Алан Макдіармід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Алан Макдіармід
англ. Alan Graham MacDiarmid
Alan MacDiarmid 2005.017.004e crop.tif
Народився 14 квітня 1927(1927-04-14)[1][2][…]
Мастертон, Нова Зеландія Нова Зеландія
Помер 7 лютого 2007(2007-02-07)
Філадельфія, США США
·падінняd
Поховання Arlington Cemeteryd
Громадянство Нова Зеландія Нова Зеландія, США США
Діяльність хімік, інженер, викладач університету
Alma mater Університет Вікторії (Веллінгтон)
Галузь фізична хімія, хімія полімерів
Заклад Пенсильванський університет, Університет Сент-Ендрюса, Університет Вісконсин-Медісон і University of Texas at Dallasd
Членство Лондонське королівське товариство і Національна академія наук США[4]
Відомий завдяки: розробив методи отримання електропровідних полімерів
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (2000)

CMNS: Алан Макдіармід у Вікісховищі

Алан Грехем Макдіармід (англ. Alan Graham MacDiarmid; нар.14 квітня 1927, Мастертон, Нова Зеландія — пом.7 лютого 2007, Філадельфія, США) — американський фізикохімік, лауреат Нобелівської премії з хімії (2000, спільно з А. Хігер і Х. Сіракава).

Закінчив Університетський коледж Вікторії в Веллінгтону (1951) і університет Вісконсіна в Медісоні (доктор філософії, 1953) і в Кембріджському університеті (доктор філософії, 1955). Працював в Сент-Ендрюського університеті в Шотландії, з 1956 в Пенсільванському університеті1964 професор).

Найважливіші наукові праці присвячені фізичній хімії полімерів. Спільно з А. Хігер і Х. Сіракава розробив методи отримання органічних полімерних матеріалів, електропровідність яких порівнянна з електропровідністю металів.

На честь А. Макдіарміда названо Інститут передових матеріалів та нанотехнології (''MacDiarmid Institute for Advanced Materials and Nanotechnology'') університету Вікторії.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Shirakawa H., McDiarmid A., Heeger A. Twenty-five Years of Conducting Polymers. / / Chem. Commun. 2003. P. 1-4.
  • Зеленін К. М., Ноздрачов А. Д., Поляков Є. Л. Нобелівські премії з хімії за 100 років. — СПб.: Гуманістики, 2003. 872 с.

Посилання[ред. | ред. код]