Ірвінг Ленгмюр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ірвінг Ленгмюр
Langmuir-sitting.jpg
Ірвінг Ленгмюр вдома (прибл. 1900 р.)
Народився 31 січня 1881(1881-01-31)
Нью-Йорк
Помер 16 серпня 1957(1957-08-16) (76 років)
Вудс-Хол, Массачусетс
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність США
Alma mater Колумбійський університет
Геттінгенський університет
Галузь наукових інтересів Хімія
Нагороди Медаль Г'юза (1918)
Медаль Вілларда Гіббса (1930)
Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1932)
Nobel prize medal.svg

Ірвінг Ленгмюр (англ. Irving Langmuir) (31 січня 1881, Нью-Йорк16 серпня 1957, Вудс-Хол, Массачусетс) — американський хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії в 1932 році «за відкриття і дослідження в області хімії поверхневих явищ».

З творчої біографії[ред.ред. код]

Ірвінг Ленгмюр народився 31 січня 1881 р. у Брукліні (США), там і отримав початкову освіту. Коли йому було 11 років, сім’я переїхала до Франції. Там Ірвінг продовжив навчання в одному з паризьких пансіонів. Уже в цьому віці він відрізнявся здібністю з великою енергією віддаватися улюбленій справі. Після трирічного перебування у Франції сім’я Ленгмюрів повернулася до США.

Ірвінг вчився спочатку в академії Чеснат Хілл у Філадельфії, згодом в інституті Пратта у Брукліні, а потім — у гірничій школі при Колумбійському університеті. У 1903 Ленгмюр отримав диплом гірничого інженера. І ось він знову в Європі — навчається у Геттінгенському університеті (Німеччина) у професора В. Нернста й у 1906 стає доктором фізики. До 1909 р. Ленгмюр викладав хімію у технологічному інституті Стівенса у Хобокені, а потім вступив до дослідницької лабораторії «General Electric», де згодом став заступником директора. Все подальше життя й робота Ленгмюра були пов’язані з цією лабораторією.

Ленгмюр відзначався надзвичайною науковою активністю. Щоденник був з ним постійно, у ньому він робив записи та позначки, що становили собою детальні розробки його досліджень, записи розрахунків, теорій, ідей. За 37 років роботи у лабораторії ним було написано 54 щоденники по 330 сторінок кожний. Ленгмюром подано 138 заяв на винаходи, 63 з них запатентовані, багато мали важливе значення у практиці (конденсаційний насос, покриття торієм вольфрамової нитки, електрична дуга з сітковим керуванням та ін.).

Ірвінг Ленгмюр становив собою дійсно геніальне поєднання широкого наукового світогляду та широких наукових інтересів з високою майстерністю та інтуїцією експериментатора. Ось чому його ім’я збереглось і буде збережене в історії науки у зв’язку з найістотнішими питаннями науки та з низкою технічних застосувань її, та у повсякденному лабораторному вжитку. При всьому цьому йому був властивий саме хімічний метод мислення, за допомогою хімічного підходу вирішувались найрізноманітніші питання, а теорії, що він висував, носили назву хімічних, навіть коли вони відображали чисто фізичні явища.

Загалом роботи Ленгмюра у той чи іншій мірі виражали те коло питань, якими він займався як науковий керівник великої промислової дослідницької лабораторії першої третини XX століття. У зв’язку з цим ним було досліджено низку чисто фізичних процесів.Захоплення альпінізмом та лижами викликало у Ленгмюра зацікавленість метеорологією та призвело до вивчення питань створення штучного дощу та снігопаду і спроби пояснення механізмів живої природи.

Ленгмюр волів працювати з невеликою кількістю працівників, хоч обсяг експериментальних досліджень, що він проводив, був досить великий. Доступність та уважність до людей, щиросердя, прямота й цілеспрямованість — ось якості притаманні Ленгмюру.

Нагороди[ред.ред. код]

Ірвінг Ленгмюр удостоєний багатьох наукових нагород: лауреат Нобелівської премії з хімії 1932 р. за відкриття та дослідження у галузі хімії поверхневих явищ, лауреат премії Румфорда, Франкліна, Фарадея та ін., а також почесний член низки університетів і академій світу, президент Американського хімічного товариства та Американської асоціації з успіхів науки.

Помер Ірвінг Ленгмюр 16 серпня 1957 р.

Див. також[ред.ред. код]