Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін
Euler-chelpin.jpg
Народився 15 лютого 1873(1873-02-15)
Аугсбург
Помер 6 листопада 1964(1964-11-06) (91 рік)
Стокгольм
Поховання Північний цвинтар (Стокгольм)[1][2]
Громадянство Швеція Швеція
Alma mater Гумбольдтський університет Берліна
Галузь наукових інтересів Хімія
Заклад Стокгольмський університет
Науковий керівник Герман Еміль Фішер
Член Прусська академія наук, Академія наук НДР, Леопольдина, Баварська академія наук, Геттінгенська академія наук, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Finnish Academy of Science and Letters[d], Академія наук Японії, Національна академія деї Лінчеї, Royal Swedish Academy of Engineering Sciences[d], Російська академія наук і Французька академія наук[3]
У шлюбі з Astrid Cleve[d][4] і Beth von Euler-Chelpin[d]
Діти Ульф фон Ейлер[4], Karin Stolpe[d] і Georg von Euler[d][4]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1929)

CMNS: Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін на Вікісховищі
Nobel prize medal.svg

Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін, швед. Hans Karl August Simon von Euler-Chelpin; (*15 лютого 1873, Аугсбург, Німецька імперія — † 6 листопада 1964, Стокгольм, Швеція) — шведський біохімік, член Королівської шведської АН.

Біографія[ред.ред. код]

Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін народився в Німеччині і був сином Габріели фон Ейлер-Хельпін (у дівоцтві Фіртнер) і Рігаса фон Ейлер-Хельпіна. Оскільки після народження хлопчика його батька, капітана Королівського баварського полку, перевели до Мюнхена, то Ганса відправили жити до бабусі у Вассербург. Свою початкову освіту він здобув у Мюнхені, Вюрцбурзі і Ульмі, а потім у 1881 р. вступив до Мюнхенської академію живопису. У процесі навчання живопису він став цікавитися проблемами кольору, що призвело згодом до зародження інтересу до дослідницької діяльності.

У 1893 р. Ейлер-Хельпіна взяли до Мюнхенського університету, де він вивчав фізику під керівництвом Еміля Варбурга і Макса Планка і органічну хімію у Еміля Фішера. У 1895 р. у Мюнхені він здобув докторський ступінь. Після короткого періоду пост-докторських досліджень з фізичної хімії він працював з 1896 по 1897 р. разом з Вальтером Нернстом в Геттінгенському університеті. Наступного року він став асистентом в лабораторії Сванте Арреніуса в Стокгольмському університеті, де у 1899 р. був призначений приват-доцентом. Протягом того ж літа він продовжив свої дослідження під керівництвом Якоба Вант-Гоффа і Едуарда Бухнера в Берліні, залишаючись тут до 1900 року.

Після повернення до Стокгольма Ейлер-Хельпін у 1902 р. набув шведського громадянства. Протягом цього періоду його дослідження були зосереджені на дії каталізаторів в реакціях неорганічних сполук, але поступово його інтереси переміщуються в область органічних речовин, особливо після того, як він познайомився з дослідженнями Бухнера з хімії ферментації. У 1906 р. Ейлер-Хельпін став професором загальної та органічної хімії в Стокгольмському університеті, де працював протягом всієї своєї подальшої наукової діяльності.

Коли почалася перша світова війна, він домовився, що прочитає свій річний курс в Стокгольмському університеті протягом шести місяців, а протягом решти шести місяців буде служити вільнонайманим пілотом в німецькій армії. У 1916 і 1917 р. він брав участь в роботі військової місії, створеної з метою збільшення виробництва боєприпасів для Туреччини, яка була союзником Німеччини. Протягом останніх років війни він командував ескадрильєю бомбардувальників.

Ейлер-Хельпін помер 6 листопада 1964 в Стокгольмі.

Нагороди[ред.ред. код]

«За дослідження з ферментації цукру та ферментів бродіння» Ейлер-Хельпін і Гарден були нагороджені в 1929 р. Нобелівською премією з хімії. У своїй промові при презентації член Шведської королівської академії наук Х. Г. Седербаум назвав процес пізнання ферментації «однією з найбільш складних і важких проблем хімії». Вирішивши її, сказав Седербаум, Ейлер-Хельпін, Гарден і їх колеги зробили можливим «отримати важливі висновки, що стосуються основних принципів вуглеводного метаболізму як у рослин, так і в організмів тварин».

Крім Нобелівської премії, Ейлер-Хельпін був нагороджений Великим хрестом Федеральної служби ФРН (1959). Йому були присвоєні почесні вчені ступені університетів Стокгольма, Цюриха, Афін, Кіля, Берна, Турина і Нью-Брансвіка. Він був членом Шведської королівської академії наук. Шведської академії інженерних наук та Фінляндської академії наук, а також іноземним членом багатьох наукових і професійних товариств.

Родина[ред.ред. код]

У 1902 р. Ейлер-Хельпін одружився на Астрід Клеве, яка протягом ряду років виконувала наукову роботу разом з ним. У них було п'ятеро дітей, один з них, Ульф фон Ейлер, став знаменитим фізіологом. Після того, як вони в 1912 р. розлучилися, Ейлер-Хельпін одружився на баронесі Елізабет Уггла, від якої у нього було четверо дітей.

Джерела[ред.ред. код]

  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992. (рос.)
  1. Norra Begravningsplatsen: Kändisarna Hittagraven.
  2. von Euler-Chelpin, JOHAN KARL AUGUST SIMON SvenskaGravar.
  3. NNDB — 2002.
  4. а б в Euler-Chelpin, von, släkt