Гіпноз

Photographic Studies in Hypnosis, Abnormal Psychology (1938)

Гіпно́з, навіювання (дав.-гр. υπνος — «сон») — тимчасовий стан свідомості, що характеризується різким фокусуванням уваги і високою схильністю до навіювання, що пов'язано зі зміною функції індивідуального контролю і самосвідомості; стан гіпнозу настає в результаті спеціальних впливів гіпнотизера або цілеспрямованого самонавіювання. У загальнішому сенсі, гіпноз це соціально-медичне поняття про комплекс методик цілеспрямованого словесно-звукового впливу на психіку людини, через загальмовану певним способом свідомість.

Згідно сучасних уявлень, на відміну від уявлень І. П. Павлова, гіпнотичний стан або транс відносять до окремого режиму роботи мозку. Дані досліджень показують, що гіпноз супроводжується змінами в роботі мозку. Всупереч поширеним помилковим висновкам про гіпноз, стан гіпнозу не схожий на звичайний сон.

Особа-спеціаліст, яка володіє технікою гіпнозу, називається гіпнотизер.

Термінологія

У «Російсько-українському медичному словнику», виданому у 1920 р. під головуванням професора Корчак-Чепурківського, максимально повно подавалася питома народна українська лексика або, в разі відсутності потрібних українських слів, терміни творилися із морфем української мови, максимально уникаючи запозичень. Але в 1930-ті роки з'явилися спеціальні бюлетені, у яких були надруковані цілі низки українських медичних термінів, що підпадали під заборону. Серед інших, з ужитку був вилучений і термін «навіювання», який здавна використовувався для означення гіпнозу. Стилістично збагачена вже на той час українська медична національна лексика була повністю знекровлена і майже зникла з фахового спілкування.

Історія

Гіпнотичний вплив відомий більше 3 тисяч років. Він застосовувався жерцями Стародавнього Єгипту, Індії, Тибету, лікарями Сходу, пізніше використовували у своїй практиці лікарі Стародавньої Греції та Риму. Гіпноз називали різними словами (Шойфет М.). Наприклад, в Європі в XVIII ст. Фрідріх Антон Месмер називав його «тваринним магнетизмом». У 1842 р. англійський лікар Джеймс Брейд доказав, що при фіксуванні погляду на блискучому предметі виникає особливий стан тіла й розуму, що він у 1843 р. назвав гіпнозом.

У першій половині XIX ст. відбувся поділ дослідників гіпнозу на дві школи:

• «Флюїдистів» — тих, хто, як і Месмер, вірив в існування флюїдів;
• «Анімістів» — тих, хто існування флюїдів заперечував.

Надалі слово «флюїд» було замінено на «ряд фізичних факторів», а «уява» — на «навіювання». На даний час істотних змін не відбулося, ускладнився тільки термінологічний апарат.

Російська й радянська школа

Під час розквіту позитивізму, в 1880-ті рр., лікарі вже не задовольнилися посиланнями на якісь підстави, вони тоді шукали фізіологічні механізми гіпнозу. У 1881 р. (за рік до промови Шарко Ж.-М. в Паризькій Академії наук, що поклала початок науковому визнанню гіпнозу) лікарі Одеської міської лікарні Мочутковський Й. Й. та Окс Б. А. повідомили про проведені ними гіпнотичні досліди з пацієнтками, хворими на істерію, подібних експериментам Ж.-М. Шарко, А. Біне, Ш. Ріше з помилками сприйняття, роздвоєнням особистості та іншим. У ті ж роки досліди з гіпнотизації проводив в м. Казані І. В. Годнєв; до досліджень з гіпнотизму звернулося Московське психологічне товариство, на засіданнях якого були доповіді про гіпноз, що супроводжуються демонстраціями, виступали психіатри А. А. Токарський та Г. І. Росолімо. Стан гіпнозу й природній сон порівнював лікар-психіатр, учень А. А. Токарського, П. П. Под'япольський; гіпноз і наркотичне сп'яніння — С. Н. Даніло, М. Н. Невський, В. Є. Рожнов та Г. В. Петровський. Нарешті, для з'ясування общебиологического механізму гіпнозу проводилися досліди на тваринах: В. Я. Данилевський (м. Харків) на Міжнародному конгресі з фізіологічної психології в 1889 р. доповів про результати гіпнотизування різних тварин — від раків і омарів до птахів й кроликів. Пізніше, на початку століття дослідами з гіпнотизування тварин займалися В. М. Бехтерєв та співробітники його клініки.

На початку XX століття великий внесок у розвиток техніки гіпнозу внесли знамениті російські дослідники: Володимир Михайлович Бехтерєв та Костянтин Іванович Платонов. На жаль, К. І. Платонов не торкався аспектів психології та психоаналізу; в більшості західної літератури — інша крайність: відсутній пошук анатомо-фізіологічного субстрату гіпнозу. Варто наголосити, що той та інший підхід, взятий окремо, обмежують і без того примарну можливість осягнення феномену гіпнозу. Зокрема, у К. І. Платонова немає обліку психологічних чинників, що ґрунтуються на неусвідомленій психічній області, яка відіграє помітну роль в індукції гіпнозу; психологічний аспект гіпнотичних відносин «лікар-хворий» виражається в термінах фізіології; навіювання трактується як якийсь механістичний процес (тоді як за ним приховані мотивації, потреби, віра й афективні несвідомі фактори), і йому дається нейрофізіологічне обґрунтування, яке не полегшує розуміння гіпнозу. К. І. Платонов вказав, що глибина гіпнозу (гальмування свідомості) підвищує сугестивність (гіпнабельність), в той час як остання може не залежати від самого гіпнозу і від його глибини. Сугестивність залежить від мотивів психологічного порядку, залежність же її від нейрофізіологічних механізмів ще ніким не доведена.

Гіпноз в медицині

Сугестивна психотерапія

Сугестивна психотерапія (лат. suggestio — навіювання) — об'єднує групу методів, в основі їх в якості лікувального чинника виступає навіювання або самонавіювання. Навіювання реалізується в стані неспання, гіпнотичного сну (гіпнотерапії), наркотичного сну.

Див. також

• Летаргія

Джерела

• Гіпноз // Фармацевтична енциклопедія
• Гіпноз // Енциклопедія сучасної України
• Розенбах П. Я.,. Гипнотизм // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. VIIIa. — С. 726—734. (рос. дореф.)
• Шерток Леон,. Гипноз: Теория, практика и техника. — М., 1992. — 224 с. — ISBN 5-225-00585-3. (рос.)
• Роджер Р. Хок (Ph.D.). Поведение в гипнозе // 40 исследований, которые потрясли психологию = Forty studies that changed psychology. — 5-е междунар. изд. — СПб. : прайм-ЕВРОЗНАК ; М. : ОЛМА-Пресс, 2003. — Гл. 2, «Восприятие и осознание». — С. 82-91. — (Проект «Психология — Best»). — ББК 88.1. — УДК 159.9.01. — ISBN 5-93878-096-9. (рос.)
• Воропаева М. С.,. ЗАРУБЕЖНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ГИПНОЗА: ТЕОРИИ И ЭКСПЕРИМЕНТЫ // ВЕСТНИК МОСКОВСКОГО УНИВЕРСИТЕТА. — 2009. — Березень. (рос.)