року король Казимир IV Ягеллончик подарував Рогатин роду Парайтів з Ходеча (Ходецьких). У той час Рогатин мав найтісніші торгові контакти з Жидачевом. У 1461 р. Казимир IV дарує Рогатину право на проведення щорічних ярмарків. У 1490–1492 роках в Галичині спалахнуло селянське повстання під проводом Мухи[10]. Влітку 1490 року біля міста королівськими військами були розбиті основні сили повстанців, а залишки їх, на чолі з Мухою, відступили на Покуття в райони Коломиї і Снятина, а потім у ліси Північної Буковини. Наприкінці XV століття почались масові напади на Галичину і Поділля з боку Туреччини і Кримського ханства.
1509 року місто було здобуте, спалене військами молдавського господаря Богдана ІІІ Сліпого як помста за невдалі облоги фортець в Кам'янці-Подільському, Галичі, одним з командувачів оборони яких був дідич Рогатина Станіслав Ходецький.[11]
1523 року сандомирський воєвода Отто Ходецький отримав в короля дозвіл проводити у Рогатині ярмарок кожної суботи від Пасхи до Хрещення святого Івана (24 червня). Після смерті Отто місто знову почало належати королю. Управляв ним староста Іван Боратинський.
У 1535 році польський король Сиґізмунд І підтвердив привілеї Рогатина, що сприяє становленню міста як важливого ремісничого і торговельного центру Галичини, і місто одержало герб із зображенням в центрі рога оленя і латинської букви R. Десь в XVI ст. почалася міграція євреїв із Сілезії, Польщі та Угорщини на Галичину, і в Рогатині утворилося єврейська громада.
У 1567 році у Рогатині був збудований дерев'яний замок. 1572 рік місто має 115 власників будинків, 18 піднаймачів і 36 громадян, які мешкають поза мурами.
У 1589 році Брати Юрій та Іван Рогатинці, сини Кузьми, домоглися права організувати в Рогатині при церкві Різдва Пресвятої Богородиці місцеве братство за взірцем Львівського Успенського братства, яке подарувало йому свій статут, допомогли відкрити при ньому школу, прислали зі Львова дяків-учителів.
1614 року міський маґістрат складався з 10 українців: Моль — бургомістр, Степан Пастернак, Яків Янович, Адрій Князівський — райці, Степан Коцан, Семен Котович, Сень Калинович, Федір Перебігайло, Яків Пекарський, Станіслав Презнінський — лавники. Магістрат підписувався під документами українською мовою.[12]
У 1615 році під Рогатином відбулася битва між козаками та військом гетьмана Станіслава Жолкевського.
4 лютого 1630 року ротмістр Януш Венґрин з 200-ма солдатами вдерся до міста, 3 дні «розорював убогих людей», примушував до безплатної роботи «обухами, погрозами, побиттям». 1635 року «все поспільство» міста скаржилося до суду за цей «наїзд».[13] В 1648—1653 роках місто постраждало під час повстання Богдана Хмельницького.
У 1670 році старостою міста став Зиґмунт Кароль Пшерембський, який разом з маршалком сейму у Судовій Вишні Адамом Миколаєм Сенявським активно розвиває місто. У 1765 році у Рогатині було 539 мешканців.
У 1772 році після поділу Речі Посполитої Рогатин у складі Золочівського циркулу Австро-Угорської імперії належить княгині Софії Любомирській (див. Любомирські). У 1798 році Рогатин перевели у Бережанський циркул. У 1810 році в Рогатині мешкає 1 282 євреї, а у 1857 році у Рогатині мешкає 5 101 осіб, з них десь 3 000 євреїв.[14]
У 1849 році Рогатин стає центром Рогатинського повітового староства Галицького намісництва.[15]
У 1897 році через Рогатин було проведено залізничну колію з Ходорова до Тернополя.[16] В 1878 році в Рогатині було збудовано бетонні водозбірники і проведено водопровід. В 1882 році була збудована коштом місцевого бюджету міська нормальна школа.
.jpg)
Енциклопедичний словник Ф.Брокгауза і І.Ефрона писав: (рос.)
|
Рогатин (польск. Rohatyn) — город в австрийской провинции Галиции, на реке Гнилой Липе, впадающей в Днестр. Старинный замок князей Любомирских. Жителей (1890) 5616, главным образом евреи. Хмелеводство, производство сукон, торговля; близ города добывание гипса. Рогатин (польск. Rohatyn) — місто в австрійській провінції Галичини, на річці Гнілий Липі, яка впадає в Дністер. Старовинний замок князів Любомирських. Жителів (1890) 5616, головним чином євреї. Хмелярство, виробництво сукна, торгівля; поблизу міста добування гіпсу. |
|
У 1904 році в околицях Рогатина під час військових маневрів військові лікарі звернули увагу на якість черченських вод, але громадська рада не погодилась на їхню промислову експлуатацію. У 1910 році у місті було 7 664 мешканці, з яких 3 254 євреї.
1909 року відкрито першу в Галичині Рогатинську українську гімназію, яка мала славетних вчителів та учнів — Антона Крушельницького, Івана Крип'якевича, Юліана Опільського, Дениса Лукіяновича, Романа Грицая, Миколу Чайковського, Бориса Кудрика та багатьох інших. У місті збереглося чимало пам'яток архітектури. Костьол св. Миколи, споруджениий 1666 року, також неодноразово зазнавав реконструкції і потерпав від руйнувань та людського невігластва. Поруч із костьолом був споруджений пам'ятник польському поетові Адамові Міцкевичу, який після реконструкції площі був перенесений до храму з північного боку. На колишніх околицях міста Бабинці та Горішні Бабинці стоять дві надзвичайно красиві церкви — св. Миколая 1729 року побудови і св. Юра 1876 року.
Складна і суперечлива історія Рогатина увічнена багатьма меморіальними місцями, куди приїжджають поклонитися пам'яті своїх предків люди різних національностей — поляки, австрійці, німці, євреї. У Рогатині, більшість цвинтарів, братських могил, меморіалів, перетривавши радянські часи, залишилися несплюндрованими. Так, на одному із цвинтарів, майже поруч знаходяться братські могили січових стрільців (меморіал збудований 1929 року), пам'ятник полеглим польським жовнірам в українсько-польській війні 1919—1920 років (збудований 1998 р.), меморіал воякам УПА, братська могила воїнів, що полягли в Другій світовій війні. Варто згадати також цвинтар австрійських воїнів часів Першої світової війни біля Святодухівської церкви, а також єврейський цвинтар та меморіал в пам'ять про З 500 розстріляних євреїв у часи Другої світової війни.
Під час Першої світові війни багато євреїв Рогатина евакуювалося до Австрії, Богемії, Моравії, де вони жили в евакуаційних таборах. У серпні 1914 року російські війська підпалили єврейський квартал та арештували і депортували до Росії 570 євреїв. У червні 1915 року місто відбили австрійці.
Період Західно-Української Народної Республіки
В 1918–1919 роках проголошена Західноукраїнська Народна Республіка, і євреї почали повертатися до Рогатина і відбудовувати свої будинки. За ЗУНР рогатинські євреї притримувалися нейтралітету. Українська влада співпрацювала з єврейською міліцією і з «єврейським національним комітетом для захисту від воєнних лихоліть».
Окупація
У червні 1919 року Рогатин захопили польські війська, і він опинився у складі Польщі. У 1921 році у місті залишилося тільки 5 736 мешканців. У 1909—1939 роках в Рогатині діяла українська приватна гімназія «Рідної Школи», а у 1931—1939 роках в Рогатині була мала семінарія. У 1923—1924 роках в Рогатині виходив двомісячник «Рогатинець».
1 липня 1934 р. частина забудови і земель села Залужжя загальною площею 244,6242 га передана до складу міста[17].
У 1939 році в Рогатині проживало 8 100 мешканців (3 000 українців, 1 750 поляків, 100 латинників, 3250 євреїв)[18].
У вересні 1939 року Рогатин, як частина Західної України, був зайнятий військами Радянського Союзу в результаті пакту Молотова-Ріббентропа.
У червні 1941 року під час Другої світової війни Рогатин зайняли німці. Ними було розстріляно близько 3 000 євреїв Рогатина і ще 6000 з довколишніх сіл і Львівщини. Вони також посадили під арешт керівників і організаторів українських націоналістів, біля муру церкви Різдва Пресвятої Богородиці 13 грудня 1943 року гітлерівці прилюдно розстріляли 24-х українських націоналістів[19]. Адміністративно місто перебувало у складі крайсгауптманшафту Бережани.
З 1944 року Рогатин знову у складі СРСР. У місті діяла потужна мережа ОУН (б), яка чинила опір комуністичному режиму і депортації населення до Сибіру.
В складі Незалежної України
З 1991 року місто у складі незалежної України.
Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 600-річчя Рогатина відзначатиметься на державному рівні.[20]
Пам'ятки культури і архітектури
Збережені
- Кам'яна Церква Різдва Пресвятої Богородиці (XII?—XVIII ст., нині УГКЦ).[21]
- Дерев'яна церква Святого Духа (1644—1645). В церкві зберігся іконостас, створений на кошти Рогатинського братства в 1650 року. Це — перлина українського мистецтва XVII ст.
- Готично-ренесансовий костел святого Миколая (1666), в якому знаходяться роботи українського скульптора Богдана Голояда.
- Житлові будинки 18 століття
- Рогатинська гімназія імені Володимира Великого (з 1909 року).[22]
Рогатинський жіночий монастир Преображення Господнього
У XVII—XVIII ст. в одному з рогатинських передмість, при дорозі, яка вела до Підгороддя, функціонував жіночий монастир Преображення Господнього. Першу згадку про нього в джерелах нотуємо під 1616 р. Цього року ігумен Видубицького монастиря о. Антоній (Грекович) записав черницям дідичний фільварок разом з іншими посілостями. Монахині вживали цю родинну власність ще перед виставленням донаційного документа. У акті дарування о. Грекович підкреслив, що обитель була заснована Марією (Греківною), його рідною сестрою, за дозволом церковної влади. У 1733 р. старанням міщан та ігумені Рогатинського монастиря Євпраксії (Злоховської) була збудована нова дерев'яна церква Преображення Господнього. У 1768 р. обитель була закрита, а монастирські ґрунти були приєднані до міської церкви. Церковна будівля була перенесена до с. Дрищів (зараз — Підлісне) на Бережанщині.
Втрачені
Підприємства і заклади
- Комбінат хлібопродуктів «Хлібодар» 155 робітників.
- Склад Рогатинського лісопункту
- Рогатинський державний аграрний коледж
- Рогатинська спеціальна загальноосвітня школа — інтернат
Транспорт
Місто є перехрестям автошляхів Н-09 та E50 і шляху Т1417. Частина дороги Н-09, яка проходить через місто, на відтинку від «львівського» кінця міста кілька років у жахливому стані. Рогатин очікує повноцінної об'їзної дороги, яку розпочали будувати ще за совітів. Кілька десятків років мешканці міста потерпають через транзитний транспорт, який курсує центром міста.[24] Зате кілька років функціонує об'їзд траси Е50.
У місті є залізнична станція.
Відомі люди
Народилися
- Баляс Володимир — український художник, графік, ілюстратор, скульптор.
- о. Грекович Антоній — український релігійний діяч.[25]
- Норберт Гланцберг — французький композитор, автор відомих пісень Едіт Піаф.
- Крушельницький Іван Антонович — український поет, художник, драматург, декоратор, мистецтвознавець і літературний критик.
- Леськів Леся Северинівна — українська спортсменка (кульова стрільба), заслужений майстер спорту України.[26]
- Нижанківський Омелян — український композитор.
- Рогатинець Іван — брат та сподвижник Юрія Рогатинця.
- Юрій Рогатинець — багатий львівський міщанин, провідний діяч Львівського Успенського братства, оборонець православ'я.[27]
- Юган Іван Васильович (1957—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Яричевський Сильвестр Гнатович — український письменник, педагог і громадський діяч.
Пов'язані з містом
- князь Іван Рогатинський — чоловік княжни Євдокії Андріївної, внучки київського князя Володимира Ольгердовича[28]
- Іван Преслужич з Рогатина — у 1431 р. очолював оборону Олеського замку від нападу князя Казімєжа Мазовецького
- Петро Богдан Гроховський — дідич міста, олеський староста[29]
- Роксолана (Лісовська Анастасія Гаврилівна) — дружина султана Османської імперії Сулеймана Пишного, дочка священика з Рогатина. 1520 полонена під час нападу на Рогатин кримськими татарами[30]. З початку правління Роксолани розпочався період, який історики називають правління привілейованих жінок[21], правління султан або жіночий султанат. В її часи було страчено Байду Вишневецького. Звідси можна поставити під великий сумнів Роксоланину допомогу своїм співвітчизникам. Як чуємо народну пісню про Байду «Ой як стрілив Царя вцілив, А Царицю (Роксолану) в потилицю, Його доньку в головоньку». Звідси постає питання про доцільність пам'ятника цій жінці в центрі Рогатина і зведення кінної статуї князю засновнику Ярославу Осмомислу.
- о. Дзерович Іполіт — парох Рогатина[31]
- Левк Григорій — провідник ОУН
- Felix Rohatyn[en] — американський інвестиційний банкір, екс-керуючий партнер банку Lazard. Народився в Рогатині, змалку з батьками перебрався до Відня. Дід був головним рабином громади Рогатина.
- Івахів Василь — перший командир УПА на Волині. Підполковник УПА (посмертно).
Парламентські посли від Рогатина
Рогатинські старости
- Юзеф Бєльський[33]
- Іван (Ян) Боратинський — батько Петра[34]
- Іван (Ян) Боратинський — син Петра[35]
- Ян Фірлей
- Зигмунт Ян Остроруг (†1660) — старший син Миколая-«латини», зять Станіслава «Ревери» Потоцького[36][37]
- Зиґмунт Кароль Пшерембський — сєрадзький підкоморій,[38] воєвода
- Миколай-Єронім Сенявський — польний коронний гетьман
- Адам Миколай Сенявський — син попереднього, великий коронний гетьман.[39]
Примітки
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Прогноз погоди в м. Рогатин
- ↑ Місто Рогатин АМУ
- ↑ Облікова картка
- ↑ Рогатин — Подорожі по Україні
- ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 429.
- ↑ Wiśniewski J. Parawa Mikołaj z Lubina h. Ogończyk // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV/2, zeszyt 105. — S. 198. (пол.)
- ↑ Pociecha J. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1474) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : PAU, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 351. (пол.)
- ↑ Chodeccy (01) (пол.)
- ↑ Велика Історія України. — Литовсько-Українська Держава.
- ↑ Pociecha J. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : PAU, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 352. (пол.)
- ↑ Грабовецький В. Західно-Українські землі… — С. 42.
- ↑ Грабовецький В. Західно-Українські землі… — С. 32.
- ↑ Рогатин — незалежний культурологічний часопис «Ї» -Гебрейський Усе-Світ Галичини
- ↑ Архіви в Україні: Місцеві державні архіви України
- ↑ Історія залізниці на Тернопільщині
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 czerwca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Rohatyna w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1934 nr 56 poz. 499 (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66.
- ↑ У Другу світову війну у Рогатині розстріляли майже дев'ять тисяч євреїв
- ↑ Політика // Голос України. — К., 2015. — № 29 (6033) (18 лютого). — С. 4.
- ↑ Офіційний сайт церкви
- ↑ Рогатинська гімназія імені Володимира Великого
- ↑ Борис ЯВІР ІСКРА. Старий Рогатин і загадкові городища
- ↑ Об'їзд в Рогатині
- ↑ Сас П. Грекович Антоній // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 190—191. — ISBN 966-00-0405-2.
- ↑ Іванців Я. С. Леськів Леся Северинівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — С. 114. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- ↑ Католицькі святині: Рогатин
- ↑ Dukes of Lithuania. Gedyminas (англ.).
- ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… ozdobiona, potomnym zaś wiekom na zaszczyt i nieśmiertelną sławę pamiętnych w tej ojczyźnie synów podana… — Lwów, 1738. — Т. 2. — S. 307. (пол.)
- ↑ Роксоляна, царівна сонячна Опілля. — Львів : Тріада плюс, 2002. — С. 39-45.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 130.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 107; 127.
- ↑ Józef Bielski z Olbrachcic h. Jelita (ID: 1.881.87)
- ↑ Sypayłłówna M. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509—1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 310. (пол.)
- ↑ Sypayłłówna M. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509—1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 311. (пол.)
- ↑ Majewski W. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 518. (пол.)
- ↑ Potoccy (02) (пол.)
- ↑ Rohatyn… — S. 693.
- ↑ Sieniawscy (01) (пол.)
Джерела та література
- Вортман Д. Я. Рогатин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 248. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Грабовецький В. Західно-Українські землі в період народно-визвольної війни 1648—1654рр. — К. : Наукова думка, 1972. — 192 с.
- Рогатинська земля: історія та сучасність: Матеріали другої наук. конф., Рогатин, 26 — 27 берез. 1999 р. / ред.: Я. Малик; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2001. — 311 c. — Бібліогр.: с.307-309.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с.; іл. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
- Baliński M., Lipinski T. // Starożytna Polska. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — T. II. — Część 2. — S. 702—705. (пол.)
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рогатин |
- Сайт міста Рогатин
- Сайт УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці
- Рогатин — Замки і храми України
- Фотогалерея Рогатина
- Рогатин Мандри Україною
- Рогатинський район
- Рогатинщина в іменах, назвах, подіях
- Рогатин / Казкове Закарпаття
- Rohatyn — a Shtetl in Galicia (англ.)
- Місто Рогатин в історії на сайті «Історичне Прикарпаття»
- Дві дерев'яні церкви Рогатина
- Пам'ятник Роксолані в Рогатині — відео
- Rogatin, Ukraine (англ.)
- Encyclopedia of Jewish Life (2001), pp. 1086-87: «Rohatyn». (англ.)
- Shtetl Finder (1980), p. 83: «Rohatin, Rotin». (англ.)
- Rohatyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 692. (пол.) (пол.)
- Энциклопедический словарь Брокгауз и Ефрон.— СПб, 1899. (рос.)
| ||||||||||||||
| |||||||
| |||||