Ріхард Ернст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ріхард Ернст
Richard Robert Ernst
Richard R Ernst.jpg
Народився 14 серпня 1933(1933-08-14)[1][2] (85 років)
Вінтертур, Швейцарія
Громадянство Швейцарія Швейцарія
Діяльність хімік
Alma mater Швейцарська вища технічна школа Цюриха
Сфера інтересів фізична хімія
Заклад Федеральна вища технічна школа Цюриха
Член Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Національна академія наук США, Російська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Європейська академія[3], Академія наук Естонії і Американське фізичне товариство[4]
Відомий завдяки: розробив методи двовимірної і Фур'є-ЯМР спектроскопії
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1991)
Премія Вольфа з хімії (1991)

Ріхард Ернст у Вікісховищі?

Рі́хард Ро́берт Ернст (нім. Richard Robert Ernst; *14 серпня 1933(19330814), Вінтертур) — швейцарський фізикохімік, лауреат Нобелівської премії з хімії 1991 року «за внесок у розвиток методології спектроскопії ядерного магнітного резонансу високої роздільності».

Закінчив Вищу технічну школу в Цюриху (1957); в 1962 -му захистив докторську дисертації з фізичної хімії. У 1962—1968 роках — хімік-дослідник у фірмі Varian (Пало-Альто, Каліфорнія). З 1968 року працював у Вищій технічній школі в Цюриху (з 1976 професор); в 1998 -му вийшов на пенсію.

Основні наукові праці присвячені спектроскопії ядерного магнітного резонансу (ЯМР) та її застосуванням у хімії й медицині. Знайшов (1964) спосіб істотного збільшення чутливості методу за рахунок заміни повільного розгорнення по частоті короткими інтенсивними радіочастотними імпульсами з подальшим отриманням спектру ЯМР за допомогою Фур'є-перетворення. Розробив (1975) метод двовимірної ЯМР-спектроскопії.

Лауреат Нобелівської премії з хімії (1991), премії Вольфа (хімія, 1991) і ряду інших наукових премій. Член Німецької академії природодослідників (Леопольдина), Національної академії наук США (1991), іноземний член РАН (1999).

Підписав «Попередження вчених людству» (1992)[5].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Зеленин, К. Н. Нобелевские премии по химии за 100 лет / К. Н. Зеленин, А. Д. Ноздрачев, Е. Л. Поляков. — СПб.: Гуманистика, 2003. — 871 с. — ISBN 5-86050-164-1

Посилання[ред. | ред. код]