Джон Гудінаф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Гудінаф
англ. John B. Goodenough
John B. Goodenough (cropped).jpg
Ім'я при народженні англ. John Bannister Goodenough
Народився 25 липня 1922(1922-07-25)[1][2][3] (98 років)
Єна, Тюрингія[d], Веймарська республіка
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність фізик, інженер, винахідник
Галузь фізика твердого тіла
Alma mater Єльський університет і Чиказький університет
Науковий ступінь Korvd
Науковий керівник Кларенс Зенер
Знання мов англійська
Заклад Массачусетський технологічний інститут і Техаський університет
Членство Лондонське королівське товариство[4], Національна академія наук США[5], Французька академія наук[6] і Національна інженерна академія США[7]
Батько Erwin Ramsdell Goodenoughd
Брати, сестри  • Ward Goodenoughd
Нагороди

Національна наукова медаль США (2011)

член Лондонського Королівського Товариства

Премія Чарльза Старка Дрейпера (2014)

Centenary Prized (1975)

член Американського фізичного товариства[d]

медаль Бенджаміна Франкліна (2018)

Премія Японії (2001)

премія Енріко Фермі (2009)

Welch Award in Chemistryd (2017)

honorary doctorate of the University of Santiago de Compostelad (2002)

Von Hippel Awardd (1989)

іноземний член Лондонського королівського товариства[d]

Q16131406? (2015)

Нобелівська премія з хімії (2019)

honorary doctor of the University of Jenad

медаль Коплі

Сторінка в Інтернеті me.utexas.edu/faculty/faculty-directory/goodenough

Джон Гудінаф (англ. John Bannister Goodenough; нар. 25 липня 1922, Єна, Ваймарська республіка) — американський науковець, фахівець в галузі фізики та матеріалознавства. Запропонував кобальтит літію (LixCoO2) в якості катода в літій-іонному акумуляторі. Лауреат Нобелівської премії з хімії за 2019 рік[8].

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив з відзнакою Єльський університет (1944), після чого служив у армії США. Після демобілізації у 1947 році захистив дисертацію з фізики в Чиказькому університеті (науковий консультант Кларенс Зенер).

В останні роки працює над новим видом акумулятора, в якому метал можна буде замінити склом. На думку Гудінафа, деяким науковцям властива пізня зрілість, і найважливіші наукові досягнення приходять до них в похилому віці[9].

Гудінаф є членом Національної академії наук США (з 2012 року)[10], іноземним членом Французької академії наук (з 1992 року)[11] і Лондонського королівського товариства (з 2010 року)[12].

Праці[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • John B. Goodenough (1963). Magnetism and the Chemical Bond. Interscience-Wiley, New York. ISBN 0-88275-384-3. 
  • John B. Goodenough (1973). Les oxydes des métaux de transition. Paris: Gauthier-Villars. 
  • John B. Goodenough, ed. (2001). Structure & Bonding, V. 98. 

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]