Іванис Василь Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Іванис
Василь Іванис
Herb Kubanskoyi Narodnoyi Respubliky.svg 4-й (останній) Військовий Отаман
Кубанського козачого війська Flag of Kuban People's Republic.svg
з березень 1920
Попередник: Букретов Микола Андріанович
Наступник: не відбулось офіційної передачі посади
Herb Kubanskoyi Narodnoyi Respubliky.svg Голова уряду
Кубанської народної республіки Flag of Kuban People's Republic.svg
1920 — листопад 1920
Попередник: Курганський Павло Іванович
Наступник: посада фактично скасована
Herb Kubanskoyi Narodnoyi Respubliky.svg Міністр торгівлі і промисловості Кубанської народної республіки Flag of Kuban People's Republic.svg
1918 — 1918
 
Рід занять: політик
Народження: 3 квітня 1888(1888-04-03)
станиця Настасівська, Темрюцький відділ, Кубанська область
Смерть: 28 вересня 1974(1974-09-28) (86 років)
Оквілл, Онтаріо,
Канада Канада
Національність: Українець
 
Військова служба
Приналежність: Flag of Kuban People's Republic.svg Кубанська народна республіка
Звання: Підпоручник (до 1917)
Командував: Кубанське козацьке військо

Василь Миколайович Іванис (псевдонім О. Болотенко; 3 квітня 1888, станиця Настасівська, Темрюцький відділ, Кубанська область, Російська імперія — †28 вересня 1974, Оквілл, Онтаріо, Канада) — офіцер Російської імператорської армії, український канадський економіст, інженер-технолог, історик, педагог, політичний та громадський діяч Кубані. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, член Українського історичного товариства, Української вільної академії наук (УВАН).

Біографія[ред.ред. код]

1920 р. Справа від барона П. Врангеля — В. Іванис
Могила Василя Іваниса на цвинтарі Св. Володимира в Оквілл, Канада

Народився в станиці Настасівська Кубанської області (нині Краснодарського краю, РФ). Початкову освіту здобув у 18961904 роках, коли проживав у кубанських станицях Настасівська, Полтавська, Слов'янська (нині м. Слов'янськ-на-Кубані в Краснодарському краї, РФ), які були заселені переважно українцями. Середньотехнічну освіту здобув у 1904-08 роках у школі в Ростові-на-Дону. Продовжив навчання спочатку в Московському комерційному інституті, а згодом (1911-15 рр.) — у Донському політехнічному інституті в Новочеркаську.

В роки Першої світової війни у 1915 році відвідував прискорені курси в Михайлівській артилерійській школі в Петрограді, після закінчення яких був призначений офіцером на Кавказький фронт. Невдовзі скерований на військовий завод на Донщині, де працював інженером. 1918-20 — член Кубанських рад, міністр торгівлі та промисловості, прем'єр Кубанського уряду.

У 1920-1948 роках на еміграції в Чехословаччині, Польщі, Німеччині.

З 1927 року — професор Української господарської академії в Подєбрадах, з 1932 — професор Українського технічно-господарського інституту в Німеччині. Одночасно впродовж восьми років головував у Союзі інженерів емігрантів та був головним редактором часопису «Український інженер», що виходив у Празі (Чехословаччина). Співпрацював з Українським науковим інститутом у Варшаві, який видав 2 його монографії.

З 1948 року проживав у Канаді. Викладав у вищих навчальних закладах, був інспектором українських шкіл у Східній Канаді, співпрацював із різними науковими та громадськими організаціями, займався науковою роботою. Заступник голови НТШ в Канаді.

Праці[ред.ред. код]

В. Іванис. Симон Петлюра Президент України

Джерела та література[ред.ред. код]