Українці в Латвії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Культура
АрхітектураКухняКіно
ЛітератураМодаМузика
Народне мистецтво
Образотворче мистецтво
СпортТеатрТанці

Українська діаспора
АвстраліяАвстріяАргентинаБельгія
БолгаріяБоснія і ГерцеговинаБразилія
БілорусьВелика БританіяВірменія
ГреціяГрузіяІспаніяІталіяКазахстан
КанадаКиргизстанКитайЛитва
ЛатвіяМолдоваНімеччинаПарагвай
ПольщаПортугаліяРумуніяРосія
СербіяСловаччинаСШАУгорщина
УругвайФранціяХорватіяЧехія

Етнографічні групи українців
БойкиВолиняниГаличаниГуцули
КубанціЛемкиЛитвиниНаддніпрянці
ОполяниПінчукиПодоляниПокутяни
ПоліщукиРусиниСіверяни
СлобожаниХарцизи

Українська міфологія
Релігія
Православ'я: УАПЦУПЦ-КПУПЦ (МП)
Католицизм: РКЦУГКЦ
ПротестантизмІсламЮдаїзм
Атеїзм

Мови
Українська та її діалекти

Інші статті
УкраїнаЗнамениті українціІсторія України
Всесвітні форуми українцівГолодомори
Етнокультурні регіониРозселення
Етногенез українцівУкраїнські меценати
Українські прізвищаУкраїнський родовід

Українці Латвії в День Вишиванки перед будівлею Національної опери в Ризі
Пам'ятник Тарасові Шевченку в Ризі, Латвія

Українці — національна меншина Латвії. На середину 2010 року чисельність латвійських українців дорівнювала 54 852 (2,5% населення країни) — це четверта за чисельністю етнічна громада Латвії. Проживають українці переважно в містах. У Ризі існує українська загальноосвітня школа.

Історія[ред.ред. код]

До створення незалежної Латвії[ред.ред. код]

Перші звістки про українців в Латвії датуються XIX століттям. У кінці XIX століття в Латвії проживало більше тисячі українців, з них 270 в Ризі. Першим відомим українцем у Латвії, був Іван Малиновський — викладач Балтійського семінару вчителів.

На початку XX століття почалися перші спроби українців об'єднатися. Спочатку це були зустрічі під час панахид по Тарасу Шевченку і, нарешті, в січні 1911 року в Ризі була створена «Українська Громада» — українське громадське зібрання, яке проіснувало до Першої світової війни. Основною метою «Української Громади» було об'єднання українців на принципах взаємодопомоги і збереження своєї національної ідентичності. Громада зуміла об'єднати навколо себе українські сили Латвії, звернула увагу латиської та російської інтелігенції на українські проблеми. Розвиток «Української Громади» було перервано війною. Що трапилося з «громадянами» у військовому вирі, невідомо. У всякому разі в створені пізніше українські громади вони не входили.

Навесні 1917 року на хвилі націоналізації армії були створені українські організації і в XII армії, чий штаб був розташований в Ризі. Згуртовані українці обрали Виконавчу Раду українців XII армії, створили «Український Клуб». З червня того ж року видавалась газета «Український голос», головним редактором якої був Сергій Пилипенко — у майбутньому відомий український письменник. Делегати українців XII армії були присутні на Всеукраїнському Військовому Генеральному з'їзді в Києві, навіть була створена Ризька організація УПСР. Діяльність українських організацій у XII армії була припинена після приходу до влади більшовиків, у тому числі й через їх антибільшовицьку спрямованість.

Перша Латвійська республіка[ред.ред. код]

В січні 1933 року в Ризі було створено «латисько-українське товариство». Статут товариства ставив завдання створення якнайближчих зв'язків між латвійським та українським народами. Прямих зв'язків з Радянською Україною не були встановлені, проте проводилася спільна робота з організаціями Львіва (Польща), Литовським українським суспільством і іншими. Товариство провело багато літературно-музичних вечорів, лекцій, концертів, було показано багато вистав й навіть опера «Запорожець за Дунаєм». Товариство існувало до червня 1940 і зробило дуже багато для популяризації української культури в Латвії.

Перебудова і сучасна Латвія[ред.ред. код]

У 1988 на хвилі національного відродження в Латвії почали створюватися національні культурно-просвітницькі товариства. У вересні 1988 року в Латвії було утворені українські національно-культурні товариства: «Дніпро» та Український молодіжний клуб. У кінці листопада в складі Балто-слов'янського товариства утворилось українське товариство «Славутич», проте незабаром воно припинило своє існування. Надалі також були створені: культурне товариство «Українська родина», Товариство підтримки Руху, Союз українців Латвії (на чолі з колишнім редактором газети «Радянська Латвія» і депутатом ВР ЛР В. Стефановичем) економічні структури. Недільна українська школа і з вересня 1991 загальноосвітня Ризька українська школа (в якій, щоправда, основні предмети з 1 класу освоюються латвійською мовою [1], з ініціативи її директора Л. Кравченко [2]; в 2007 р. — 239 учнів [3]) займається освітою дорослих і дітей. За час свого існування українські громади провели безліч літературних вечорів, зустрічей з людьми мистецтва як Латвії, так і України, літературні свята присвячені Тарасу Шевченку, Лесі Українці та багато іншого. 33,4% українців мають латвійське громадянство [4]. У 2003 році в місті Даугавпілсі, де на той час проживало близько 3 тисяч українців, було засновано Даугавпілське українське культурно-освітнє товариство «Мрія» [5].

Динаміка чисельності[ред.ред. код]

N рік перепису кількість
1 1897 974 [6]
2 1920 1040 [6]
3 1930 1629
4 1935 1844 [7] (0,1%)
5 1959 29 440 (1,4%) [8]
6 1970 53 641 (2,3%) [8]
7 1979 66 703 (2,7%) [8]
8 1989 92 101 (3,5%) [9]
9 2000 63 558 (2,7%) [9]
10 2007 57 794

Посилання[ред.ред. код]

  1. html Освітаukrschool.lv
  2. Puķītis M.? id = 82147 Ivans mācās "pa latviski" — «Nedēļa», 06.09.2005. (латис.)
  3. http://dati.e- skola.lv / Iestades / Parskats.aspx? id = RUVS (латис.)
  4. Розподіл жителів Латвії за національністю і громадянством на 01.01.2011 (латис.)
  5. Barkovska G., Šteimanis J. Daugavpils vēstures lappuses. — 278 с.
  6. а б Skujenieks M.Latvija. Zeme un iedzīvotāji. R.: Valsts statistiskā pārvalde, 1920—168. lpp.
  7. Skujenieks M.Latvijas Statistikas atlants. R.: Valsts statistiskā pārvalde, 1938. — 13. lpp.
  8. а б в Радянська Латвія — Р.: Головна редакція енциклопедія, 1985 — стор. 113
  9. а б Тульський М., Ушацкіс У.Підсумки перепису населення Латвії

Див. також[ред.ред. код]