Єкімов Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єкімов Олексій Іванович
рос. Алексе́й Ива́нович Еки́мов
Народився 28 лютого 1945(1945-02-28) (78 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
Діяльність фізик
Alma mater Фізичний факультет Санкт-Петербурзького державного університетуd (1967)
Галузь фізика твердого тіла
Заклад Державний оптичний інститут
Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН
Політехнічна школа
Claude Bernard University Lyon 1d
Товариство імені Макса Планка
Осацький університетd
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди

CMNS: Єкімов Олексій Іванович у Вікісховищі

Олексій Іванович Єкімов (нар. 28 лютого 1945) — радянський і американський вчений, фахівець в галузі фізики твердого тіла та оптики. Лауреат Нобелівської премії з хімії (2023; спільно з Муні Бавенді та Луїсом Брюсом). Першовідкривач нанокристалічних напівпровідникових квантових точок, який виконав піонерські дослідження їх електронних та оптичних властивостей[1][2].

Біографія[ред. | ред. код]

1967 року закінчив фізичний факультет Ленінградського державного університету (кафедра молекулярної фізики). В 1974 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук на тему «Оптична орієнтація спінів носіїв у напівпровідниках»[3]. 1989 року захистив дисертацію на ступінь доктора фізико-математичних наук на тему «Квантові розмірні явища в напівпровідникових мікрокристалах»[4].

Працював у Фізико-технічному інституті імені А. Ф. Йоффе та в Державному оптичному інституті імені С. І. Вавілова. З 1999 року[5] працює в США в компанії Nanocrystals Technology Inc, штат Нью-Йорк, як провідний науковець (Chief Scientist)[6].

Був запрошеним професором у Політехнічній школі в Парижі, Ліонському університеті імені Клода Бернара[en], Інституті Макса Планка та Університеті Осаки[6].

Автор понад ста наукових праць та кількох винаходів[6].

В 2023 отримав Нобелівську премію з хімії[7].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У 1970-х роках Єкімов брав участь у дослідженнях оптичної орієнтації спінів електронів та ядер у напівпровідниках.

Наприкінці 1970-х та на початку 1980-х років Єкімов, працюючи в Державному оптичному інституті імені С. І. Вавілова, спільно з Олексієм Онущенком розробив і реалізував метод отримання кристалів нанометрових розмірів у склоподібних матрицях[8]. Застосовуючи цей метод, за допомогою вибору температури та часу термообробки скла, активованого напівпровідником, стало можливим отримувати кристали з розмірами від одиниць до десятків і більше нанометрів[9]. Пізніше про цей етап робіт А. Єкімова академік Жорес Алферов писав: «Перші напівпровідникові точки — мікрокристали сполук AIIBVI, сформовані в скляній матриці, були запропоновані та реалізовані О. І. Єкімовим та О. Онущенком»[8].

Далі Єкімов досліджував оптичні та електричні властивості стекол, що містять нанокристали напівпровідників CdS, CdSe, CuCl та CuBr. Він визначив взаємозв'язок між розмірами цих кристалів та їхніми спектроскопічними параметрами поглинання. Спільно з Олександром Ефросом, теоретиком з Фізико-технічного інституту імені А. Ф. Йоффе, дав пояснення спостережуваним оптичним властивостям стекол з нанокристалами. Зокрема, були визначені причини залежності оптичних властивостей нанокристалів від їхніх розмірів і встановлено, що нанокристали проявляють квантові властивості і поводяться подібно до «штучних атомів»[10][11].

Пізніше напівпровідникові нанокристали та подібні до них об'єкти стали називати «квантовими точками», і початок їх дослідження було покладено саме роботами Олексія Єкімова[11].

Премії[ред. | ред. код]

Статті про нанокристали[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nanotechnology Timeline. National Nanotechnology Initiative (англ.). 26 листопада 2015. Архів оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016. 
  2. Discovery of Quantum Dots (1981) (англ.). Jeremy Norman & Co., Inc. 2004—2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016. 
  3. Екимов А. И. Оптическая ориентация спинов носителей в полупроводниках. [Архівовано 2016-12-30 у Wayback Machine.] Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата физико-математических наук : 01.04.10. Академия наук СССР. Физико-технический институт имени А. Ф. Иоффе. — Ленинград, 1974. — 18 с.
  4. Екимов А. И. Квантовые размерные явления в полупроводниковых микрокристаллах. [Архівовано 2016-12-30 у Wayback Machine.] Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора физико-математических наук : 01.04.10. Академия наук СССР. Физико-технический институт имени А. Ф. Иоффе. — Ленинград, 1989. — 34 с.
  5. Aleksey Ekimov | Optica. Optica. Процитовано 4 жовтня 2023. 
  6. а б в Alexei Ekimov Ph.D.. Bloomberg (англ.). Процитовано 9 грудня 2016. 
  7. The Nobel Prize in Chemistry 2023. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 4 жовтня 2023. 
  8. а б Алфёров Ж. И. История и будущее полупроводниковых гетероструктур // Физика и техника полупроводников. — 1998. — Т. 32, № 1 (19 лютого). — С. 12. Архівовано з джерела 2 грудня 2020.
  9. Екимов А. И., Онущенко А. А. Квантовый размерный эффект в трёхмерных микрокристаллах полупроводников // Письма в ЖЭТФ. — 1981. — Т. 34, № 6 (19 лютого). — С. 363—366. Архівовано з джерела 16 грудня 2014.
  10. Dr. Alexander Efros Receives the E.F. Gross Medal for Pioneering Nanocrystal Research (англ.). Naval Research Laboratory. 26 вересня 2013. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016. 
  11. а б Editorial (7 травня 2014). Nanocrystals in their prime. Nature Nanotechnology (англ.). Macmillan Publishers Limited. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016. 
  12. Twenty attain 2006 top honors from the OSA. Laser Focus World (англ.). 30 серпня 2006. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]