Ганс Фішер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ханс Фішер
нім. Hans Fischer
Hans Fischer (Nobel).jpg
Народився 27 липня 1881(1881-07-27)
Хехст
Помер 31 березня 1945(1945-03-31) (63 роки)
Мюнхен
Громадянство Німеччина
Діяльність хімік, біохімік, інтерніст, професор, викладач університету
Alma mater Лозанський університет
Марбурзький університет
Галузь органічна хімія, біохімія
Заклад Віденський університет
Мюнхенський технічний університет
Інсбруцький університет
Науковий керівник Герман Еміль Фішер
Член Леопольдина, Прусська академія наук і Баварська академія наук
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1930)
Медаль Лібіха (1929)

Ганс Фішер у Вікісховищі?

Ганс Фішер нім. Hans Fischer, (27 липня 1881, Хехст, — 31 березня 1945, Мюнхен) — німецький хімік-органік і біохімік, доктор медицини (1908).

Ганс Фішер народився в родині Ганни Фішер (у дівоцтві Гердеген) і Ейгена Фішера, хіміка за фахом і директора фабрики та фірми «Калле» з виробництва барвників. Після закінчення початкової школи в Штутгарті Фішер отримав у Вісбадені середню освіту, яку завершив у 1899 р. У Лозаннському університеті вивчав хімію і медицину; навчання продовжив у Марбурзькому університеті, де в 1904 р. отримав ступінь з хімії, а чотири роки потому і ступінь з медицині.

Після лікарської практики у 2-й медичній клініці в Мюнхені Фішер весь 1909 проводив експерименти з хімії під керівництвом Еміля Фішера (однофамілець) в 1-му Берлінському хімічному інституті. Тут він досліджував комплексні структури цукрів і пептидів (комплексів, які частково складаються з амінокислот — основоположних сполук живих організмів). Повернувшись в 1910 р. до Мюнхена, він почав вивчати структуру білірубіну — червонувато-жовтого пігменту, виявленого в жовчі і, як відомо, хімічно подібного геміну — пігменту крові. Хоча багато хіміків намагалися визначити структуру цих двох сполук і таким чином визначити природу їх взаємозв'язку, проблема виявилася занадто складною.

У 1913 р. Фішер стає лектором з курсу фізіології в Мюнхенському інституті фізіології. Через три роки він — професор медичної хімії в Інсбрукському університеті. Злигодні, викликані початком першої світової війни, сильно ускладнили проведення експериментальних досліджень. У 1917 р. його робота була перервана, тому що в результаті ускладнень після перенесеного раніше нападу туберкульозу йому довелося видалити нирку. У кінці війни він переходить до Віденського університету як професор органічної хімії, а в 1921 р. йому надали ту ж посаду в Мюнхенському технічному університеті, де він і працював до кінця своєї наукової діяльності.

Бувши фанатичним дослідником, Фішер глибоко переживав неможливість продовжувати свою роботу через другу світову війну. Збожеволівши від горя після майже повного руйнування його інституту в результаті бомбардування військовою авіацією, він в 1945 р. покінчив з собою.

Родина[ред.ред. код]

У 1935 р. Фішер одружився на Вільтруд Гауф, яка в той час була вдвічі молодша за нього. Дітей вони не мали.

Нагороди[ред.ред. код]

У 1930 р. Фішер був нагороджений Нобелівською премією з хімії «за дослідження з конструювання геміну і хлорофілу, особливо за синтез Геміну». У своїй промові при презентації Х. Г. Седербаум, член Шведської королівської академії наук, назвав роботу Фішера з геміну і пігментами крові «науковим досягненням, яке навряд чи могло б бути отримано попередніми поколіннями». «Дослідження Фішера показали, — продовжив Седербаум, — що природа, незважаючи на її непомірне різноманіття, досить економно використовує стандартний будівельний матеріал для конструювання … таких, що сильно розрізняються як за зовнішнім виглядом, так і з розповсюдження двох речовин», як хлорофіл і червоний пігмент крові.

Крім Нобелівської премії, Фішер був удостоєний медалі Лібіха Німецького хімічного товариства (1929), медалі Деві Лондонського королівського товариства (1937) і інших нагород. Він був почесним доктором Гарвардського університету.

Джерела[ред.ред. код]

  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1992.