Самійленко Іван Матвійович
| Іван Матвійович Самійленко | |
|---|---|
 | |
| Голова Уряду УНР в екзилі | |
| 1989 — 22 серпня 1992 | |
| Президент | Плав'юк Микола Васильович |
| Попередник | Ярослав-Богдан Рудницький |
| Наступник | Вітольд Фокін (як Прем'єр-міністр України) |
| Народився | 1912 с. Валки, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер | 3 листопада 2006 США |
| Відомий як | громадський активіст |
| Громадянство | .svg){kind=small} УНР |
| Національність | українець |
Іван Самійленко (1912, с. Валки, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія[1] — 3 листопада 2006, США) — український державний і громадський діяч, учений. Останній голова Уряду Української Народньої Республіки в екзилі (1989—1992). Професор Лонґ Айленд Університету 1961—1980[2].
Був головою УНРади.
З 1985 р. — голова Консолідаційної комісії з переговорів з Конференцією українських партій і організацій (КУПО).
Був головою Українського інформаційного бюро у Вашингтоні.
Був дорадником конгресової комісії у Вашінґтоні з вивчення Голодомору в Україні 1932–1933 рр.[3] Склав там свої свідчення.
Голова централі Українського національно-державного союзу (УНДС), почесний голова УНДС у США.
Член Наукового товариства імені Тараса Шевченка в Америці[2].
1992 року відбув першу історичну подорож прем'єр-міністра УНР в Україну після виходу уряду на еміграцію. Був учасником офіційної передачі в Києві естафети влади від УНР Україні[4].
Похований на цвинтарі святого Андрія в Саут-Баунд-Брук[2].
Мама Івана Самійленка народилася в Україні, похована на новому цвинтарі (так звані «Піски») в селі Валки. Її було нелегально викрадено з табору смерті в Архангельській області (Лєпша) і привезено в Донбас. Там прожила вона нелегально, без паспорту, аж до самої хрущовщини[1].
Син — Олег з дружиною Христиною, внук — Александер з дружиною Бріджет, внучка — Тамара[2].
- Самійленко, Іван [Матвійович]. Соціо-політичне тло голодового геноциду в Україні (Комунізм — смертельний ворог села) : Історичний нарис / І. Самійленко ; Вид. спілка — Українське Інформаційне бюро, інк. (Філадельфія США) — Київ : Просвіта, 1998. — 37 с.
- ↑ а б Іван М. Самійленко. Перша і, може, остання зустріч з Україною [Архівовано 2016-02-03 у Wayback Machine.] Щоденник «Свобода», 8 травня 1997, число 87, сторінка 2
- ↑ а б в г Повідомлення про смерть Івана Матвієвича Самійленка [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.] Щотижневик «Свобода», 10 листопада 2006, число 45, сторінка 27
- ↑ Вітаємо з 90-річчям. Газета «Мета», листопад-грудень 2001.
- ↑ 1992: останній президент УНР передає Кравчуку клейноди. Історична правда. 22 січня 2012. Архів оригіналу за 8 квітня 2023. Процитовано 15 жовтня 2023.
