Anasagasti

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Anasagasti
Horacio Anasagasti y Compañía Ingenieros Mecánicos
Тип бізнес-підприємство і підприємство
Форма власності приватна компанія
Галузь Автомобілебудування
Засновано 1909
Засновник(и) Орасіо Анасагасті[es]
Закриття (ліквідація) 1915
Штаб-квартира Буенос-Айрес, Аргентина
Продукція Транспортні засоби

Anasagasti у Вікісховищі?

Anasagasti (Анасага́сті) — аргентинський виробник автомобілів, що працював з 1909 до 1915 року. Штаб-квартира знаходилася в Буенос-Айресі.

Заснування компанії[ред. | ред. код]

Орасіо Анасагасті[es] народився 1879 року. У віці 23 років він закінчує Університет Буенос-Айреса і отримує диплом інженера. 1907 року він виграє конкурс і відправляється на стажування на завод «Ізотта-Фраскіні» до Мілана. По поверненні на батьківщину він разом з Рікардо Треверсом і Хосе Гальвесом відкриває фірму, що продає «Ізотта-Фраскіні», «Грегуар» і «Гордон-Брілле» в Аргентині.

Крім машин вони продають також запчастини, аксесуари та обладнання. Крім того, вони самі починають займатися виробництвом деталей з латуні та алюмінію, найнявши для цієї справи 10 працівників.

Початок виробництва автомобілів[ред. | ред. код]

У 1909 році він залишає своїх партнерів, бажаючи сконцентруватися на виробництві легкових автомобілів. 30 грудня Анасагасті засновує фірму — Horacio Anasagasti y Compañía Ingenieros Mecánicos. У плани входило почати будувати автомобілі з вузлів, що поставлялися з Франції та Італії, поступово замінюючи їх на агрегати місцевого походження.

Свій завод він оснащує електричними верстатами, також будує цех для виробництва кузовів та їх фарбування. На роботу він наймає 20 робочих, всі вони іммігранти з Європи: іспанці, італійці та французи, причому з навичками роботи в даній сфері. Кожному працівникові Орасіо давав вказівки особисто рідною мовою працівника.

На Міжнародній виставці залізничного і наземного транспорту (ісп. Exposición Internacional de Ferrocarriles y Transportes Terrestres) 1910 року в Буенос-Айресі фірма представляє зразки 4-ступінчастої коробки передач, заднього моста і 4-циліндрового мотора власної конструкції. Вони отримують диплом Гран-прі як перші автопромисловці країни.

Пізніше того ж року Анасагасті вирушає до Франції, де домовляється з братами Балло про постачання ними моторів для його виробництва. Через декілька місяців з допомогою європейських фахівців він починає виробляти в Аргентині деякі вузли моторів, картери, колінчасті вали, коробки передач, диференціали, підвіски і кузови. 1911 року почалося виробництво циліндрів, карданів, шатунів, валів, рулів тощо. Крім того, у своїй майстерні Анасагасті удосконалив мотор Балло.

У липні 1911 року Анасагасті закінчує перший прототип свого автомобіля. У вересні 1911 року Орасіо Анасагасті на авто власного виробництва бере участь в гонках Росаріо-Кордова-Росаріо, де відбувається його офіційна презентація. Автомобіль його конструкції оснащений мотором 2.1 л і потужністю 12 сил, але мотор не власний, а фірми «Балло» (Франція). Через технічні причини він не виграв, але до фінішу прийшов.

Намагаючись довести надійність своїх машин, Анасагасті бере участь в інших гонках в Європі. Його автомобілі беруть участь у марафоні у Франції на 5500 км. Там фірма виставляє 3 машини, за кермом сидять британець Браун, французи маркіз де Аврі і Жак Репуссо. Машини приходять одними з перших, обігнавши багато відомих європейських та американських марок.

Протягом 1912 року три автомобілі Анасагасті було продано до Франції. Орасіо Анасагасті знову їде до Європи, де особисто бере участь у гонках Париж-Мадрид (1515 км), які виграє, чим зацікавлює автомобільного фаната — короля Альфонсо XIII, який купує один автомобіль. Через місяць в гонках Кале Анасагасті завойовує бронзову медаль.

Повернувшись з Європи до Аргентини, 1912 року Орасіо Анасагасті готує до презентації і надходження у продаж комерційні версії своїх автомобілів. На той час його завод сам виробляє усе від моторів до кузовів (крім покришок). Він представляє дві моделі — 12СV (40 сил) і 15CV (50 сил), друга рекламується як спортивний варіант. Кузовів також два: 2-місний ранебоут і 5-місний фаетон.

Базова версія найдешевшої моделі коштувала 6500 песо, також пропонувалося купувати машину в розстрочку, внісши 200 песо як перший внесок. Але аргентинці не довіряли автомобілям вітчизняного виробництва, надаючи перевагу європейським маркам, не зважаючи на те, що місцеве авто набагато дешевше. В підсумку основним покупцем стають таксофірми.

Припинення виробництва автомобілів і закриття компанії[ред. | ред. код]

У 1913 році «Форд» відкриває свій завод в Аргентині і починає масово виробляти «Форд Т», в 1914 році починається Перша світова війна, і Аргентина перестає отримувати високоякісну сировину (алюміній, метал тощо), а своєї немає. До того ж люди, які купили автомобілі в кредит, не поспішають виплачувати вчасно свої внески. До 1915 року справи йдуть настільки погано, що Орасіо Анасагасті вирішує припинити випуск автомобілів і закриває фабрику.

На підприємстві Анасагасті були найбільші зарплати у робітників в Аргентині, 8-годинний день, у кожного працівника був особистий вентилятор, а також мався холодильник з охолодженими напоями для персоналу, тому коли Орасіо Анасагасті вирішив перестати випускати машини, його працівники пропонували працювали безкоштовно, але Анасагасті відмовився і 1916 року ліквідовує свою компанію остаточно.

Всього вдалося випустити близько 50 машин, з який збереглося дві. Одна знаходиться у Національному музеї аеронавтики Аргентини[en], куди була передана Хорхе Ньюбері[en], якому її у свою чергу подарував 1912 року сам Орасіо Анасагасті. Друге авто належить Клубу класичних авто м. Сан-Ісідро[en].

Сам конструктор першого аргентинського автомобіля помер у 1932 році. На честь Анасагісті було названо містечко[es] у провінції Буенос-Айрес, озеро у нацпарку Науель-Уапі[en] та вулиці у містах Буенос-Айрес і Барілоче.

Список автомобілів Anasagasti[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wise, David Burgess. The New Illustrated Encyclopedia of Automobiles.
  • G.N. Georgano Cars: Early and Vintage, 1886—1930. London: Grange-Universal, 1985.
  • Історія Анасагасті(ісп.)