Золотники
| село Золотники | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Золотниківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040190010023959 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1485 |
| Населення | 1 789 |
| Площа | 5,743 км² |
| Густота населення | 311.51 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48115 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°17′18″ пн. ш. 25°23′01″ сх. д. / 49.28833° пн. ш. 25.38361° сх. д.Координати: 49°17′18″ пн. ш. 25°23′01″ сх. д. / 49.28833° пн. ш. 25.38361° сх. д. |
| Водойми | Стрипа |
| Відстань до районного центру |
43 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48115, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Золотники, вул. Містечко, буд 25 |
| Карта | |
  Золотники | |
 Золотники | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Золотники́ — село в Україні, у Золотниківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа.
Поштове відділення — Золотниківське. До 2015 центр сільської ради. Від вересня 2015 року — центр Золотниківської сільської громади.
До Золотників приєднані хутори Дубники, Млаки, Янова Долина. Відстань до Тернополя - 43 км.
Населення[ред. | ред. код]
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, у селі проживають 1789 осіб. Мовний склад населення був таким:
| Мова | Число осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1783 | 99,66 |
| російська | 5 | 0,28 |
| вірменська | 1 | 0,06 |
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу Золотників виявлені римські монети та археологічні пам'ятки давньоруської культури.
Перша писемна згадка — 28 листопада 1435 р.[1] 1485 р. населеному пункту з ініціативи П. Золотницького надано права міста.
Наприкінці 15 — на початку 16 століть родина Вільчеків збудувала замок. Через Золотники пролягав торговий шлях, який вів із Прикарпаття і Західного Поділля на схід.
1581 р. Золотники — власність Я. і П. Вільчеків. 1624 р. кримські татари зруйнували фортецю і спалили місто. У 1648 році Золотниківський замок здобули козацько-селянські загони Б. Хмельницького.
1785–1786 р. у Золотниках був маєток галицького каштеляна Ворцеля. У II половині 19 століття маєток у Золотниках — власність Серватовських.
Перша письмова згадка про школу в Золотниках належить до 1864 року. Автором цього документа був вчитель-керівник школи в Золотниках, дідусь Богдана і Левка Лепких – Теодор Лепкий (1805-1876).[2]
Діяли «Просвіта», «Союз українок» та інші українські товариства.
Після 1935 р. містечко було центром гміни Золотники. [джерело?][3]
Від січня 1940 до 30 грудня 1962 — відповідно до «Указу Президії ВР УРСР» — райцентр.[4]
Від 5 липня 1941 до 21 липня 1944 Золотники — під німецько-нацистською окупацією.
У 1961—1962 роках тут діяла Українська національна партія
До 1984 року Золотники зберігали статус міста, у 1984-1991 рр. мали статус селища міського типу, очевидно через повільне зменшення чисельності населення. З 1991 року Золотники є селом.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- костел святого Станіслава (1872; мурований, у стані руїни[5])
- церква Святого Апостола Луки (1891; мурована).
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Споруджено пам'ятники:
- Невідомому солдатові (1961)
- Героєві Радянського Союзу М. Мокрому (1967)
- насипана символічна могила воїнам УПА (1993).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня, Будинок культури, бібліотека, МП «Фортуна» та ТзОВ «Золотники-Агро».
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Осип Боднарович — український журналіст і громадський діяч[6]
- Гнат Галька — священик ГКЦ, громадсько-політичний діяч
- С. П'ятничка — співак.
- Рудик Володимир Володимирович — український військовик.[7]
У місцевій школі навчалися нині доктори економічних наук:
- Степан Дусановський
- Микола Сивульський
- Іван Фаріон;
- О. Я. Пекельний.
Працювали, проживали[ред. | ред. код]
- Сильвестр Лепкий — український письменник, священик УГКЦ, громадсько-політичний, культурний діяч. Батько Богдана, Миколи та Левка Лепких.[8]
- Марія Орлик —українська громадська діячка, заступник голови РМ УРСР
- Петро Орлик — український літературознавець, педагог, письменник.
- Перебував Р. Смик.
- Щесюк Тамара Михайлівна — депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.
Парламентські посли від Золотників[ред. | ред. код]
Послами до Галицького сейму від Золотників були:
- 1-го скликання (входили до округу Теребовля — Золотники[9]) — греко-католицький парох у Бучачі, москвофіл о. Михаїл Курилович[10]
- 4-го скликання — о. Порфирій Мандичевський.[11]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Народний дім (Dom Ludowy) в Золотниках (1937) -
Костел Святого Станіслава -
Адмінбудівля -
Річка Стрипа біля села
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]. — T. XII. — S. 4. — № 47. (лат.)
- ↑ Золотниківська загальноосвітна школа I-III cтупенів Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області - вітаємо на офіційному веб-сайті. zlt.school.org.ua. Процитовано 29 березня 2024.
- ↑ Internetowy System Aktów Prawnych. web.archive.org. 20 листопада 2015. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 29 березня 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ До нових перемог. — Бучач, 1965. — № 1. — С. 1.
- ↑ Колишній костел св. Станіслава єп. мч. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 5 березня 2021.
- ↑ Мазурак Я. І. Боднарович Осип [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
- ↑ На Тернопільщині провели в останню путь бійця, котрий загинув на Луганщині. Новини Тернополя і області - За Збручем (ua) . 24 серпня 2020. Процитовано 29 березня 2024.
- ↑ Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль : Тернограф, 2012. — С. 253. — ISBN 978-966-457-087-6.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. — іл. — С. 104. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 104; 147.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 109.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бойко В. Золотники // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 659. — ISBN 966-528-197-6.
- Złotniki (2), wś, pow. podhajecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 641. (пол.). — S. 641. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в Золотниках [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
| |||||
| |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||