Карл Бош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Карл Бош
нім. Carl Bosch
Carl Bosch.jpg
Народився 27 серпня 1874(1874-08-27)
Кельн
Помер 26 квітня 1940(1940-04-26) (65 років)
Гейдельберг
Поховання Бергфрідгоф[d]
Місце проживання Q263620?
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Національність німець
Діяльність хімік, інженер, науковець
Alma mater Берлінський технічний університет
Галузь хімія
Заклад BASF SE
IG Farben
Член Прусська академія наук, Леопольдина, Гайдельберзька академія наук і Шведська королівська академія наук
Батько Carl Friedrich Alexander Bosch[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1931)
Медаль Лібіха (1919)

Карл Бош у Вікісховищі?

Карл Бош (27 серпня 1874, Кельн — 26 квітня 1940, Гейдельберг) — німецький хімік.

Біографія[ред.ред. код]

Німецький хімік Карл Бош народився в Кельні, в родині Паули (Ліебот) Бош і Карла Боша, процвітаючого торговця, який займався продажем природного газу та санітарно-технічного обладнання. Бош був старшим сином. З ранніх років він добре встигав з природничих наук і технічних дисциплін і мріяв стати хіміком. Поступаючись, однак, бажанням батька, він протягом року працював у різних цехах металургійного заводу, а з 1894 по 1896 р. вивчав металургію і машинобудування в Технічному університеті в Шарлоттенбурзі (тепер це частина Берліна). Закінчивши його, Бош приступив до вивчення хімії в Лейпцизькому університеті і в 1898 р. здобув докторський ступінь за дисертацію з проблем чисто органічної хімії.

У наступному році Бош поступив працювати на «Баденську анілінову і содову фабрику» (BASF) у Людвігсхафені-на-Рейні, яка належала великій хімічній компанії, що спеціалізується на виробництві барвників. Спочатку під керівництвом Рудольфа Кніча він допомагав розробляти процес виробництва синтетичного індиго в промислових масштабах. Зайнявся проблемою зв'язування атмосферного азоту (утворенням хімічних сполук, що містять азот, шляхом використання атмосферного азоту), він ставив досліди з ціанідами і нітридами металів. Рівень технічної підготовки Боша, його здорові судження та організаторські здібності справили велике враження на керівництво BASF, і в 1907 р. йому було довірено створити і очолити експериментальну лабораторію, призначену для перевірки ефективності запропонованого компанії методу виробництва ціаніду барію.

Навіть перебуваючи в домашній обстановці, Бош діставав задоволення від наукових занять, таких, як колекціювання метеликів, жуків, рослин і мінералів. Він проводив чимало годин у своїй власній обсерваторії в Гейдельберзі, надавав постійну фінансову підтримку астрофізичній обсерваторії Альберта Ейнштейна в Потсдамі. У 1935 р. Бош став головою ради директорів «І.Г. Фарбеніндустрі», а два роки опісля - наступником Макса Планка на посту президента Товариства кайзера Вільгельма (тепер - Товариство Макса Планка) і займав ці два пости одночасно. Бош помер 26 квітня 1940 в Гейдельберзі.

Родина[ред.ред. код]

У 1902 р. Бош одружився на Ельзі Шілбах. Від цього шлюбу у подружжя народилися син і дочка.

Нагороди[ред.ред. код]

У 1931 р. Бошу і Бергіусу спільно була присуджена Нобелівська премія з хімії «за заслуги по введенню та розвитку методів високого тиску в хімії». У вступній промові від імені Шведської королівської академії наук К.В. Пальмайер узагальнив методи, розроблені двома лауреатами, і описав деякі практичні переваги цих методів. Зокрема, він підкреслив, що синтез аміаку запобіг ріст недостачі добрив в усьому світі, забезпечивши заміну скорочених запасів чилійської натрієвої селітри. До 1931 довгострокове значення цієї роботи для хімічної промисловості стало очевидним. Крім того, що вона сприяла виробництву метанолу, сечовини й інших хімічних речовин, вона зробила глибокий вплив на розробку конструкцій реакторів і компресорів, застосування контрольних та стабілізувальних пристроїв, на використання каталізаторів. Мабуть, ще більшого значення мав той факт, що Бош стимулював і підтримував чисто дослідницьку роботу над безліччю тем.

Став членом Гайдельберзької академії наук.

Крім Нобелівської премії, Бош був нагороджений медаллю Лібіха Німецького хімічного суспільства і пам'ятною медаллю Карла Люга Асоціації німецьких металургів. Вченому були присвоєні почесні ступені технічних університетів в Карлсруе, Мюнхені та Дармштадті, а також Галльського університету.

На честь вченого названо астероїд 7414 Бош[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред.ред. код]

  • Лауреаты Нобелевской премии (Энциклопедия) (рос.). Пер. с англ. Т. 1. Москва: Прогресс. 1992. с. 740. ISBN 5010025396.