Штефан Гелль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Штефан Гелль
нім. Stefan Hell
Народився23 грудня 1962(1962-12-23) (61 рік)
Синтана, Соціалістична Республіка Румунія
Місце проживанняГеттінген
Країна Німеччина
 Румунія
Діяльністьфізик, викладач університету, хімік
Alma materГейдельберзький університет Рупрехта-Карла
Галузьфізика, хімія, мікроскопія
ЗакладЄвропейська лабораторія молекулярної біології, Університет Турку
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
Науковий керівникЗігфрід Гунклінгер
ЧленствоЛеопольдина
Геттінгенська академія наук
Гайдельберзька академія наук
BBAW
Національна академія наук США
Відомий завдяки:4-пі мікроскопія
Нагороди
Великий офіцерський хрест Ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Grand Cross of the Order of the Star of Romania Нобелівська премія з хімії

Kavli Prize in Nanoscienced (2014)

Berthold Leibinger Innovationspreisd

Körber European Science Prized (2011)

German Future Prized (2006)

Премія Лейбніца (2008)

премія Отто Гана (2009)

Премія Карла Цайса (2002)

Ernst Hellmut Vits Awardd (2010)

Hansen Family Prized (2011)

Helmholtz Prized (2001)

Meyenburg Prized (2011)

State Award of Lower Saxonyd (2008)

медаль Карусаd (2013)

медаль Онсагераd (2016)

Karl Heinz Beckurts Awardd (2002)

Hall of Fame of German Researchd (2014)

Wissenschaftspreis der Fritz-Behrens-Stiftungd (2012)

медаль Вільгельма Екснера (2016)

Markgräfler Gutedelpreisd (2016)

Order of Merit of Baden-Württemberg

член Американської асоціації сприяння розвитку наукиd (2018)

IET Kelvin Lectured (2016)

почесний доктор Швейцарської вищої технічної школи Цюрихаd (2018)

Glenn T. Seaborg Medald (2015)

Особ. сторінкаnanobiophotonics.mpibpc.mpg.de

Штефан Гелль (23 грудня 1962, Синтана, Соціалістична Республіка Румунія) — німецький фізик, винахідник 4-пі мікроскопії. Лауреат Нобелівської премії з хімії 2014 року разом з Еріком Бетциґом та Вільямом Мернером.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині банатських швабів у Румунії. Навчався в Гейдельберзькому університеті, де також захистив дисертацію. Короткий час був незалежним винахідником і працював над поліпшенням аксіальної роздільної здатності конфокального мікроскопа, яка стала відома як 4-пі мікроскопія.

У 1991—1993 роках працював в Європейській лабораторії молекулярної біології. В 1993—1994 роках був лідером групи в Університеті Турку. У 1993—1994 роках працював в Оксфордському університеті. 2002 року став директором Інституту біофізичної хімії Макса Планка. Від 2003 року був головою відділу оптичної наноскопії в Німецькому центрі вивчення раку в Гейдельбезі.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]