Війна у Західній Сахарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Війна в Західній Сахарі
Westernsaharamap.png

Західна Сахара. Червоною смугою вказана «Марокканська стіна»

Дата: 19751991 роки
Місце: Західна Сахара, Мавританія, Марокко
Результат: Припинення іспанського контролю і відмова Мавританії від територіальних претензій; перемир'я з Марокко
Сторони
Flag of the Sahrawi Arab Democratic Republic.svg Полісаріо
за фінансової підтримки:
Flag of Morocco.svg Марокко
Flag of Mauritania (1959–2017).svg Мавританія
(19751979)
за підтримки:
Франція Франція
(19771978)
Командувачі
Flag of the Sahrawi Arab Democratic Republic.svg Эль-Уали Мустафа Сайед
Flag of the Sahrawi Arab Democratic Republic.svg Мохаммед Абдельазіз
Алжир Алжир Хуарі Бумедьєн
Flag of Mauritania (1959–2017).svg Моктар ульд Дадда
Flag of Mauritania (1959–2017).svg Мустафа Салех
Flag of Morocco.svg Хасан II

Війна в Західній Сахарі — збройний конфлікт, пов'язаний з боротьбою фронту Полісаріо за незалежність Західної Сахари спочатку від Іспанії, а пізніше — від Марокко і Мавританії. Війна тривала з 1975 по 1991 роки і завершилася підписанням перемир'я з умовою проведення референдуму з питання про незалежність. В силу різних труднощів об'єктивного і суб'єктивного характеру референдум, як і раніше не проведений.

Передумови[ред. | ред. код]

В 1884 році Іспанія почала колонізацію території на північно-західному узбережжі Африки. В 1958 році тут була створена провінція Іспанська Сахара. Місцеві племена вели боротьбу проти іспанського панування, і ця територія завжди вважалася неспокійною. З початком процесу деколонізації після Другої світової війни Іспанія зіткнулася з новими труднощами. У 1957–1958 роках претензії Марокко на район іспанського міста Сіді-Іфні привели до збройного конфлікту між двома країнами. Зростання націоналізму серед населення Західної Сахари привів до формування в травні 1973 року Народного фронту за визволення Сегієт-ель-Хамра і Ріо-де-Оро[1], відомого по своїй іспанської абревіатурі ПОЛІСАРІО.

Ранній період війни[ред. | ред. код]

Відразу ж після свого утворення фронт ПОЛІСАРІО розгорнув збройну боротьбу проти іспанців. В 1975 році Іспанія прийняла рішення відмовитися від своєї колонії. Під тиском з боку Марокко в листопаді 1975 року були укладені Мадридські угоди, згідно з якими територія Західної Сахари мала бути розділена між Марокко і Мавританією. У відповідь на це ПОЛІСАРІО 27 лютого 1976 року проголосив створення незалежної Сахарської Арабської Демократичної Республіки (САДР) і почав бойові дії вже проти військ арабських країн[1].

ПОЛІСАРІО отримував зброю і фінансові кошти від Алжиру, що дозволило фронту вести ефективні партизанські дії. Це призвело до швидкого виходу з війни Мавританії, країни з нечисленною армією і слабкою економікою. Навіть підтримка Франції, яка направила в країну ескадрилью винищувачів-бомбардувальників «Ягуар» своїх національних ВПС, не допомогла переламати хід бойових дій. В 1978 році група втомлених війнами офіцерів мавританської армії за підтримки французької розвідки зробила переворот і одразу ж уклала з ПОЛІСАРІО угоду про припинення вогню. В серпні 1979 року був підписаний мирний договір, за умовами якого Мавританія відмовилася від своїх прав на частину території Західної Сахари, визнала САДР і вивела свої війська.[1]

Марокканський період[ред. | ред. код]

Після виходу з війни Мавританії та частина Західної Сахари, яка мала відійти їй, відразу була окупована Марокко[1]. І у військовому, і в економічному плані Марокко була набагато сильнішим противником, ніж Мавританія. Партизани продовжували активно користуватися підтримкою Алжиру, бойові дії прийняли затяжний характер. Марокканський військовий контингент в Західній Сахарі перевищив 100 тис. Чоловік. Щоб припинити проникнення партизанів з алжирської території, марокканці в 1981 році розпочали будівництво стіни в районах, прилеглих до кордону[1]. Це споруда отримала назву «Марокканська стіна» (фронт ПОЛІСАРІО називає її «стіною ганьби») і в цілому дозволила марокканським військам встановити контроль над значною частиною Західної Сахари. Проте, інкурсіі партизан не припинялися, хоча інтенсивність воєнних дій ніколи не досягала рівня початку 80-х років. Сторони опинилися в патову положенні, і 6 вересня 1991року за посередництва ООН уклали перемир'я. У Західній Сахарі була розгорнута миротворча місія MINURSO.

Сучасний стан конфлікту[ред. | ред. код]

На липень 2014 року в зоні конфлікту підтримується режим припинення вогню. Угоди 1991 року передбачали проведення в Західній Сахарі референдуму з питання про незалежність, проте виникла неясність з виборчими правами населення країни. Референдум постійно відкладався, і його перспектива досі залишається неясною. У Західній Сахарі і раніше знаходяться військові сили Марокко й ПОЛІСАРІО; таким чином, конфлікт остаточно не врегульований. Фронт ПОЛІСАРІО кілька разів заявляв про готовність відновити бойові дії, якщо виникне така необхідність.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]