Гіацинт граф фон Штрахвітц

Гіацинт граф фон Штрахвітц
Hyazinth Graf von Strachwitz
Прізвисько	Танковий граф (нім. Der Panzergraf) Зухвалий граф (нім. «Verwegener Graf»)
Народження	30 липня 1893(1893-07-30) Гросс-Штайн (нині Камень-Шльонський), Верхня Сілезія, (нині Опольське воєводство), Німецька імперія
Смерть	25 квітня 1968(1968-04-25) (74 роки) Тростберг, Баварія, ФРН рак легень
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	танкові війська
Роки служби	1914–1945
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Член	СС
Звання	Генерал-лейтенант
Формування	16-та танкова дивізія Дивізія «Гроссдойчланд»
Командування	Танковий полк дивізії «Гроссдойчлянд» Танкова навчальна дивізія
Війни / битви	Перша світова війна: Друга світова війна: Східний фронт Польська кампанія Західний фронт Французька кампанія Битва за Седан Битва за Дюнкерк Балкани Операція «Ауфмарш 25» Східний фронт Операція «Барбаросса» Битва під Уманню Битва за Київ Операція «Блау» Сталінградська битва Третя битва за Харків Операція «Цитадель» Битва за Нарву Третя Нарвська операція Битва за плацдарм Нарва Прибалтійська операція Шяуляйська операція Операція «Доппелькопф»
Титул	граф
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Сілезький Орел 1-го ступеня Сілезький Орел 2-го ступеня Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За вислугу років в НСДАП» Кавалер ордена Корони Румунії Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в золоті Почесний кут старих бійців Спортивний знак СА Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку Кільце «Мертва голова» Нагрудний знак «За танкову атаку»

Гіацинт граф фон Штрахвітц фон Грос-Цаухе унд Ка́ммінец (нім. Hyazinth Graf Strachwitz von Gross-Zauche und Camminetz; нар. 30 липня 1893, Гросс-Штейн, Верхня Сілезія — пом. 25 квітня 1968, Тростберг, Баварія) — німецький воєначальник часів Третього Райху, генерал-лейтенант (1945) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям‎, Мечами та діамантами (1944).

Біографія

Військова кар'єра

• 17 лютого 1914 — лейтенант
• 1921 — обер-лейтенант
• 9 серпня 1933 — СС-манн
• 15 вересня 1933 — СС-шарфюрер
• 19 грудня 1933 — СС-труппфюрер
• 10 березня 1934 — СС-обертруппфюрер
• 28 квітня 1934 — СС-унтерштурмфюрер
• 9 листопада 1934 — СС-оберштурмфюрер
• 1934 — гауптман резерву
• 15 вересня 1935 — СС-гауптштурмфюрер
• 1935 — ротмістр резерву
• 13 вересня 1936 — СС-штурмбанфюрер
• 30 січня 1939 — СС-оберштурмбанфюрер
• 1940 — майор резерву
• 1 січня 1942 — оберст-лейтенант резерву
• 1 січня 1943 — оберст резерву
• 3 листопада 1943 — СС-штандартенфюрер
• 1 квітня 1944 — генерал-майор резерву
• 30 січня 1945 — генерал-лейтенант резерву

Гіацинт граф фон Штрахвітц фон Грос-Цаухе унд Каммінец народився в Гросс-Штейні, в старовинній сілезькій аристократичній сім'ї спадкових військових. Родинні військові традиції ведуть свою історію з битви при Легниці в 1241 році, у якій монголи розгромили польську армію під проводом Генріха Другого, принца Нижньої Сілезії. На давність роду вказує перше (церковне) ім'я Гіацинт, яким в родині називали протягом 700 років кожну першу народжену дитину в поколінні. На честь цього святого в давні часи в замку Гросс-Штейн була споруджена каплиця.

Військова служба

Фон Штрахвітц поступив на службу в елітний підрозділ імперської армії, кірасирський полк Garde du Corps. Цей полк курував особисто кайзер Вільгельм Другий. Військову освіту фон Штрахвітц отримав у військовій академії Берлін-Ліхтерфельде, де навчався разом з Манфредом фон Ріхтгофеном. Він проявив неабиякий талант і став прекрасним вершником, фехтувальником і атлетом. Штрахвітц був перспективним кандидатом на участь в Олімпійських Іграх 1916 року.

Перша світова війна

В 1914 фон Штрахвітца в званні лейтенанта в складі свого полку було відправлено на фронт. У вересні того ж року він брав участь у тижневому рейді французькими тилами. Рейд закінчився полоном в околицях Парижа, до того ж під час полону фон Штрахвітц був одягнений в цивільний одяг, за що французи винесли смертний вирок. Пізніше вирок було пом'якшено і 14 жовтня 1914 замінено на каторжні роботи в Кайенні (Французька Гвіана, Південна Америка), втім відправлення так і не відбулося — замість цього Штрахвітца через Монпельє та Ліон було переведено до в'язниці острова Іль-де-Ре, а звідти до Каркассонну, де його у важкому психічному та фізичному стані виявила комісія швейцарського Червоного Хреста. У 1918 р. його було відправлено до Швейцарію, а потім до Німеччини.

За короткий період служби до полону фон Штрахвітц за сміливість встиг отримати Залізний Хрест 1 класу і прізвисько «Verwegene Graf» («зухвалий граф»). Перебування у полоні сильно вплинуло на здоров'я графа і додому у 1918 році він повернувся зовсім хворим.

Міжвоєнна служба

Після повернення на батьківщину фон Штрахвітц вступив до Freikorps (Фрайкора) — напіввійськової організації задля відновлення повоєнного порядку у Верхній Сілезії, проте тут його служба тривала недовго, оскільки дана територія після війни була віддана новоствореній Польщі. Але фон Штрахвітц опинився на службі в Рейхсвері у складі 7-го кавалерійського полку, який дотримувався старих традицій полків імперської армії.

У 1934 році фон Штрахвітц брав участь в армійських маневрах в районі Бреслау, де в сферу його інтересів потрапили дії моторизованих підрозділів.

У 1935 році фон Штрахвітц потрапив у новосформований 2-й танковий полк. Полк дислокувався в Айзенаху і згодом став кістяком майбутньої 1-ї танкової дивізії.

Був членом НСДАП (№ 1405562) і СС (№ 82.857)

Друга світова війна

У складі свого підрозділу граф взяв участь у Польській кампанії 1939 року як офіцер постачання танкової дивізії. Під час вторгнення до Франції служив в 1-му батальйоні 2-го танкового полку 1-ї танкової дивізії. В ході кампанії на Балканах командував 1-м батальйоном.

Вторгнення в СРСР

На початковій стадії німецького вторгнення в СРСР у 1941 році фон Штрахвітц командував 18-м танковим полком в складі 16-ї танкової дивізії, де він став популярним і авторитетним польовим командиром з відмінним тактичним досвідом і знаннями. Там до нього пристало інше прізвисько — Der Panzergraf («танковий граф»). Він брав участь у всіх важливих битвах початкового періоду боїв на Східному фронті, включаючи форсування Буга і в танковій битві біля Бродів-Дубно. В цей період фон Штрахвітц став відомий своєю зухвалою тактикою, застосування якої часто дозволяло його підрозділу завдавати великої шкоди противнику. За свої заслуги, в тому числі і за попередні кампанії, 25 серпня 1941 фон Штрахвітца було нагороджено Лицарським хрестом.

Кампанії 1942 року

У 1942 році фон Штрахвітц отримав звання оберст-лейтенанта і разом зі своєю 16-ю танковою дивізією в складі 6-ї армії Паулюса брав участь в літній кампанії 1942 року, наступав на Сталінград. У боях в районі Калача його батальйон протягом 48 годин знищив 270 радянських танків. Під Сталінградом був поранений і евакуйований з передової, уникнувши незавидної долі, яка спіткала згодом 6-ту армію.

13 листопада 1942 за успішні бойові дії фон Штрахвітц отримав Дубове Листя до свого Лицарського Хреста.

1943 рік

Після повернення після поранення на фронт, фон Штрахвітц 1 січня 1943 отримав під своє командування танковий полк елітної танкової дивізії «Велика Німеччина». Третій батальйон його полку був озброєний новими важкими танками Panzer VI Tiger. 28 березня 1943 в ході важких боїв в районі Харкова полковника фон Штрахвітц було нагороджено Мечами до Дубового листя Лицарського Хреста.

Влітку 1943 року фон Штрахвітц взяв участь в операції «Цитадель», відомій також, як Курська битва. Після провалу операції німецькі війська були змушені відступити. Фон Штрахвітц показав себе вмілим командиром не тільки в наступі, а й в обороні. Він швидко розпізнавав цілі російської атаки і проводив кілька контратак у фланги і тил наступаючого противника. Фон Штрахвітц був визнаним експертом в облаштування протитанкових позицій і засідок і за короткий час знищив величезну кількість радянських танків.

У складі групи армій Центр

У 1944 році фон Штрахвітц був переведений на північний фланг Східного фронту. 1 квітня 1944 він був представлений до звання генерал-майора і на короткий час став командиром 1-ї танкової дивізії.

15 квітня того ж року він став 11-ю людиною у Вермахті, нагородженою Діамантами до Мечів та Дубового листя Лицарського Хреста за бойові дії в районі Туккума та Риги. До того часу він вже командував усіма танковими силами Групи армій «Північ». Ці сили носили назву Panzerverband Graf Strachwitz (також відомої як Kampfgruppe Strachwitz) і влітку 1944 року вели успішні бойові дії в Литві. Так, 21 серпня 1944 фон Штрахвітцу вдалося, маючи всього 10 танків, з боєм взяти місто Туккум, знищивши за допомогою артилерійської підтримки з кораблів велику кількість радянських танків. Завдяки цьому з оточення вдалось вирватись 500-тисячному угрупуванню армій «Північ».

До кінця 1944 року фон Штрахвітц крім займаної командної посади був відповідальним за реорганізацію танкових і панцергренадерських частин.

Останні бої, 1944—1945

Наприкінці 1944 року життя графа мало не обірвалася в результаті серйозної автомобільної аварії. Легкий всюдихід, на якому їхав фон Штрахвітц, втратив керування і з'їхав в кювет, кілька разів перекинувшись через дах. Його водій і ординарець загинули на місці. Граф отримав травму черепа, зламав кілька ребер, а також отримав множинні переломи рук і ніг. Лікарі пророкували йому довгий період перебування в госпіталі. Але завдяки величезній силі волі фон Штрахвітц вже через кілька тижнів повернувся на фронт і, будучи ще на милицях, розпочав формування та навчання спеціальної винищувальної бригади в Бад Кудова.

Ситуація на фронті для Німеччини все погіршувалася і погіршувалася. Фон Штрахвітц відійшов з боями через Чехословаччину до Баварії, де склав з себе командування і наказав всьому особовому складу здатися в полон західним союзникам. Він став військовополоненим американської армії.

Крім важкої аварії, за час Другої світової війни фон Штрахвітц був поранений 10 разів, у тому числі мав 2 осколкових поранень в голову.

Повоєнне життя

У 1947 році фон Штрахвітц був відпущений і повернувся до Німеччини. Поки він знаходився в полоні, його дружина загинула від нещасного випадку майже відразу після війни. Все своє майно в Сілезії він втратив, воно було конфісковано радянськими військами. В ході війни він втратив двох своїх синів (другий загинув в останні дні війни). Тому, одружившись знову, він почав нове життя в Західній Німеччині. Дочка Штрахвітца, Хельга, була послом ФРН в Ємені та Ефіопії.

У 1949 році фон Штрахвіца запросили Сирії як консультанта, щоб допомогти реорганізувати сільське господарство і армію. Але відрядження тривало всього 2 роки, бо сирійський уряд, який його запросив, було повалено. Фон Штрахвітц повернувся до Німеччини 1951-го року і оселився в Баварії, біля озера Кімзее. Помер 25 квітня 1968 року у шпиталі міста Тростберг. Був похований у Німеччині, в Грабенштадті.

Нагороди

• Почесний лицар Мальтійського ордену
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Сілезький Орел 2-го і 1-го класу
• Почесний кут старих бійців (1934)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Спортивний знак СА в бронзі
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в золоті
• Кільце «Мертва голова»
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (5 жовтня 1939)
  • 1-го класу (6 або 7 червня 1940)
• Орден Корони Румунії (9 червня 1940)
• Сертифікат Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ Вермахту (2 серпня 1941)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям, мечами і діамантами
  • лицарський хрест (25 серпня 1941)
  • дубове листя (№144; 13 листопада 1942)
  • мечі (№27; 28 березня 1943)
  • діаманти (№11; 15 квітня 1944)
• Нагрудний знак «За танкову атаку»
  • в сріблі (28 жовтня 1941)
  • в золоті 4-го ступеня «100» (1943/44)
• Нагрудний знак «За поранення»
  • в чорному (1941)
  • в сріблі (17 березня 1942)
  • в золоті (16 лютого 1943)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (серпень 1942)
• Німецький хрест в золоті (29 травня 1943)
• Неодноразово відзначений у Вермахтберіхт

Див. також

• Ганс-Йоахім Марсель
• Ганс-Валентин Хубе
• Теодор Тольсдорф
• Готтард Хейнріці
• Гельмут фон Панвіц

Література

• Berger, Florian (1999) Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
• Fraschka, Günther (1994). Knights of the Reich. Atglen, Pennsylvania: Schiffer Military/Aviation History. ISBN 0-88740-580-0.
• Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941–1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
• Schaulen, Fritjof (2005). Eichenlaubträger 1940–1945 Zeitgeschichte in Farbe III Radusch — Zwernemann (in German). Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-22-X.
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Williamson, Gordon (2006). Knight's Cross with Diamonds Recipients 1941-45. Osprey Publishing Ltd. ISBN 1-84176-644-5.
• Günter Fraschka: Der Panzer-Graf, Pabel (1962)
• Günter Fraschka: Mit Schwertern und Brillanten, 7. Auflage Limes-Verlag (1977), ISBN 3809021229
• Hans-Joachim Röll: Generalleutnant der Reserve Hyazinth Graf Strachwitz von Groß-Zauche und Camminetz – Vom Kavallerieoffizier zum Führer gepanzerter Verbände, Flechsig (2011), ISBN 978-3803500151

Посилання

• Strachwitz, Hyazinth Graf von Groß-Zauche und Camminetz (німецькою) . lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 4 червня 2016.
• Count Hyazinth Strachwitz von Gross-Zauche und Camminetz [Архівовано 31 серпня 2009 у Wayback Machine.]
• Гиацинт граф Штрахвитц фон Грос-Цаухе унд Каминец: биография (російською) . peoples.ru. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017.
• Oberst Hyazinth Graf Strachwitz von Gross-Zauche und Camminetz [Архівовано 28 грудня 2011 у Wayback Machine.]