Innocenti

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Innocenti
Тип бізнес
Галузь Автомобілебудування
Доля 1972 - компанію купує фірма British Leyland
1975 - компанію купує фірма De Tomaso
1989 - компанію купує фірма Fiat
Засновано 1947
Засновник(и) Фердінандо Інноченті
Закриття (ліквідація) 1997
Штаб-квартира Мілан, Італія
Ключові особи Луїджі Інноченті
Продукція Транспортні засоби
Власник(и) British Leyland
De Tomaso
Fiat
Холдингова компанія British Leyland

CMNS: Innocenti на Вікісховищі

Innocenti (Інноченті) — з 1947 року італійський виробник автомобілів та моторолерів. Штаб-квартира знаходиться в Мілані. У 1972 році компанію купує фірма British Leyland, у 1975 році — De Tomaso, а у 1989 — Fiat. У 1997 році компанія припинила виробництво автомобілів.

Заснування компанії. Виробництво моторолерів[ред. | ред. код]

NSU Lambretta, виготовлений у ФРН

Фердінандо Інноченті заснував фірму в 1920 році, зайнявшись виробництвом промислових агрегатів. Після Другої світової війни він вирішує розширити своє виробництво і зайнятися, крім іншого, ще й транспортом, у результаті в 1947 році його фірма випускає знаменитий моторолер «Ламбретта», який назвали на честь нового заводу, що знаходився в районі Мілана — Ламбрата, цей моторолер став настільки популярний, що його випускали за ліцензією в Німеччині, Франції, Таїланді та інших країнах.

Початок виробництва автомобілів[ред. | ред. код]

Innocenti A40

У 1958 році віце-президентом компанії стає син Фердінандо — Луїджі. А 1960 року фірма підписує угоду про складання автомобілів марки «Остін» на своїх потужностях. Починається великовузлове складання з англійських машинокомплектів моделі «Остін А40 Фаріна».

«Інноченті» випускалися з двома типами кузовів — ліфтбек і універсал, перший називався «Берліне», а другий — «Комбіната», причому задню частину універсала «Інноченті» розробили самі. Спочатку автомобілі оснащувалися 1 л моторами, з 1962 року стали встановлюватися 1.1 л двигуни, модель стала називатися A40S. Всього було випущено майже 68 000 машин (з 1960 по 1967 рік).

У 1961 році «Інноченті» починають самі виготовляти автомобілі, без великовузлових поставок. У цей же час з'являється технічний клон «Остін-Хілі Спрайт», який носить ім'я «Інноченті Спайдер 950», чи пізніше 1100 (за об'ємом мотора).

Innocenti Spider

Кузов не був копією британця, а був створений американцем Томом Т'ярда, який працював у фірмі «Гіа».

Машинку випускали до 1968 року, випустили близько 7600 машинок.

У 1963 році з'являється черговий клон — IM3. Це копія британських «Морріс»/«Остін»/«Уолслі»/«Райлі»/«МГ 1100».

Innocenti IM3

Італійський варіант мав інший декор, бампери, дорожчу обробку салону (у порівнянні з «Моррісом», наприклад). Назва означала скорочення від слів «Інноченті-Морріс», а цифра 3 показувала на те, що це була третя модель «Інноченті».

У тому ж 1963 році фірма показує свій прототип, який, на жаль, не йде в серію — 186 GT. Машина оснащена мотором «Феррарі Діно» об'ємом 1.8 л і потужністю в 158 сил, але щось не заладилося з виробництвом.

Innocenti Mini 850

У 1965 році завод бере в своє портфоліо нову модель, яка насправді вже 6 років випускається в Британії — «Міні».

За 10 років виробництва вдалося продати близько 300 000 машин. Що цікаво, італійці любили більш дорогу обробку, так що «Інноченті Міні» випускалися з більш вишуканим салоном.

Innocenti у складі компанії British Leyland[ред. | ред. код]

У 1966 році помирає батько-засновник компанії, Луїджі не вдається утримати компанію на плаву, і в 1972 році фірма переходить під контроль компанії «Бритіш-Лейланд». У компанії величезні плани на підприємство, тому що в Італії обсяг продажів більший тільки у «Фіата», а «Фольсваген» і «Рено» відповідно на 3 і 4 місці. Управляти італійським підрозділом ставлять 32-річного британця Джефрі Робертсона.

Innocenti Regent

Через рік «Інноченті» показує чергову модель, яка є 100 % клоном «Остін Аллегро» і носить ім'я «Регент», технічна начинка — також клон «Остіна».

Однак через три роки (у 1975 році) цей здоровенний концерн потрапить в скрутне економічне становище, і його націоналізує британський уряд. Італійський відділ виставляється на продаж.

Innocenti у складі компанії De Tomaso[ред. | ред. код]

Тут виходить на арену аргентинець Алехандро Де Томазо. Він викуповує «Інноченті», і проводить реорганізацію у своєму концерні «Де Томазо», куди входять безпосередньо «Де Томазо», «Мазераті» та «Інноченті», яку він називає «Нуово Інноченті».

Innocenti Mini 90

У подарунок «Де Томазо» отримує показану в 1974 році на Туринській виставці оновлену модель «Інноченті Міні 90/120». Технічно це все той же «Міні», але з кузовом роботи «Бертоне».

Причому 120-та модель побудована на базі «Міні Купера», що розвиває 64 сили, модель 90 розвивала 44 конячки.

Innocenti De Tomaso

У 1976 році з'являється модель «Інноченті Де Томазо» все з тим же 1275-кубовим мотором, але потужністю в 74 сили. Зовні машина відрізнялася пластиковим обвісом, повітрозабірником і т. д.

У 1980 році «Міні» модернізують, модель 90 тепер називається 90 LSII, а модель 120 перейменовується в Mini Mille. Оздоблення салону стає багатшим, разом з тим 1.3 л мотор міняють на 1 л. З'являються пластикові бампери, нові фари спереду і ззаду, що подовжує машину на 5 см.

У 1982 році фірма вступає в нову еру. Вона відмовляється від британських компонентів і переходить на техніку від «Дайхатсу». З'являється модель Tre Cilindri, в якої всього 3 циліндра, в 1984 році її перейменують на «Мінітре». Ринок цих машинок обмежений ринками Франції, Бельгії та Швейцарії. Дилери в Німеччині просять випускати автомобілі з британськими моторами, що фірма і робить аж до 1984 року, поки не вичерпуються складські замовлення.

Innocenti Minitre

З переходом на мотори «Дайхатсу» з'являються і 5-ступінчасті коробки передач, а також 2-ступінчасті напівавтоматичні коробки передач.

1983 року модель «Де Томазо» отримує літровий турбо-мотор від «Дайхатсу» потужністю 72 сили.

У 1984 році з'являється модель 650, яка оснащується 2-циліндровим мотором об'ємом 617 кубів і потужністю 31 к.с.. Пізніше, встановивши 3-циліндровий мотор об'ємом 550 кубів, модель назвуть «Міні 500».

«Інноченті» вперше оснащується дизельним мотором все тієї ж фірми «Дайхтасу», мотор об'ємом 1.0 л розвивав 37 сил.

Innocenti Mini 990

У 1986 році з'являється подовжена версія — 990. База була подовжена на 16 см. На машину ставилися літрові мотори, як бензинові, так і дизельні.

Зовні її легко відрізнити від інших за відсутності кватирки на дверях.

Innocenti у складі компанії Fiat[ред. | ред. код]

У кінці 1989 року фірму викуповує давній конкурент — ФІАТ.

У 1990 році модель «Міні» перейменовують в «Смол». Дизельний варіант, а також модель «Де Томазо» зникають з виробничої програми, так само пропадає коробка автомат. З'являються спецваріанти з салоном із алькантари і тканинним дахом.

У 1993 році «Фіат» припиняє виробництво серії «Міні», бо «Дайхатсу» припиняє виробництво моторів тих серій, які використовуються на автомобілях «Інноченті».

«Фіат» починає продавати під цим брендом автомобілі, які випускаються в інших країнах з використанням вузлів від «Фіата».

Так в 1991 році з'являється модель «Корал», яка є нічим іншим, як югославським «Застава Корал», яка веде свій родовід від «Фіат 127».

Innocenti Koral

Машину пропонували на італійському ринку до 1993 року.

Innocenti Elba

У тому ж 1991 році почали експортувати бразильські «Фіат Ельба», які були, по суті, «Уно» з кузовом універсал.

Припинення виробництва автомобілів. Закриття компанії[ред. | ред. код]

Innocenti Mille

У 1995 році модель «Уно» поступається місцем моделі «Пунто», але «Уно» продовжують випускати в Бразилії і поставляти на італійський ринок під назвою «Інноченті Мілле».

Логотип Innocenti

Машина стала останньою моделлю марки, яку в 1997 році керівництво «ФІАТ» вирішило більше не використовувати.

Список автомобілів Innocenti[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Podbielski Z., Pojazdy włoskie. Wyd. WKiŁ, Warszawa 1986, s. 143—148. Seria: Poznajemy Samochody Osobowe Świata, ISBN 83-206-0540-7
  • Wise, David Burgess. The New Illustrated Encyclopedia of Automobiles.