Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Jw (обговорення | внесок)
м оновлення даних, доповнення
Рядок 21: Рядок 21:


[[Файл:Lwow-Ossolineum3.jpg|міні|праворуч|220пкс|Читальна зала]]
[[Файл:Lwow-Ossolineum3.jpg|міні|праворуч|220пкс|Читальна зала]]
З [[1944]] року установа називалася «Львівська бібліотека Академії наук УРСР». [[1963]] року бібліотека була перепідпорядкована Міністерству культури УРСР і стала «Львівською державною науковою бібліотекою Міністерства культури УРСР», проте [[1969]] року знову перейшла у відання Академії наук. [[1971]] року бібліотеці надали ім'я [[Василь Стефаник|Василя Стефаника]], [[1989]] року — статус [[науково-дослідний інститут|науково-дослідного інституту]]. З [[1994]] бібліотека отримала назву «Львівська наукова бібліотека України імені Василя Стефаника». [[10 квітня]] [[2008]] року [[Президент України]] [[Віктор Ющенко]] надав їй статус національної.
З [[1944]] року установа називалася «Львівська бібліотека Академії наук УРСР». [[1963]] року бібліотека була перепідпорядкована Міністерству культури УРСР і стала «Львівською державною науковою бібліотекою Міністерства культури УРСР», проте [[1969]] року знову перейшла у відання Академії наук. [[1971]] року бібліотеці надали ім'я [[Василь Стефаник|Василя Стефаника]], [[1989]] р. Бібліотека отримала статус науково-дослідного інституту. За ці роки сформовано книгознавчу, бібліографознавчу та пресознавчу наукові школи, які здійснюють підготовку матеріалів та формування електронної бази даних для створення національної [[бібліографія|бібліографії]] українського друку, [[1989]] року — статус [[науково-дослідний інститут|науково-дослідного інституту]]. З [[1994]] бібліотека отримала назву «Львівська наукова бібліотека України імені Василя Стефаника». [[10 квітня]] [[2008]] року [[Президент України]] [[Віктор Ющенко]] надав їй статус національної.



== Колекція ==
== Колекція ==
Рядок 27: Рядок 28:


[[Бібліотечний фонд|Фонди бібліотеки]] складають понад 7 мільйонів одиниць збереження, зокрема 250 тисяч рідкісних видань, понад 75 тисяч [[рукопис]]ів, близько 38 тисяч нотних видань, 49 [[інкунабула|інкунабул]] тощо.
[[Бібліотечний фонд|Фонди бібліотеки]] складають понад 7 мільйонів одиниць збереження, зокрема 250 тисяч рідкісних видань, понад 75 тисяч [[рукопис]]ів, близько 38 тисяч нотних видань, 49 [[інкунабула|інкунабул]] тощо.

На 1 січня 2011 р. у Бібліотеці зберігається понад 8 млн од. зб., зокрема найвагоміше у світі зібрання україніки — це рукописні та друковані видання [[XI]] – початку [[XX]] ст.; особові архівні фонди [[XVIII]]—[[XX]] ст.; українська й іншомовна періодика [[ХІХ]]—першої половини [[ХХ]] ст. (понад 3 млн од. зб.); унікальні колекції інкунабул (50 од.зб.), палеотипів (більше 800 од.зб.), стародруків (близько 120 тис. од. зб.), і картографічних видань [[XVI]]—[[XVIII]] ст. (понад 22 тис. од. зб.). Окрім того, ЛННБ України імені В. Стефаника — єдина в Україні книгозбірня, яка володіє творами українського і світового мистецтва — гравюрами, скульптурами, рисунками, акварелями, гуашами, фотографіями та найбільшою в Україні колекцією нотних творів вітчизняних і зарубіжних композиторів (378 тис. од. зб.).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1709 від 19.12.2001 р. унікальні колекції та зібрання Бібліотеки, серед яких: інкунабули, палеотипи, рукописні книги XI—XVIII ст.; книжкові і періодичні видання, що виходили в Україні і поза її межами у XVIII—XX ст.; оригінальні твори українських, західноєвропейських, китайських, японських художників (рисунки, акварелі, гравюри) й один із найбільших в Україні нотний фонд і цінна картографічна колекція, віднесені до наукових об’єктів, що визначені як національне надбання. Загальний обсяг фондів, що мають виняткове значення для української науки і не можуть бути відтворені у разі їх втрати або руйнування, становить 3 млн 725 тис. од. зб.


== Науково-дослідна діяльність ==
== Науково-дослідна діяльність ==
Бібліотека видає низку [[наукове фахове видання|наукових фахових видань]], зокрема, збірники наукових праць «[[Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника]]» та «[[Збірник праць Науково-дослідного центру періодики]]»; регулярно проводить наукові конференції, науково-просвітницькі та інші заходи. Очолює бібліотеку член-кореспондент НАН України [[Романюк Мирослав Миколайович|Мирослав Миколайович Романюк]].
Бібліотека видає низку [[наукове фахове видання|наукових фахових видань]], зокрема, збірники наукових праць «[[Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника]]» та «[[Збірник праць Науково-дослідного центру періодики]]»; регулярно проводить наукові конференції, науково-просвітницькі та інші заходи. Очолює бібліотеку член-кореспондент НАН України [[Романюк Мирослав Миколайович|Мирослав Миколайович Романюк]].

У Бібліотеці функціонують 3 науково-дослідних інститути: Науково-дослідний інститут пресознавства, Інститут досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів та Інститут сучасних інформаційно-бібліотечних технологій. До складу Бібліотеки входять 19 науково-дослідних відділів, 8 науково-прикладних та 2 технічних структурних підрозділи.

Універсальними інформаційними ресурсами Бібліотеки користується близько 200 тис. користувачів, яким щорічно видається до 800 тис. документів. Інформаційне обслуговування науковців, фахівців, аспірантів і студентів здійснюється у 18 галузевих та спеціалізованих залах.

У Бібліотеці працює 426 фахівців, серед них — 91 науковий співробітник, зокрема 5 докторів наук та 22 кандидати наук. Колектив очолює генеральний директор Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор Мирослав Миколайович Романюк — відомий український вчений у галузях теорії, методології та історії книгознавства, джерелознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, історії української преси та видавничої справи.


== Посилання ==
== Посилання ==
{{Портал|Львів|Хоругва Львова.png}}
{{Портал|Львів|Хоругва Львова.png}}
* [http://www.library.lviv.ua/ Офіційний сайт]
* [http://www.library.lviv.ua/ Офіційний сайт]
* [http://www.lsl.lviv.ua/ Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника]


[[Категорія:Бібліотеки Львова]]
[[Категорія:Бібліотеки Львова]]

Версія за 18:59, 27 квітня 2012

Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника
49°50′11″ пн. ш. 24°01′34″ сх. д. / 49.83643951518506299° пн. ш. 24.02625792709385166° сх. д. / 49.83643951518506299; 24.02625792709385166Координати: 49°50′11″ пн. ш. 24°01′34″ сх. д. / 49.83643951518506299° пн. ш. 24.02625792709385166° сх. д. / 49.83643951518506299; 24.02625792709385166
Країна:  Україна
Тип: академічна
Назва на честь: Стефаник Василь Семенович
Розташування Львів
Адреса 79000, Шаблон:Лвм, вул. Стефаника, 2
Заснована 2 січня 1940
Фонди: 7 млн. одиниць збереження
Директор: Романюк Мирослав Миколайович
Сайт: library.lviv.ua

Мапа

Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника — національна бібліотека України у Львові, науково-дослідний інститут Відділення історії, філософії та права НАН України.

Історія

Наукова бібліотека імені Стефаника формально була заснована 2 січня 1940 року на основі 84 відомчих і приватних бібліотек Львова та Західної України. Головний корпус влаштовано на базі закритого Інституту Оссолінських. В збірку увійшли фонди бібліотеки НТШ і Народного дому у Львові, товариства «Просвіта», частина бібліотеки і архіву Ставропігійного інституту, конфісковані бібліотеки монастирів, приватні збірки, близько 20% фондів Оссолінеуму.

Читальна зала

З 1944 року установа називалася «Львівська бібліотека Академії наук УРСР». 1963 року бібліотека була перепідпорядкована Міністерству культури УРСР і стала «Львівською державною науковою бібліотекою Міністерства культури УРСР», проте 1969 року знову перейшла у відання Академії наук. 1971 року бібліотеці надали ім'я Василя Стефаника, 1989 р. Бібліотека отримала статус науково-дослідного інституту. За ці роки сформовано книгознавчу, бібліографознавчу та пресознавчу наукові школи, які здійснюють підготовку матеріалів та формування електронної бази даних для створення національної бібліографії українського друку, 1989 року — статус науково-дослідного інституту. З 1994 бібліотека отримала назву «Львівська наукова бібліотека України імені Василя Стефаника». 10 квітня 2008 року Президент України Віктор Ющенко надав їй статус національної.


Колекція

До колекції належать прижиттєві видання творів Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Миколи Гоголя, Віктора Гюго, Оноре де Бальзака, Олександра Дюма, Чарлза Діккенса, Адама Міцкевича, Льва Толстого, Антона Чехова, Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова і багатьох інших письменників. Одними з найцінніших придбань бібліотеки є оригінали листів Богдана Хмельницького, Івана Франка, Лесі Українки, Віктора Гюго, Володимира Короленка, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Осипа Маковея, Максима Горького та інших.

Фонди бібліотеки складають понад 7 мільйонів одиниць збереження, зокрема 250 тисяч рідкісних видань, понад 75 тисяч рукописів, близько 38 тисяч нотних видань, 49 інкунабул тощо.

На 1 січня 2011 р. у Бібліотеці зберігається понад 8 млн од. зб., зокрема найвагоміше у світі зібрання україніки — це рукописні та друковані видання XI – початку XX ст.; особові архівні фонди XVIIIXX ст.; українська й іншомовна періодика ХІХ—першої половини ХХ ст. (понад 3 млн од. зб.); унікальні колекції інкунабул (50 од.зб.), палеотипів (більше 800 од.зб.), стародруків (близько 120 тис. од. зб.), і картографічних видань XVIXVIII ст. (понад 22 тис. од. зб.). Окрім того, ЛННБ України імені В. Стефаника — єдина в Україні книгозбірня, яка володіє творами українського і світового мистецтва — гравюрами, скульптурами, рисунками, акварелями, гуашами, фотографіями та найбільшою в Україні колекцією нотних творів вітчизняних і зарубіжних композиторів (378 тис. од. зб.).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1709 від 19.12.2001 р. унікальні колекції та зібрання Бібліотеки, серед яких: інкунабули, палеотипи, рукописні книги XI—XVIII ст.; книжкові і періодичні видання, що виходили в Україні і поза її межами у XVIII—XX ст.; оригінальні твори українських, західноєвропейських, китайських, японських художників (рисунки, акварелі, гравюри) й один із найбільших в Україні нотний фонд і цінна картографічна колекція, віднесені до наукових об’єктів, що визначені як національне надбання. Загальний обсяг фондів, що мають виняткове значення для української науки і не можуть бути відтворені у разі їх втрати або руйнування, становить 3 млн 725 тис. од. зб.

Науково-дослідна діяльність

Бібліотека видає низку наукових фахових видань, зокрема, збірники наукових праць «Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника» та «Збірник праць Науково-дослідного центру періодики»; регулярно проводить наукові конференції, науково-просвітницькі та інші заходи. Очолює бібліотеку член-кореспондент НАН України Мирослав Миколайович Романюк.

У Бібліотеці функціонують 3 науково-дослідних інститути: Науково-дослідний інститут пресознавства, Інститут досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів та Інститут сучасних інформаційно-бібліотечних технологій. До складу Бібліотеки входять 19 науково-дослідних відділів, 8 науково-прикладних та 2 технічних структурних підрозділи.

Універсальними інформаційними ресурсами Бібліотеки користується близько 200 тис. користувачів, яким щорічно видається до 800 тис. документів. Інформаційне обслуговування науковців, фахівців, аспірантів і студентів здійснюється у 18 галузевих та спеціалізованих залах.

У Бібліотеці працює 426 фахівців, серед них — 91 науковий співробітник, зокрема 5 докторів наук та 22 кандидати наук. Колектив очолює генеральний директор Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор Мирослав Миколайович Романюк — відомий український вчений у галузях теорії, методології та історії книгознавства, джерелознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, історії української преси та видавничої справи.

Посилання